Cпецпроекти

Що роблять актори, щоб не «провалити» роль, і як бути, коли на сцені впали штани: розповідають актори «Театру на Подолі»


Театр починається на сцені, коли лунає третій дзвоник. Але так відбувається тільки для глядача. Для акторів все зовсім інакше: репетиції, містичні історії, закулісні забобони і факапи під час вистав – ось що супроводжує трупу перед тим, як відбудеться чергова прем’єра вистави. Під час пандемії життя театрів завмерло: виходити на сцену не було можливости, припинилися й репетиції. 

«Театр 360 градусів» – артпроєкт, організований актрисою Дашею Малаховою і продюсеркою Наталією Чижовою, що має на меті зробити театр доступним для кожного. Це і вихід з карантинної ситуації, і більше можливостей для росту. 

Коли почався пошук партнерів, проєкт підтримав бренд ARARAT. Коньяк завжди вважався театральним напоєм: жодна прем’єра не проходить без нього. А так як підтримка культурних проєктів є пріоритетом бренду, ARARAT уже створив чимало цікавих проєктів з провідними театрами світу. В Україні нагодою зробити вагомий внесок стала діджиталізація вистави «Камінний господар». 

Очікуючи прем’єру, bit.ua розпитали акторів Дашу Малахову, В’ячеслава Довженко і Володимира Кузнєцова про те, що містичного відбувається в театрі, які факапи під час вистави можуть збити з пантелику і що потрібно для того, щоб бути професійним актором.

Даша Малахова

Про історії поза лаштунками і життя трупи за межами сцени  

Смішних історій у нас безліч, вони відбуваються щодня. Утім, вони рідко запам’ятовуються, бо їх надто багато.

Ми завжди святкуємо дні народження одне одного, говоримо теплі тости після прем’єри, а під час пандемії взагалі була купа приводів для зближення. У нас дуже прийнято обійматися. І зараз, коли такої можливости немає, це справжня проблема. Ми часто збираємося разом після вистав, носимо один одному їжу, весь час у когось день  народження – 300 людей працює у театрі.

«Це схоже на великий дім, може, тому що я там виросла: мені зараз 42, а у театрі я з 11 років. Знаю там усіх, це і друзі моїх батьків і мої друзі. Для мене це дуже тепле і родинне місце».

Я часто можу приїздити до театру просто перевести подих, це для мене своєрідний пітстоп.

Про святкування прем’єр  

Святкуємо коли як. Це індивідуально, і не можна говорити за всіх акторів одразу. Залежить від обставин, здоров’я, завантажености, сім’ї/дітей і так далі. Однак, якщо коротко – хотілося б більше. Більше часу разом, більше зустрічей, більше вечірок. Може, навіть на дачу разом їздити. Із цими людьми я б хотіла бути  разом частіше.

«Завдання проводити час з будь-якими людьми в мене немає. Однак з колективом театру – це інша справа».

Сподіваюся, ми будемо поступово організовувати більше неформальних зустрічей.

Як часто фанати плутають акторку з її сценічним образом

Враховуючи ситуацію із соцмережами, кожен з нас робить якусь проєкцію і формує якісь погляди. Зараз актори вже мало чим відрізняються від інших, тих, хто просто соціально та медійно активні. Мені завжди вдячні, і негативного досвіду з глядачами я не маю. Бувають негативні рев’ю, але це нормально. Кожен має право на власне бачення. 

«Якщо навіть говорити про проєкцію – хай моя буде неідеальною. І хай усі знають, що бути неідеальним – це добре».

Як бути, якщо все йде не за планом

Коли забув слова, коли трапляється щось непередбачуване, коли зробив помилку…

«Не варто вдавати, що чогось не було – треба просто спокійно ставитися до цього».

Тут корисно вчитись у метрів: Хостікоєва, Бенюка, Наталки Сумської. Вони завжди це використовують, щоб викликати симпатію, спокійно визнаючи свої помилки. Це тільки зайве нагадування про те, що актори – звичайні люди. Мені здається, що цього достатньо.

Якщо людина впевнена в собі – це простіше. У мене, наприклад, дві вистави тому впали штани. На «Зойчиній Квартирі». Я забула текст і декілька сцен грала без штанів. Що цікаво – цього, здається, ніхто не помітив, бо я поводилася доволі органічно. 

Одна порада тим, хто бажає стати актором

Більше ходити в театр. Дивитися онлайн-вистави.

«Сьогодні не потрібно їхати до МХАТу, щоб дізнатися що таке театр. Потрібно шукати можливості».

От Роб Фельдман (київський актор, який знявся в драматичному трилері «Вбиваючи Єву», – прим.ред.) живе на Подолі і їздить по всьому світі, щоб знайти роль своєї мрії. Значить і інші можуть. Будь-якому кастинг-директору можна написати у фейсбуку. Можливості необмежені. Ними потрібно користуватися.

В’ячеслав Довженко

Традиції, прикмети і забобони перед виходом на сцену

Забобони є у всіх акторів. За 15 хвилин до вистави я за лаштунками обов’язково роблю розминку: створюю певне коло своєї енергетики, уявляю його собі – і потім на сцені мені це допомагає. На роль, правда, не сідаю. Колись було, але потім перестав і, знаєте, загалом нічого не змінилося. Гірше не стало. Ну і з трупою теж є власні прикмети, звісно.

