Cпецпроекти

«Він погрожує мене придушити, а я не можу піти». Як я змогла позбутися співзалежних стосунків


«Ми сиділи на літній терасі МакДональдза на Поштовій площі. Квітневий вечір, прохолодна п’ятниця, їли звичайні бургери. Я кинула якийсь нехитрий жарт, здається, щось про нову серію “Гри престолів”. У відповідь обличчя мого тодішнього хлопця закам’яніло, він перестав жувати та почав пильно дивитися мені в очі.

“Коли ти так жартуєш, мені дуже хочеться тебе придушити. Шкода, тут багато людей”.

Він жував далі. Я буквально відчула холод, що пройшов по спині. Сиділа навпроти та думала “Якого біса я не можу це припинити?”. Було справді страшно розуміти, що його слова не перебільшення. Попри все це, я не змогла піти від нього ні того вечора, ні за місяць, хоча намагалася».

У матеріалі розповідаємо про співзалежність та її прояви. Наша героїня Юлія (ім’я змінено) ділиться тим, що вона відчувала у співзалежних стосунках та як змогла їх завершити.

Що таке співзалежність та які в неї симтоми

Спочатку термін «співзалежність» описував осіб, які живуть із залежною людиною або перебувають у стосунках з нею. Сучасне розуміння співзалежности означає  патологічний стан людини, що характеризується сильною емоційною, соціальною або навіть фізичною залежністю від іншої людини.

Співзалежна людина не може діяти самостійно, її мислення та поведінка зосереджені навколо іншої особи. Співзалежність може виникати в будь-яких типах стосунків: родинних, робочих, романтичних, дружніх тощо. Такий поведінковий стан подібний до залежного розладу особистости.

«Моє самовідчуття та настрій цілком залежали від нього. Я переймала його звички, слухала його плейліст. Купувала твори його улюблених авторів, читала їхні біографії. Мені було лячно від думки про те, що я можу щось не знати та здатися йому примітивною. Завжди хотіла вразити його своєю обізнаністю та ерудованістю».

Співзалежна людина не відчуває меж власної особистости та починає приміряти на себе інші звички, уподобання та інтереси. Вона ніби зливається з партнером/-кою, втрачаючи свою індивідуальність та особливість.

«Хотілося проводити з ним весь свій вільний час. Коли була вдома наодинці,  намагалася знайти будь-який спосіб зустрітися. Хотілося робити все, щоб він був задоволений: готувати їсти, слухати його історії про роботу, класно займатися сексом. Ми ходили в ті заклади та дивилися ті фільми, які обирав він. Усе це було грою в одні ворота. Він ніколи не цікавився тим, що відбувається в моєму житті».

Співзалежна людина фокусується на інтересах та потребах партнера/-ки так, що починає нехтувати своїми власними. Часто залежні не знають, що відчувають, а натомість зосереджені на відчуттях іншого/-ї. Вони навіть можуть заперечувати свою потребу в просторі та автономії.

«Улюбленим заняттям був моніторинг його сторінок у соціальних мережах. Я знала, які пости лайкала його колишня та якими жартами він ділився 4 роки тому. Колись навіть поставила його фото на заставку телефона».

Співзалежні мають тенденцію витрачати свій час на роздуми про інших людей. Це спричинено тривогами та страхами. Вони також можуть стати одержимими, коли думають, що зробили або можуть зробити «помилку».  У нових романтичних стосунках нормально часто думати про кохану людину, а при співзалежности партнер/-ка цілком заполоняє думки.

«У нас ніколи не було визначеного статусу стосунків. Було складно запитати “Хто я для тебе?”. Він не знайомив мене з друзями та батьками, приховував факт наших стосунків від колег. Сексом займалися тоді, коли хотів він. Часто не хотілося мені, але я не могла про це сказати: боялася, що він буде незадоволений».

Співзалежні люди, як правило, не вважають, що мають вибір. Вони не можуть сказати «ні», адже бояться відторгнення. Співзалежні жертвують власними потребами, щоб задовольнити потреби інших.

«Завжди вважала себе неосвіченою дурепою. Здавалося, що на його тлі я – ніщо. Пуста, маленька та нецікава людина. Було страшно ділитися своїми переживаннями, розповідати, що зі мною відбувається. Часто він просто знецінював мої слова.  “Не мели дурню” – так реагував на мої історії».

Співзалежні мають проблеми з висловленням своїх думок, почуттів та потреб. Звичайно, якщо ви не знаєте, що думаєте, відчуваєте чи потребуєте, це стає проблемою. Однак іноді люди розуміють, та просто не можуть це висловити. Замість того, щоб сказати «Мені це не подобається», вони вдають, ніби їх усе влаштовує. Спілкування стає нечесним і заплутаним.

«Він постійно розповідав про свою колишню. Про те, які прекрасні були їхні стосунки, яка вона розумна та гарна. Називав її своєю дружиною, хоча вони не були у шлюбі. Ще декілька років після закінчення наших з ним стосунків я порівнювала себе з нею, намагалася перевершити її досягнення. Відчувала, що я недостатнього класна».

Відчуття того, що ти недостатньо хороший/-а у порівняння з іншими, є ознакою низької самооцінки. Людина, яка має адекватну самооцінку, набагато рідше потрапляє у взаємозалежні стосунки, оскільки не шукає чужого схвалення. Хоча буває і так, що людина вже у стосунках стає дуже чутливою до критики та похвали партнера/-ки.

Чому люди потрапляють у нездорові стосунки

Результати дослідження свідчать, що люди, яких батьки емоційно ображали або нехтували ними в підлітковому віці, з більшою ймовірністю будуть співзалежні у стосунках. Таких дітей часто вчать забувати про власні потреби. Вони можуть вважати, що їхні бажання та думки не варті уваги. 

«Діти намагаються бути зручними для того, щоб отримати любов і турботу», розповідає Шон Берн, доктор філософії, професор психології.

Емоційна занедбаність спричиняє низьку самооцінку, підвищену тривожність та патологічне почуття провини

Людина, яка вже в дорослому віці не може визначити свої межі та потреби, перекладає цю відповідальність на іншу людину – часто саме на партнера/-ку. Це допомагає зберігати інфантильну позицію і не відходити від такої моделі поведінки, як вивчена безпорадність.

«Припиняючи спілкування, за кілька тижнів він завжди писав першим. Казав, як шалено сумує, як без мене важко і як він страждає. Ми удвох хитали цю гойдалку. Я відчувала безмежне щастя, коли нам вдавалося зустрітися знову. Я бігла до нього, щоб отримати хоч трохи тепла – це було схоже на ейфорію. Порочне коло починалося знову».

Еллен Бірос, ліцензований клінічний соціальний працівник, пояснює –  взаємозалежна поведінка, як правило, запозичується з моделі стосунків у сім’ї. Шаблони, які ви дізнаєтеся від батьків і повторюєте у стосунках, зазвичай розігруються знову і знову.

Як розпізнати проблему

Ділимося контрольним списком активаторів співзалежности, розробленим доктором філософії Робертом Х. Альберсом. Скільки із цих тверджень описує вас?

  • Схвалення партнера/-ки впливає на мою самооцінку.
  • Проблеми мого партнера впливають на мій спокій. 
  • Моя увага зосереджена на розв’язанні проблем мого партнера або полегшенні болю партнера/-ки.
  • Моє увага зосереджена на тому, щоб зробити приємне партнерові/-ці.
  • Моє увага зосереджена на захисті партнера/-ки.
  • Я відчуваю, що партнер/-ка маніпулює мною.
  • Моя самооцінка підвищується шляхом розв’язання проблем партнера/-ки.
  • Моя самооцінка підвищується шляхом полегшення болю партнера/-ки.
  • Захоплення та інтереси відкладені. Я проводжу час, розділяючи інтереси та захоплення партнера/-ки .
  • Мій одяг та зовнішній вигляд продиктовані бажаннями партнера/-ки.
  • Моя поведінка продиктована бажаннями партнера/-ки.
  • Мрії про моє майбутнє пов’язані з моїм партнером/-кою.
  • Мій страх бути покинутим визначає мої дії та слова.
  • Страх гніву партнера/-ки визначає мої дії та слова.
  • Я використовую віддачу як спосіб відчувати себе в безпеці у стосунках.
  • Моє коло спілкування звужується, коли я спілкуюся з партнером/-кою.
  • Я відкладаю свої цінності, щоб спілкуватися з партнером/-кою.
  • Я ціную думку свого партнера/-ки та більше, ніж власну.
  • Якість мого життя залежить від партнера/-ки.

Якщо в більшості тверджень ви впізнали себе, настав час переосмислити свій підхід до стосунків.

Як це закінчити

«Я завжди розуміла, що так не повинно бути. Я не можу бути в таких стосунках, але й розірвати їх  надзвичайно складно.

Колись я знайшла статтю про співзалежність, потім ковтала їх одну за одною. Що більше я дізнавалася  про людську поведінку та сценарії стосунків, то більше я розуміла природу співзалежности. Пізніше мені трапилася книга “Звільнення від співзалежности”. Я була шокована, коли читала, адже розуміла – це все моя історія.

Я наважилася звернутися до психотерапевта, і це був один з найкращих днів у моєму житті. Крок за кроком я навчалася розуміти, чого я хочу в житті, де мої особисті межі. Тепер знаю, яке ставлення до себе не буду більше терпіти. Навчилася нарешті не дорікати собі й розуміти, що ніхто не ідеальний.

Лише за пів року нашої щотижневої роботи я змогла розірвати стосунки з партнером. Дуже пишаюся собою. Я заблокувала його в усіх соціальних мережах та навіть на телефоні. Розуміла, якщо він повернеться, я можу не встояти.

До речі, в моїй психотерапії був приємний бонус – я ще й почала розуміти, чого хочу від життя та яке заняття мені подобається».


Часто люди зі співзалежністю заперечують наявність проблеми. Вони й далі скаржаться, але намагаються змиритися або переходять від одних до інших стосунків – та сценарій завжди один.

Оскільки співзалежність, як правило, походить з дитинства, лікування часто передбачає вивчення проблем раннього дитинства та його зв’язку із сучасними деструктивними моделями поведінки. Лікування складається з навчання, участи в експериментальних групах, індивідуальної та групової терапії, за допомогою якої співзалежні особи знаходять себе та змінюють моделі своєї поведінки.

Що ви можете зробити зараз?

У лікуванні будь-якої залежности важливо створювати мотиваційне підкріплення у вигляді інформаційного поля, що оточує людину. Читайте подібні статті, користуйтеся  робочим зошитом, ставте собі питання «Чого я хочу? Що мені подобається? Чи дійсно це стосується моїх інтересів?». Розвивайте власні хобі та пристрасті, які живлять, надихають та виховують вас. Робіть те, що вам подобається. Не чекайте, коли хтось приєднається до вас. Пам’ятайте: звільнення від хвороби не відбувається в один момент.

Коли ви одужаєте від співзалежности, ви більше не почуватиметеся зобов’язаним/-ою залишатись у хворобливих стосунках. Ви будете знати, що відповідальні тільки за своє щастя, і зможете відчувати себе комфортно, прийнявши рішення піти.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: