Cпецпроекти

Культура системної благодійності. Чому допомога у 20 гривень на місяць – це більше, ніж ти думаєш


PR-менеджерка благодійного фонду Жизнелюб Анна Давиденко розповідає, чому системна благодійність важливіше від одноразової допомоги і як звикнути до думки, що навіть маленькі суми дійсно є важливими.

Протягом останніх трьох років, працюючи в соціальній сфері піарницею, я вивчаю досвід світових країн на ринку благодійності. Як правило, 90% благодійних відрахувань роблять звичайні люди і лише 10% від загальної суми надходить від бізнесу.

Чому так? Тому що протягом багатьох років в країнах Європи і Америки вибудовувалася культура благодійності. Саме на гроші приватних меценатів побудовані великі ВНЗ, ведуться наукові програми та глобальні дослідження. Брати участь в доброчинності в розвинених країнах так само звичайно, як ходити на роботу, чистити зуби або купувати продукти в супермаркеті.

Невелика, але регулярна благодійність, зведена в культурну звичку соціуму – це краще за разову акцію від глобальної корпорації. Давайте поясню.

– Мені якось соромно виділяти 20 грн щомісяця – це замало

«20 гривень на місяць – це мало, про таке якось незручно розповідати, та й не відчуваєш себе героєм»,  думаємо ми. Так формується переконання, що «мало = погано» і краще вже не перелічити нічого, ніж 20 гривень. І саме це переконання і є головним підводним каменем.

Іноді нам здається, що до успіху ведуть одне-два великі вольові зусилля. Але практика показує – найчастіше працює тактика маленьких справ. Тут як з кубиками: не можна стати володарем ідеального пресу дуже наполегливо його покачавши, але двічі. Так само і в благодійності.Скільки мільйонів зміг би збирати благодійний сектор кожного разу, коли люди все-таки жертвували б 20 грн?

У 2016 році стартував американський фонд Give One Dollar a Day, спрямований на матеріальну допомогу сім’ям тяжкохворих дітей. Суть в тому, аби щодня донатити долар без зайвих рухів – або задонатити один раз, або під’єднати місячний чи річний донейшн у 30 і 365 доларів. Так організації вдалося зібрати 250 тисяч доларів допомоги для понад 100 нужденних сімей.

Цей кейс відмінно ілюструє той факт, що справа не сумі пожертви, а в кількості благодійників. Уявіть – ви свідомо ділитесь частиною свого прибутку, хоча могли купити собі ще один круасан. Так чому 20 грн на благодійність варто знецінювати?

– Я краще власноруч передам іграшок у дитбудинок чи нагодую бездомного

Подати милостиню, перерахувати 250 гривень на лікування, відвезти іграшки та одяг в притулок, допомогти в прибиранні або роздати обіди – все це благодійність. Але що з цього всього по-справжньому ефективна  благодійність?

Разова допомога симпатична багатьом людям, але має один жирний мінус: вона задовольняє короткотривалу потребу, але якісно не змінює життя підопічних.

Експертка з благодійності Анна Пучкова пояснювала, що дарувати підопічним дітям іграшки на новий рік – це погано, бо схоже на «дати рибу замість вудки». Не слід витрачати гроші на плюшевих ведмедиків для дітей, що живуть в умовах концтабору. Та слід допомагати фондам, які по-справжньому можуть їх витягти звідти, подбати і допомогти в соціалізації. Регулярний благодійний внесок йде безпосередньо на потреби підопічних: операцію, реабілітацію або постійний медикаментозний супровід.

Краще вилікувати одну дитину і змінити її життя, ніж роздати цукерки п’ятдесятьом дітям. Цей процес набагато довший, ніж пів дня в інтернаті, але в рази більш значущий. 

– Хіба може фонд розраховувати на мої 20 грн щомісяця?

Так. На відміну від постійних, разові пожертвування – процес непрогнозований. Все, про що дбає фонд, вимагає стабільності: соціалізація людей у ​​віці, купівля ліків, оплата реабілітації, психологічна допомога та інше. Щомісячний автоплатіж вирішує цю проблему і дає фонду можливість розрахувати свої витрати на місяці та роки вперед. В цьому плані 5 разів по 20 надійніше за 100 гривень разово.

– Я правильно розумію – благодійність може працювати як передплата на музику?

Так. Це як Spotify, Apple Music і Youtube Premium, тільки відчутно корисніше для інших людей.

Замість висновків

Невелика, але регулярна допомога – це благодійність, зведена в звичку. І не крапля в морі, а прообраз океану, який точно утвориться з традицією системної благодійності. Збудувавши таку систему, ми зможемо зробити набагато більше, ніж з великими і ситуативними пожертвами. Приєднайтеся до нашого фонду і подивіться, як працює система. 

Авторка: Анна Давиденко, PR-менеджерка благодійного фонду Жизнелюб

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: