«Я не розумію, що відчуваю». Що таке алекситимія та як з нею жити
Іноді ми ми не можемо диференціювати свої почуття та відповісти собі на питання: «Що я зараз відчуваю? Які емоції запускає в мене та чи та подія?». Відповідь може стати ще більшим викликом, якщо ви маєте справу з алекситимією – психічною дисфункцією, внаслідок якої складно розпізнати та назвати свої емоції.
Чоловік сидів у черзі в очікуванні лікаря та поскаржився на незрозумілий внутрішній стан. Йому здавалося, що стіни закриваються, а голоси інших людей поруч стають глухими та віддаленими. Одночасно із цим чоловік не відчував страху чи побоювання, не уявляв якихось образів або фантазій, пов’язаних з тим, що відбувається. Після консультації лікаря виявилося, що в буденному житті він виявляв мало емоцій, окрім легкої дратівливости, а також майже не сприймав погляди інших людей. Зазвичай він зосереджувався насамперед на зовнішніх чинниках (наприклад, погода, світло, дієта, робота, дружина). Виявилося, що разом з іншими захворюваннями чоловік має алекситимію.
Що таке алекситимія
Алекситимія – це особистісна риса людини, яка характеризується нездатністю ідентифікувати та описати свої та чужі емоції.
Люди з алекситимією відчувають труднощі в розрізненні та оцінці емоцій інших людей, що призводить до неемпатичного та неефективного емоційного реагування.
Алекситимія трапляється приблизно в 10% населення і може бути виявом кількох психічних захворювань і порушень нервово-психічного розвитку. Вона не класифікується як психічний розлад у 4 виданні Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів.
Алекситимія може бути пов’язана з такими розладами психічного здоров’я: депресія, ПТСР, шизофренія та розлад аутичного спектру.
Звичайні люди також можуть переживати алекситимію в різній мірі, адже всі дуже відрізняються за вмінням контактувати та здатністю описувати власні емоції. Це залежить і від того, наскільки дитині дозволяли виражати свої потреби та почуття.
Алекситимія характеризується недостатньою обізнаністю або визнанням внутрішнього стану, тому люди часто не усвідомлюють, що вони мають проблеми. Ось чому багато хто не намагається лікуватися.
Це явище може створювати труднощі у спілкуванні, оскільки такі люди схильні уникати емоційно близьких стосунків. Часто їхні стосунки можуть залишатися просто поверхневими.
Як із цим впоратися
- Одним з можливих кроків до емоційного розпізнавання емоцій є орієнтація на фізіологічні реакції, наприклад, підвищене серцебиття, пітливість або млявість.
- Зверніть увагу, чи не частішає пульс у певних ситуаціях, і зафіксуйте цей взаємозв’язок.
- Також може допомогти монітор серцевого ритму або фітнес-годинник. З практикою ви можете краще відрізнити гнів від хвилювання або страху.
- Власний щоденник почуттів також допоможе задокументувати ваші фізичні реакції та емоційні закономірності.
- Важливо також пам’ятати, що негативні емоції так само важливі, як і позитивні. Навчившись ідентифікувати ці емоції та працювати з ними (а не проти них), ви навчитеся проживати значно насиченіше життя.
- Спробуйте когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), щоб зосередитися на виявленні та розумінні зв’язку між думками та емоціями.
- Практикуйте уважність та інші вправи, щоб підвищити свою емоційну обізнаність.
- Візьміть участь у програмах групової терапії. Це допоможе вам побачити, як інші говорять про свої емоції.
- Подумайте про свої особисті переконання щодо емоцій і що, на вашу думку, станеться, якщо ви проявите свої емоції.
Хоча зазвичай рекомендують терапію (а можливо, ви вже лікуєте іншу проблему психічного здоров’я), вона не гарантовано буде працювати для всіх. Деякі люди добре справляються з тим, що починають застосовувати імена та ярлики до емоцій у контексті терапії, тоді як інші глибоко борються з цим.
