Спецпроєкти

Синестезія. Як ми відчуваємо кольори та звуки на смак


Слово «пельмені» бордового кольору. Дотик до листя на запах як метро. Смак води звучить як удар по склу.

Від 2% до 4% населення землі справді відчувають усе не так, як більшість – вони синестети. Розповідаємо, що таке синестезія, як з нею живуть, де зустріти цей феномен у масовій культурі і як він допомагає навчати несинестетів.

Що таке синестезія?

Термін «синестезія» був запроваждений наприкінці 19 століття природознавцем Френсисом Галтоном. Схожі на синестезію особливості вчені досліджували ще у 17 столітті – англійський філософ, фізик та хімік Роберт Бойль писав у книзі Experiments and Considerations Touching Colors, що «…доктора поінформували про декого недалеко від Маастрихта, хто розпізнавав кольори за дотиком…». 

Станом на 2006 рік вчені визначили, що у світі 2-4% синестетів, причому про перехресне сприйняття частіше повідомляли жінки – у шість разів більше за чоловіків. 

Як визначити синестезію? Поки що науковці достеменно не розшифрували нейронний механізм, який пов’язує різні відчуття в синестезію, проте є два суголосні дослідження.

Синестезія і психологія

Згідно з найглобальнішою теорією про синестезію Бранга та Раманчандрана, вона утворюється внаслідок перехрещення нейронних зв’язків у мозку. На думку вчених, у деяких людей просто не відбувається «нейронне обрізання» в материнській утробі, – а після народження неуражені зв’язки посилюються. 

Інша група дослідників під керівництвом нейрознавця Саймона Фішера з Інституту психолінгвістики імені Макса Планка завдяки секвенуванню генома – процесу визначення послідовністі нуклеотидів – виявила дві особливості синестезії. По-перше, «єдиного гену синестезії» немає. А по-друге, до синестезії схильні люди з підвищеною кількістю нейронних зв’язків у слуховій та зоровій корі. 

Ці обидва дослідження також підтверджують, що синестезія може бути успадкованою. 

Різновиди синестезії

Взагалі синестезію можна поділити приблизно на 10 типів. Серед них:

  • графічно-кольорова;
  • звуко-кольорова;
  • температурно-нюхова;
  • звуково-нюхова;
  • кольорово-часова;
  • часово-просторова та ін.

Начастіше зустрічається графічно-кольорова синестезія – відчуття кольору, простимульоване читанням літер та цифр. Причому цифра 2 може викликати в уяві синестета один колір, а слово два – інакший. 

Також поширеною, хоч і трохи менше, є часово-просторова синестезія – асоціації конкретних локації з певним часом доби або ж місяцем, роком чи порою року. Часто цей ти синестезії зустрічається в тих, хто має вкорінені звички, закріплені з роками.

Рідше синестети відчувають кольорами звук, звуки – текстурами, емоції інших – на смак. Дехто відчуває дотик, споглядаючи дотики до інших людей.

В чому переваги синестезії?

Зазвичай синестети краще запам’ятовують номери телефонів, шифри і складну термінологію, тому що всі графеми складаються в їхньому сприйнятті в унікальну картинку. При цьому математичні здібності при синестезії можуть бути слабкими – бо цифри іноді мають однаковий синестетичний колір і заплутують розрахунки.

В Університеті Східного Лондона провели дослідження, яке мало показати зміни в навчальних здібностях несинестетів, якщо вони спробують застосувати синестетичне сприйняття. Для цього групу людей попросили проасоціювати букви з кольорами, а потім – вивчити з цих літер кілька слів.

Виявилось, що синестетичне мислення, яке перетворює слова у зображення, допомагає несинестетам краще відтворювати новий матеріал.

Користувач Reddit з ніком @FoXmAn983 пише, що має дві синтезії – звуків, які перекладаються на кольори, та графем, які теж мають колір. Високі тони змушують користувача бачити «дитячий» блакитний колір, а повільні, глибокі та грізні – пурпурний. 

«На концертах кольори танцюють у моїй голові та утворюють фігури з текстурами, змінюють ритм і ноти. Під час розмови колір голосу в поєднанні з кольором слів взагалі сприймається як інший шар мислення. Графеми, що переходять у колір під час написання, утворюють цілу палітру кольорів. Кожна літера має свій колір, слова – спільний з кількома різними літерами. Наприклад, а – світло-червоний, b – темно-синій, c – світло-коричневий і d – темно-коричневий. Нагромадження слів теж різнокольорові»
«Смак стейку пробуджує насичений синій колір, а сорбет з манго перетворюєтсья в стіну вапняно-зеленого кольору з тонкими хвилястими смужками вишнево-червоного кольору. Кальмари з імбирем – це велика куля яскраво-помаранчевої піни приблизно в чотирьох футах від мене», – розповідала докторка наук Шон Дей.

Синестезія в поп-культурі

Про свою синестезію розповідали, наприклад, Володимир Набоков, Франц Ліст, Стіві Вандер та Біллі Джоел.

Серед сучасників – це зокрема репер Фаррелл Вільямс та Каньє Вест. Перший у дитинстві бачив «дитячий» блакитний і бордовий, слухаючи землю, вітер та вогонь; другий теж бачить блакитний при звуках піаніно, від тарілок – білий, а від басу – темно-коричневий і фіолетовий кольори. 

Загалом у масовій культурі синестетичних відсилок не так багато. Якщо ви дивилися True Detective, то згадаєте, що у детектива Раста Коула теж була синестезія – він відчував смаки, запахи та видіння в неочікувані моменти, поки розслідував вбивство в Луїзіані.

Синестетом був і Фрай із «Футурами»: у 19 серії 3 сезону Roswell That Ends Well він питав: «Чому пахне блакитним?», а в 10 серії 4 сезону The Why of Fry – «Чи не відчув хтось на секундочку смак фіолетового?»

Ще один приклад синестезії в масовій культурі – гра Mass Effect. Коли головний герой намагається поговорити з Королевою Рахні, вона використовує дивакуваті метафори на кшталт “songs the color of oily shadow” (пісні кольору маслянистої тіні).

Чи є спосіб відчути, що коїться в голові у синестетика?

У 2012 році з’явилося дослідження, згідно з яким несинестет може «натренувати» здібності перехресного сприйняття.

Нейродослідниця Олімпія Колізолі з колегами попросили групу несинестетів читати книги, в яких слова надруковані різнокольорово. Букви «a», «e», «s» і «t»  в тексті завжди червоні, помаранчеві, зелені та сині відповідно.

Приблизно половина учасників змогла відповісти, що після цього досліду читає кольоровими літерами.

Тож якщо ви не маєте синестезії, але хочете розвинути новий спосіб світосприйняття – спробуйте техніку Колізолі. А якщо щойно зрозуміли, що ваші відчуття завжди були перехресними – не хвилюйтесь, пишайтесь собою і розкажіть про цей досвід якомога більшій кількості людей. І пам’ятайте: синестезія – лише одна з багатьох особливостей людського мозку, про які ми могли раніше навіть не здогадуватися.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram