Cпецпроекти

Що таке щастя, чому в нас проблеми з культурою і як вибрати свою справу. Переказуємо найцікавіші панельні дискусії  з Фестивалю Ідей 


Фестиваль Ідей – це культурний проєкт Аспен інституту Київ та Impact Hub Odessa, який відбувся вже вчетверте. Цьогорічна тема фестивалю – «Світова лихоманка: долаємо кризу разом». У центрі уваги опинилася пандемія COVID-19 та її вплив на світ, Україну та наше повсякденне життя. Серед сфер – економіка та підприємництво, наука та технології, освіта, філософія життя, безпека і громадське здоров’я – усі їх розглядали у глобальному, національному та особистому вимірах.

Упродовж трьох днів Фестивалю відбулося 26 панельних дискусій, у яких взяли участь 83 спікери (зокрема й англомовні), а подивилися його понад 20 тисяч глядачів. 

Ми теж переглянули дискусії Фестивалю і коротко переказуємо найцікавіші (на нашу думку) з них – про вихід з кризи культури в Україні, нове уявлення успішної людини і поняття щастя.

Цьогорічний Фестиваль Ідей організовано за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження»

Криза культури та культура кризи

Криза першої половини 2020 року суттєво вплинула на українські культурні інституції та креативні індустрії. Спікери обговорили, як далі розвиватиметься українська культура і які ідеї / заходи допоможуть у подоланні поточних викликів.

Спікери:

  • Іван Козленко – Генеральний директор Національного центру Олександра Довженка, культуролог, артменеджер
  • Володимир Воробей – має понад 20 років досвіду підготовки та управління великими міжсекторними проєктами, розробки стратегій для компаній, органів влади, регіонів та міжнародних програм
  • Юлія Федів – кандидатка політичних наук, керівниця Національного Бюро Креативної Європи в Україні
  • Юлія Сінькевич – генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю, членкиня наглядової ради та співзасновниця Української кіноакадемії, членкиня Європейської кіноакадемії

На думку Івана Козленка, криза тільки починається. Діджиталізація поки що не так сильно впливає на культуру, бо не у всіх є інтернет, а люди й далі так само сваряться через недомовленості про поняття, якими користуються. Щоб усе налагодилося, Козленко вважає за потрібне дослідити культурну економіку України і створити закон, що регулював би культурні питання. 

Юлія Федів зазначає – в Україні немає розуміння української культури. Самі українці не знають, з якими проявами в них асоціюється рідна країна. Вихід Юлія бачить у сильній інтелектуальній еліті, яка стимулюватиме до критичного мислення. Також фахівчиня пропонує розробляти культурну політику, яка орієнтуватиметься насамперед  саме на бажання й потреби споживачів. 

Про кризу в українській культурі міркувала Юлія Сінькевич. Вона вважає – криза в українській культурі настала б і без карантину, просто, можливо, для цього б знадобилося більше часу. Попри те, що за останні п’ять років підприємці у сфері культури сміливіше зверталися за допомогою до держави, ця співпраця поки що не дає бажаних результатів.

Особисте переосмислення кар’єри в кризу

Спікерки обговорили, чи можна поставитися до кризи як до можливості, перестати відкладати життя на потім і отримувати бажане тут і зараз. 

Спікерки:

  • Анна Мазур – засновниця і виконавча директорка кар’єрного порталу Happy Monday
  • Олена Рєзанова – фахівчиня в галузі кар’єрних стратегій, авторка книги-бестселеру «Ніколи-небудь. Як вийти з глухого кута і знайти себе».

Як коронавірус змінив модель успішної людини?

За словами Рєзанової, показники успіху видозмінюються вже давно, і конкретно коронавірус не так сильно на неї вплинув, як може здаватися. Раніше успішною вважалася людина з високою купівельною спроможністю, яка домоглася успіху в одній потрібній ринку галузі. Тепер успішними називають тих, хто самовиражається, заробляє улюбленою справою і має свободу вибору. Такі люди почуваються реалізованими, вміють дотримуватися балансу між роботою та відпочинком. 

«Раніше критерієм адекватности тебе як професіонала були відповіді на такі питання: “Ким будеш за 5 років?”, “Яка сфера тобі близька?”, “Як ти туди прийдеш?”. Зараз цього немає. Поки ти досягаєш мети, її за 5 років може вже не стати – тобто є ризики прийти в цю точку і усвідомити, що досягати вже немає чого».

Людям усе більше властиво ставити не точкові цілі (стати СЕО до 2025 року), а векторні – тобто шукати свою сферу і працювати проєктно, а не цілити в кар’єрне зростання. 

Ось що пропонує спікерка, кому потрібно підібрати «свою» справу чи протестити себе на сумісність із уже обраною:

  • Якщо не можете відповісти, чому займаєтеся тим, чим займаєтеся,  можливо, ви вже не задоволені своєю роботою/сферою і це привід її змінити.
  • Візьміться за мрію. Наприклад, ви працюєте в барі, хоча це вас не дуже цікавить, а мріяли викладати в університеті, бо маєте хист до викладання. Почніть з малого – реалізовуйте власні сили, викладайте те, що знаєте вже зараз.
  • Спитайте себе, кого вважаєте крутим. Шукайте причину, яка захоплює в цій особистості: прагнення до самоосвіти, впевненість у собі тощо. Скоріше за все, ви якраз хочете розвити в собі ці риси.

Як впоратися з труднощами?

Варіант – ставитися до них як до частини шляху. 

Що робити? Уявіть, що із цим же питанням до вас прийшов ваш хороший друг. Напишіть відповідь на папері і відкладіть на кілька днів. Потім прочитайте – це і буде ваша відповідь.

Олена Рєзанова також радить не перейматися тим, що ви можете не отримувати задоволення від усього, що робите: «Іноді можна лежати і думати, що нічого не хочеться, – головне, що нам є куди йти». 

На шляху до щастя

Спікери обговорювали, як і де віднайти для себе щастя в нових постковідних умовах, як дарувати щастя іншим та долати труднощі в його пошуках.

Спікери: 

  • Зоя Казанжи – журналістка, медіатренерка, письменниця і блогерка. Працює в комунікаційній агенції E’COMM
  • Олександр Філоненко – філософ, богослов, оповідач. Викладає в Харківському національному університеті, співзасновник Центру європейської культури «Данте»
  • Ігор Романов – кандидат філософських наук, доцент, психоаналітик Українського психоаналітичного товариства
  • Олександр Доброєр – соціолог, теолог, публіцист, фахівець із розвитку комунікативних навичок та комунікаційних стратегій. Бренд-стратег. Модератор лідерських семінарів в Аспен Інститут Київ

На думку Ігоря Романова, пандемія глобально не вплинула на людей.

«Вона радше виявила місця зламу життя, зіштовхнула нас з обмеженістю: які ми нещасні, коли не можемо більше купувати і подорожувати». 

Романов говорить про нещастя як про проживання не свого життя. У таких випадках спікер радить переосмислювати свої заняття і розуміти, що саме не дає бути щасливим/-ою. 

З ним погоджується Олександр Філоненко – він вважає щастя людським завданням і каже, що для цього почуття варто зріктися зворотного почуття, тобто нещастя.

Романов, однак, вважає протилежним щастю не нещастя, а порожнечу і закликає не плутати щастя з ейфорією: «Щастя і нещастя чергуються, і людина, яка вміє їх переживати, краще розуміє, як почуватися щасливою». Тож ще одна порада – не боятися почуття нещастя і приймати його як те, що незабаром мине.

Філоненко називає щастя вмінням уважно ставитися до непередбаченої краси в житті. 

«Люди зазвичай поділяються на дві групи: для одних щастя – це внутрішній ресурс, для других – коли в життя входить щось красиве. Парадокс щастя – це парадокс того, що в житті є краса. Щаслива людина здивована тим, що їй дає життя. Початок щастя – це увага до життєвої краси». 

Зоя Казанжи застерігає від вирішення екзистенційних проблем романтичними стосунками: «Люди думають, що проблеми в парі вирішаться. Однак якщо людина не знає, чого хоче, то її проблеми подвояться». Вона радить наводити лад у своєму житті перед тим, як починати стосунки і давати обіцянки, які потім складно буде виконати.

Усі лекції Фестивалю (якщо ви з якихось причин його пропустили) можна подивитися на YouTube-каналі. Зараз лекції вже доступні з українськими субтитрами.

Стежити за новинами Фестивалю Ідей у соцмережах:

Фейсбук

Інстаграм

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: