Cпецпроекти

Мільярд прочитань, секс і підпільне письменництво. Як два фанфіки стали інтернет-легендами


Десять років тому редакторка bit.ua Ріта писала фанфіки, страшні й криві, як молочні зуби: і про Big Time Rush, і про One Direction, і про учасників Х-Фактора, і мало не взялася за «Фабрику зірок». Цей процес був схожий на стан маячні, в якому спочатку солодко, збуджено, а потім соромно і сумно. Тому не думайте, що авторам не буває погано від самих себе.

У США імениті письменники, як Е. Л. Джеймс, починають з фанфіків, і як Енді Вір, продовжують ними. На українських та пострадянських просторах фанфік – це один із атрибутів покоління, яке принаймні частково виростає в інтернеті. Аніме, комікси про супергероїв, серіали з голлівудськими секссимволами і попвиконавці надихнули не одну тисячу молодих письменників по всьому світі на власні інтерпретації того, що вони колись побачили на екрані. Так, на FanFiction.Net, наприклад, сидять 12 мільйонів письменників та читачів, на Wattpad – 90 мільйонів, на Ficbook – 300 тисяч, а виключно для українського ком’юніті молодих авторів розвивається платформа Litnet.

Ріта розповідає про два фанфіки, які впродовж останніх 15 років піднімали інтернет на вуха, змушували фанатів до конспірології та збирали мільярд прочитань. Один з них навіть вийшов фільмом, який ви могли подивитися, і ні – тут ні слова про «50 відтінків сірого».

After (всесвіт One Direction)

У цьому фанфіку Гаррі Стайлз, як і всі інші учасники One Direction, не має стосунку до музики для широких мас. Усі постають студентами звичайного британського коледжу. Гаррі – бедбой з психологічними проблемами, який зваблює першокурсницю Тесс, а згодом і закохується в неї. Тесс відповідає на його почуття і попри настанови подружок намагається допомогти Гаррі подолати минуле, яке зробило його злим і агресивним.

Авторка Анна Тодд каже, що After – не стільки про перевтілення і переосмислення Гаррі Стайлза, скільки про спільне подолання складнощів під час періоду «формування» в житті молодих людей. Вона також назвала свій твір осучасненою версією «Гордости та упередження» чи «Грозового перевалу» – тому не просто так у першій частині ви побачите референси до цих романів.

Анна писала After вже заміжньою, прочитавши до того безліч фанфіків за Гаррі Поттером, «Сутінками» і «Голодними іграми». Черга One Direction настала у 2011 році. Тоді Анна побачила ще свіжий кліп One Direction на пісню What Makes You Beautiful і зрозуміла, що Гаррі Стайлз приваблює її аж надто.

Майже весь фанфік Анна написала в телефоні. Чоловік про все це довго не знав – він думав, що дружина просто розглядає фотки Стайлза. Йому, до речі, більше до вподоби Зейн.

After вийшов у 2013 році на платформі Wattpad – це найпопулярніший фанфікшен-блог серед англомовної авдиторії, він також просуває твори невідомих авторів у великі кінокомпанії на кшталт Hulu. Першу частину фанфіка прочитали 661 мільйон разів, другу – 515 мільйонів, третю – 770 мільйонів. Дві перші частини фанати переклали українською, а видавництво «Сім кольорів» випустило After у професійному перекладі.

Незабаром твір привернув увагу великої індустрії. Спочатку видавців – у Simon&Schuster його видали накладом 10 мільйонів примірників, а згодом і кінокомпанії Offspring Entertainment, яка його екранізувала. Гаррі Стайлза в цих версіях After замінили на Гардіна Скотта, якого зіграв молодий британський актор Хіро Файнс-Тіффін. Ажіотаж до After не вщухає – судячи з того, що це єдиний американський фанфік, який у TikTok регулярно цитують користувачі з різних континентів.

Сам Гаррі про цю історію відмовчується. І так, фільм «Після» вийшов українським дубляжем. На другий фільм, «Після сварки», ще можна піти в кіно.

My Immortal (всесвіт «Гаррі Поттера»)

Цей фанфік виходив на FanFiction.net упродовж 2006–2007 років (його видаляли і перезаливали інші користувачі, тому на сайті вказана інша дата публікації). Головна героїня – готична семикурсниця Гоґворсту Ебоні, яка слухає My Chemical Romance, моментально завойовує друзів та ворогів, а серед її колишніх – усі секссимволи ГП-всесвіту. Волдеморта Ебоні теж перемагає, причому тільки завдяки своїй сексуальності. 

Полюбити цей фанфік за талановитий виклад було складно. Його сварили за невбиваємість головної героїні, надмірну готичність і манію авторки невідомо з чого захищатися перед читачами. Ком’юніті притримувалося думки, що My Immortal як взірець пубертатної графоманії радше тролить фанатську літературу як явище, аніж просуває світлі ідеї фан-письма. 

Про авторство фанфіку було відомо небагато: його писав хтось на ім’я Тара Джилсбі під псевдонімом XXXbloodyrists666XXX із співавторкою Рейвен. Vox пише, що коли Рейвен вийшла з авторства, якість твору зіпсувалася. Коли фанфік перестали апдейтити, читачі почали дописувати його самостійно, а авторка цілком зникла з радарів. 

Пізніше фанфік видалили, але інтерес до нього не згасав, і поттеромани разом з користувачами треш-контент-платформи Something Awful зробили культ довкола My Immortal ще популярнішим. Його перезалили з попередженням, що це найгірший фанфік за всю історію людства.

Упродовж усіх цих років фанфік всіляко осмислювали та інтерпретували, як жоден інший – наприклад, його розбирали з феміністського погляду, досліджували у Прінстоні на курсі фанфікшену (так, у США є такий курс) та екранізували силами фанатів на Youtube. 

У 2017 році, коли фанфіку виповнилося вже 11 років, світ майже розгадав таємницю його авторства. Видання New York Times оприлюднило щорічний список young-adult-бестселерів – його очолила книжка Handbook for Mortals. Та фанати підліткової літератури не могли із цим змиритися: Handbook for Mortals з’явилася нізвідки і невідомо з якої причини обійшла вже викохану в ком’юніті The Hate U Give. За кілька годин скандалу New York Times видалила з переліку першу книжку, але ветерани інтернету вже встигли пов’язати її таємничий вихід з історією My Immortal. Частина ком’юніті була переконана, що обидва твори написала одна людина.

Далі працівник видавничої групи Macmillan написав, що це не може бути одна й та сама людина, бо авторка фанфіку готує мемуари в одному з видавництв його підприємства, а Handbook for Mortals вийшла в GeeknationPress, яке йому не належить. 

Фанати знайшли цю книжку. Вона називається Under the Same Stars, а написала її людина на ім’я Роуз Крісто. У її передмові йдеться, що My Immortal був написаний тільки для того, щоб привернути увагу людей, які могли б допомогти знайти брата авторки. 

Коли скандал поновився, на сторінці авторки фанфіку з’явився апдейт про те, що її можна знайти за ніком rosechristo1 в інших соцмережах. Фанати знайшли твітер цього користувача, чиї пости начебто підтверджували авторство самопроголошеної Тари Джилсбі. Остаточні сумніви ком’юніті розвіяли юристи Macmillan: перед публікацією мемуарів вони зобов’язали авторку підтвердити електронну пошту, на яку зареєстрований акаунт автора My Immortal, і надати фізичний носій, де зберігаються перші 11 глав фанфіку. 

Виявилося, що всі ці роки Роуз випускала підліткові книжки і тихо спостерігала за скандалами. З виходом книжки авторку зненавиділи за експлуатацію фанфік-спільноти. У відповідь на хейт вона написала: «Мені шкода, що я зіпсувала вечірку, але, пишучи про дитинство, я не могла не розповісти й про My Immortal. Цей фанфік сильно вплинув на те, ким я є, подобається це мені чи ні (частіше ні). Заспокойтеся, немає потреби читати мою книгу. Якщо вам важливо вдавати, що фанфік написав себе сам, то я не проти. Я обіцяю не ображатися».

А Джоан Роулінг, як і Гаррі Стайлз, про творіння своєї фанатки так нічого й не сказала.

 

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: