Ностальгія та мультфільми. 5 улюблених українських анімацій із минулого століття
Якщо ви не дивилися українські мультфільми – ви справді багато втратили. Адже таке розмаїття стилів, художніх прийомів, сюжетів і гумористичних (а часто й трагічних) підходів годі й шукати в інших видах нашого мистецтва останніх десятиліть.
Особливо це помітно, якщо звернутися до витоків української анімації. Для цього фестиваль LINOLEUM (відбудеться з 2 до 6 вересня онлайн) підготував програму української ретроспективи, де зібрані найкращі мультиплікації різних років. А ми обрали з них 5 цікавих робіт із минулого століття та здивувалися, чому не бачили їх раніше.
«Злісний розбивач яєць» Ірини Гурвич, 1966
«Тільки вилупився, а вже розбив яйце! А що ж буде, коли ти виростеш?» Це перші слова, які чує циплятко після свого народження. І якщо вам від них болісно защемило у грудях, то обов’язково дивіться цей дев’ятихвилинний мультфільм. Як не дивно, він і справді лікує від відчуття провини та допомагає тверезіше оцінити складнощі на життєвому шляху.
Ця анімація взагалі сприймається як дуже сучасна і за своїм лаконічним стилем, і за головним меседжем: haters gonna hate. Часто негативна реакція на наші вчинки викликана навіть не власною помилкою, а збігом обставин. А от на подальше життя такий хейт може суттєво впливати.
«Людина, яка вміла робити дива» Єфрема Пружанського, 1969
Загалом «Людина, яка вміла робити дива» – це оповідання письменника Герберта Веллса, батька сучасної наукової фантастики. Єфрем Пружанський іронічно та дотепно екранізував історію героя, який неочікувано отримує надприродні здібності, однак не може дати їм ради і, врешті-решт, відмовляється від суперсили.
Пружанський працював над «Людиною…» паралельно з іншим культовим українським мультфільмом – «Пригодами козака Енея», де Єфрем аніматор. Тож не дивно, що в деяких моментах веллсівський пан Форінгей поводиться в дусі українського парубка Енея.
«День восьмий, або Перший урок мислення» Володимира Дахна, 1971
Цілком імовірно, що створити людину було легше, ніж навчити її мислити. Щонайменше на такі думки наштовхує кумедна притча про те, як Бог намагався навчити своє створіння самостійно жити, але тривалий час нічого путнього не вдавалося.
Режисером цієї анімації став Володимир Дахно – автор серіалів «Як козаки…», що отримали народну любов, а також першого мультфільму незалежної України «Енеїда». Тож якщо в дитинстві ви сміялися над витівками Грая, Ока і Тура, то гумор «Дня восьмого…» вам теж сподобається.
«Ненаписаний лист» Євгена Сивоконя, 1985
Не впевнені, чи можна передати відчуття нереалізованого кохання так само потужно, як у цій ліричній анімації. Без жодного вимовленого слова режисер переміщує нас у світ мрій, страхів і спогадів чоловіка, котрий прагне висловити все своїй коханій, однак не може дібрати правильні слова й наважитися на це. Його реальність і ілюзії так переплетені, що навіть різна (та дуже майстерна) стилістика не завжди допомагають їх відрізнити.
«Ненаписаний лист» сприймається як чистий витвір мистецтва та здається дуже нетиповим для радянських анімацій. А також розрахований саме на дорослу авдиторію через гамму почуттів, які передає крізь екрани.
«Залізний вовк» Олега Педана, 1999
Роботи Олега Педана – це чисте поєднання лялькового театру та мультиплікації. Хоч герої «Залізного вовка» й народні, режисер надав їм потужної оригінальности та актуальности. А ще цей фільм став режисерським дебютом Педана – а як відомо, саме в першій роботі автор закладає найбільше «свого» автентичного.
Цього року на фестивалі LINOLEUM Олегу Педану присвятять цілу ретроспективну програму, де покажуть десять його неймовірних анімацій. У режисера був талант зробити талановитий мультфільм із будь-якого матеріалу чи історії, що ставав близьким багатьом маленьким глядачам.
Ще більше українських мультфільмів можна буде подивитися в програмі української ретроспективи від фестивалю LINOLEUM. У добірці представлені як старі, так і зовсім нещодавні роботи наших аніматорів. Тож із 2 по 6 вересня заходьте на медіасервіс megogo.net та абсолютно безкоштовно насолоджуйтеся найкращими анімаціями.
