Когнітивні викривлення або як мозок нас дурить?
Дослідження доводить, що когнітивні викривлення потрібні людям для подолання несприятливих життєвих подій. Що триваліші та складніші ці події, то більша ймовірність того, що ваш мозок зреагує саме так.
У 1960-х психіатр Аарон Бек почав досліджувати ці явища і розробляти метод лікування, відомий як когнітивна поведінкова терапія.
Одна рання теорія припускає, що такі феномени виникли як своєрідний метод еволюційного виживання. Іншими словами, стрес може змусити людей адаптувати своє мислення для виживання.
У матеріалі розповідаємо, як мозок пропонує нам альтернативну реальність та чому не варто цього боятися.
Це було очевидно
Після перегляду футбольного матчу ви можете думати, що заздалегідь знали, яка команда виграє. Або ж коли закінчується детективний фільм, ви дізнаєтеся, хто насправді був вбивцею, і думаєте, що вгадали це спочатку.
Озирніться назад і згадайте свої перші враження про лиходія. Чи могли ви одразу припустити такий перебіг подій?
Помилка хайндсайта – феномен, що пояснює причину думок «я знав/-ла це з самого початку» і «це було очевидно» (англ. I-knew-it-all-along).
У 1975 році американський дослідник Барух Фішгофф провів експеримент, завдяки якому цей феномен отримав наукове пояснення.
Учасники дослідження отримали невелике оповідання з 4 варіантами завершення. Одночасно людям була доступна інформація про результат, який стався насправді. Випробовуваних просили оцінити ймовірність виникнення кожного з можливих результатів – і більшість обирали правильний варіант. Відповідь здавалась очевидною, але все це лише виверт нашого мозку.
Помилка хайндсайта викривляє процеси пам’яті, зокрема відновлення і відтворення минулого досвіду, та призводить до помилкових теоретичних висновків. Цей ефект пояснює нашу схильність вважати встановлені факти або події очевидними та передбачуваними. Таке відбувається навіть попри нестачу початкової інформації.
Людина, яка знає правильний варіант, у будь-якому випадку матиме в голові рішення. Навіщо все ускладнювати, якщо у нас вже є готова відповідь?
Феномен «Двері в обличчя»
До чоловіка на вулиці підійшов хлопчик і запропонував купити квитки на щорічне подання бойскаутів по п’ять доларів за штуку. Дорослий ввічливо відмовився. Тоді хлопчик запропонував йому купити шоколадку всього лише по долару за штуку. Після того як чоловік купив кілька штук, він усвідомив, що це була маніпуляція. Він взагалі не любить шоколад, зате дуже любить гроші.
Врешті-решт чоловік залишився з двома непотрібними йому шоколадками, а хлопчик заробив кілька доларів за допомогою маніпуляції.
Цей чоловік виявися американським психологом Робертом Чалдині. Після цього випадку він зустрівся з колегами, з якими обговорив подію. У результаті наради було розроблено серію експериментів, що пояснювали цей феномен.
Зараз явище має декілька назв: «двері в обличчя», «не у двері, так у вікно», «відмова-потім-відступ» або «як відчинити двері, що їх зачинили перед твоїм носом».
Люди схильні йти на поступки та погоджуватися з не надто привабливою пропозицією. Однак вони роблять це лише тоді, коли отримують пропозицію одразу після відмови від більш обтяжливого прохання.
Дослідження, що розглядало цю техніку в роздрібній торгівлі, показало, що вона дуже ефективно збільшує продажі.
Наприклад, на блошиних ринках, де про ціни часто можна домовитися, чоловік може запитати у продавця антикваріату ціну на годинник.
– Цей годинник коштує 500 доларів, – каже продавець чоловікові.
Обидві сторони усвідомлюють, що ціна завищена – годинник не може коштувати понад 50 доларів. Чоловік чемно відмовляє продавцеві та обертається, щоб піти геть, закривши метафоричні «двері в обличчя» продавця.
– Однак сьогодні я продам вам годинник лише за 100 доларів, – відповідає на це продавець.
Чоловік вважає, що ця ціна відповідніша, і купує годинник. Проте він заплатив удвічі більшу ціну за ту, яку спочатку вважав оптимальною. Продавець найбільше виграв від продажу, використовуючи техніку «двері в обличчя».
Випадковості дійсно невипадкові
Ви вперше почули пісню декілька днів тому і тепер чуєте її скрізь, куди б не пішли. Здається, є просте пояснення – наприклад, пісня просто потрапила на перше місце в чартах. А якщо трек дуже старий?
Феномен Баадера-Майнхоф, або ілюзія частотности пояснює, чому інформація, яку ми нещодавно отримали, трапляється нам потім дуже часто. Ніколи не чули про це явище? Повірте, тепер будете.
У 1994-му в американській газеті був опублікований цікавий матеріал. Звичайний чоловік розповідав, як нещодавно дізнався про терористичне угрупування Red Army Faction, учасниками якого були Андреас Баадер і Ульріка Майнхоф. Буквально за день він натрапив на згадуванням цих терористів декілька разів, хоча імена доволі непопулярні. Тому явище так і називається – за прізвищами двох злочинців.
Явище Баадера-Майнхофа – це зміщення частоти. У цьому випадку мозок грає з нами трюки, бо закріплює нову інформацію.
Цей феномен також має назву «червоний автомобільний синдром». Наприклад, ви вирішили, що придбаєте червону машину. Тепер щоразу, коли ви виїжджаєте на стоянку, вас оточують червоні машини. Відтоді, як ви прийняли рішення, ваш мозок помічає червоні машини частіше, ніж раніше.
Хоча це явище не шкідливе, іноді це може бути проблемою. Якщо людина хворіє на шизофренію або параною, збільшення частоти подій може призвести до загострення симптомів хвороби.
Ваш мозок щодня вирішує, які речі вимагають зосередження, а які можна відфільтрувати. До того ж він може легко ігнорувати інформацію, яка зараз не здається життєво важливою.
Більшість людей час від часу переживають когнітивні викривлення. Дійсно важливо розуміти їхню природу, але не варто хвилюватися – насправді ці феномени захищають нас від постійного стресу та допомагають впоратися з впливом нашої суворої реальности.