«Ще Захава писав, що створення вистави – це певна змова купки людей проти всіх. Ми змовляємось – потім усі приходять і дивляться, що з того вийшло».

Кожен режисер додає у це певну свою традицію. Щось говорити одне одному перед виходом на сцену, братися за руки і так далі. Маленькі нюанси перед кожною виставою.

Пити – до вистави чи після  

«Перед виставою – ніколи.

Після прем’єри всі п’ють».

Що таке театр

Це процес. Процес створення стосунків. А ще це сповідь – глядачеві, собі.

«Якщо ти не готовий сповідатися привселюдно – ти не готовий до театру».

Бо тут необхідно відкривати внутрішні історії і потрібно робити це чесно.

Найкумедніша історія за лаштунками

Та багато було. Згадати тільки складно. Зараз спробую. Тут потрібен час подумати. Колись грали з партнером – дуже смішно, коли партнер сам починає сміятися, це зветься «колоти». Тут завжди можна або впастив паніку, або імпровізувати. Імпровізація також не те, щоб дуже багато додає виставі, але хоч акторів тішить у такій ситуації. Тож була вистава «Діалог самців», в мене Міша Жонін був партнером і він забув текст, важливий текст.

«Я продовжив за нього репліку «не в той бік» і нам обом стало аж надто весело, щоб зосереджено грати далі. Стояли і трусилися від сміху на очах у глядачів як бовдури».

А ще якось була в нас лавочка на колесах у Запоріжжі, на яку я впав копчиком – у цей момент завмер Всесвіт – бо я не знав, що саме тріснуло. Я встав і нормально допрацював виставу. Однак сісти не міг довго. Головне, я дізнався, що тріснула таки лавка.

Одне речення для тих, хто планує бути актором

«Попри все, вірити у свою мрію і йти вперед. І слухати людей, які дають корисні поради». 

Володимир Кузнєцов

Що таке театр

Це життя – виходить, що так.Театр – це не Острів, це Континент. Театр – це мiсце,  де «Крок – і ти в іншій реальності».

«І таке стається. Це чудо».

Найцікавіше в театрі – це коли виникає простір. Колись я прочитав, що є два шляхи пізнання світу: наука і мистецтво. Через театр ти пізнаєш світ. Цим він цінний.

Про традиції та забобони

У мене немає прикмет. Єдина – коли роль падає на підлогу, я сідаю на неi. І я зрозумів, що це не прикмета, це правда. Бо якщо я дорожу роллю, то я сяду, а якщо мені на неї наплювати, то сідати не буду. Тобто зворотній процес відбувається. І так я розумію, наскільки мені дорога та чи інша роль. А взагалі до ролі потрібно ставитися бережно.

Про підготовку до ролі

Я починаю це все жувати, я жую її всю. По-перше, слова, складені в речення, речення – в думки, думки – в певне почуття і мету. Слова зароджуються, коли є посил для народження того чи іншого слова. Автор написав, у нього є імпульс, і цей імпульс він озвучує у словах.

«Тобі це все потрібно пережити у зворотний бік. Через його слова прийти до імпульсу, наблизитися до нього, перевірити його на правду, а потім через цей імпульс знову повернутися до слів».

А в тебе ж є ще партнери, твої друзі, і не потрібно вдавати, що це хтось, кого ти не знаєш, але тобі потрібно з ними спілкуватися через цей внутрішній світ. Це все робота, вона шарована, відбувається занурення.

Бути актором в Україні зараз – це…

«Якщо я вам відповім чесно, то це стає принизливо…»

Професія втрачає гідність, бо вона стає якоюсь… та не буду я про це казати.

Скажу так, театр – це майбутнє. Це молодість і життя. Це сьогоднi i завтра. Тому що в молодості присутні всі енергії.

Що відбувається, коли на сцені актор забуває слова

Це не смішно, це все дурниці і я такого не розумію. Я дуже дорожу і словом, і тим, що під ним, і коли це ламають, намагаються жартувати, мене це бентежить.

«Бо це людина себе показує. А потрібно себе віддати, забути про себе».

Я не гуморист і в конфузи грати на сцені не вмію.

Одна порада тим, хто бажає пов’язати своє життя з акторством

«Єдине, що можу порадити, – нехай майбутній актор нікого не слухає і йде своєю дорогою. Більше нічого».

Театр – це маленьке життя на сцені і величезне поза лаштунками. Актори сміються, переживають труднощі, святкують прем’єри, вірять (або не вірять) у забобони і мають свої ритуали. І кожен сподівається, що його наступна роль буде краща, ніж попередня.

«Театр 360 градусів» у партнерстві з ARARAT запрошує на прем’єру вистави «Камінний господар», що відбудеться онлайн 17 листопада. Відтепер масштабні проєкти отримали реалізацію і в Україні. За підтримки ARARAT перші 10 прем’єрних онлайн-вистав будуть безкоштовними, тож не гайте часу і забирайте свої безкоштовні онлайн-перепустки тут

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: