Папір, картон, скло, дріт: з чого (і як довго) роблять театральні декорації?
Коли в театрі піднімається завіса і починається вистава, глядачі поринають у сценічну історію. На сцені є все: атмосфера, актори в гарних костюмах, інколи – доволі дивні декорації. Глядачам не потрібно замислюватися, як створювалася, наприклад, стріха будинку чи що у пляшці замість коньяку – магія виникає непомітно.
А от коли до живої вистави додають сучасні технології, а саме – елементи 3D, результат вражає. Відеоверсія театральної постановки дозволить глядачеві побачити те, що він може не помітити, переглядаючи виставу в театрі. Акценти на важливих деталях, потрібний ракурс і хореографія камер дозволять відчути те, що відчувають герої в рамках артпроєкту «Театр 360 градусів» за підтримки бренду glo™, що став частиною створення нової театральної культури, нових можливостей, і зіштовхнув в одному просторі дві протилежні сили до співіснування.
Зараз аудиторія живе в епоху «non-binary». Це час, коли культура, ідентичність та успіх більше не визначаються однозначно. Сучасна аудиторія не бачить необхідності йти на компроміси, адже можна отримати і одне, і інше. А так як можливості людей стали дещо обмеженими у зв’язку зі світовим локдауном, glo™ виступає партнером у створенні унікального досвіду, об’єднуючи, здавалося б, несумісні речі. Так діджитал об’єднався з класичною постановкою і з’явилася онлайн-вистава за мотивами драматичної поеми Лесі Українки «Камінний господар».
У чому плюси, які складнощі виникали в підготовці до новоформатної вистави, а також як створити візуальну історію в класичному театрі, щоб глядачі повірили побаченому, bit.ua розпитали в головної художниці «Театру на Подолі» Марії Погребняк.
Марія Погребняк
головна художниця «Театру на Подолі»
Хто створює візуальний образ вистави?
Цим займаються кілька людей. Сценограф, наприклад, придумує художньо-матеріальний світ, який оточує акторів-персонажів на сцені. Крім художнього рішення простору, я відповідаю за вирішення костюмів, реквізиту, перук і рекламної поліграфічної продукції, дотичної до вистави.
Коли планується прем’єра, спочатку є підготовчий період, під час якого я з режисером опрацьовуємо концепцію вистави, малюємо ескізи, обговорюємо і створюємо макет майбутньої сценографії. Крім того, складаємо кошторис, робимо креслення і виходимо з цим макетом на художню та технічні ради.
Худрада приймає концепцію постановки, узгоджує ідею, а техрада відповідно – матеріальне вирішення цієї ідеї, наскільки її можливо втілити в заданому просторі з наявних матеріалів.
Коли все погоджено, кошторис підписаний, переходимо до виробництва. Під час постановки вистави, кожен день починається з виробництва. Я контролюю увесь процес виготовлення декорації, навіть, наприклад, іду в столярний цех і перевіряю, щоб ліжко було зроблене відповідно до розмірів, з тих матеріалів і саме такого кольору, як було задумано. Також мені важливо, щоб туди був закладений весь функціонал, необхідний режисерові для постановки.
«Якщо десь на щось не звернеш увагу у процесі виробництва, то потім буде несолодко».
У нас є декілька виробничих дільниць, серед них пошивочна та декораційно-бутафорська. Вони виконують свої завдання з виготовлення майбутньої вистави. У сценографії існує багато специфічних нюансів: від м’якої або жорсткої декорації до перук і гриму. Наприклад, якщо акторові потрібна незвична перука, то її також необхідно виготовити в майстерні театру або придбати таку, яка пасуватиме заданому образу. Усі ці художні тонкощі потребують уваги.
Два місяці на виготовлення вистави, обмежений бюджет і як усе встигнути
Спочатку я читаю п’єсу, потім режисер каже, яка проблема його хвилює: про що він хоче поставити виставу, в якому жанрі і стилі він це бачить. Може взагалі нічого не сказати, його насамперед цікавить моя думка з приводу матеріалу і як я це бачу. Це залежить від режисера. Ну і, звісно ж, ми маємо зійтися на одному сприйнятті теми.
«Бувало, що ми з режисером сперечалися, якщо я не розділяю його бачення, якщо це не викликає в мене зацікавлення».
Простих суперечок щодо кольору гардин не буває, адже режисери, як правило, поважають художника, і самі обирають з ким працювати. Вони знають, що ті компетентні у своїй роботі.
Скільки часу буде відведено, щоб вирішити художні питання вистави, складно сказати, бо невідомо, коли прийде натхнення. У середньому приблизно місяць ми витрачаємо на підготовку саме ідеї, який усе матиме вигляд, і не менше ніж місяць – на створення самих декорацій та костюмів. Це довготривалий процес: підготовка макету, узгодження кошторису, закупівля матеріалів, виготовлення самих декорацій.
«Не менше ніж два місяці – це створення всієї візуальної частини вистави дотично до прем’єри. Хоча краще, коли часу більше».
За десять років багато чого траплялося. Було й таке, що в нас був один рулон тканини, і ми мали всю сценографію створити із цієї тканини: і меблі, і одяг, і інші декорації. Коли були тяжкі часи, ми просто збирали сцену зі всього, що мали на складі театру. Зараз можемо дозволити собі набагато більше, хоча, напевне, мільйони нам ніхто не дасть. У середньому хороша декорація коштує не менше чверті мільйону.
Чим відрізняється створення декорацій для живого спектаклю від роботи над діджиталізованою постановкою?
Сучасну епоху сміливо можна назвати епохою, в якій зникло однозначне сприйняття речей. «Театр 360 градусів» – це поєднання протилежного, що в результаті дає новий досвід.
Насправді тут є два види творчости: декорацію для офлайн-спектаклю створюють художники-постановники з командою зі справжніх матеріалів, а для 3D – дизайнери у програмах з візуалізації. Спеціальні декорації для постановки з елементами 3D ми поки не робили, бо прем’єра «Камінного господаря» створювалася для сцени «Театру на Подолі». Проте надали всі елементи декорацій, підготовлені для живого виступу акторів, а далі їхньою графічною обробкою займалась уже студія.
Загалом якщо думати наперед, співпраця з діджитал – це складно, адже потрібно більше приділяти уваги деталям. Проте цікаво, бо художники мають розвиватися постійно і шукати новий підхід до класики.
«Що буде з наступними діджиталізованими спектаклями – складно сказати. Ми тільки на порозі таких змін: це перший спектакль».
А от коли ми відчуємо магію ефекту, коли я це сама переживу, тоді стане зрозуміло, які специфічні завдання для мене як художниці. І процес відбуватиметься інакше. Наприклад, зараз я знаю, що в мене десь є невидимі для глядачів недоліки: непофарбована фанера, якісь інші дрібниці, але я з приводу цього не переймаюся. А от коли наново доведеться створювати декорації для діджиталізованої вистави, я все докладно обміркую: який воно матиме вигляд з різних боків у макрозйомці.
«Як кажуть за лаштунками в театрі, «зі сцени не видно». А з появою діджитал доведеться ретельніше працювати над деталями».
Чи є у сценографії романтика, скільки людей задіяно в роботі над створенням декорацій і що п’ють актори на сцені
Попри те, що сценографу необхідно прораховувати габарити, узгодити кошторис (скільки і якої потрібно тканини або скільки треба фарби купити), професія доволі романтична. По-перше, немає рутини, коли один і той самий спектакль ставиш із року в рік. Щодва місяці в нас є нова п’єса, новий простір, нові декорації, нові прийоми і нові матеріали. І щоразу ти експериментуєш. Нудно не буває. Особливо коли щось не вдається.
«Щойно один спектакль віддали на виробництво, починаємо думати над іншим. Це нескінченний і дуже цікавий процес».
У процесі створення декорацій задіяно приблизно 30 працівників: чотири людини в цеху пошиву, майже сім – у декораційно-бутафорському цеху. Далі йдуть реквізитори, гримери, костюмери. Фактично вони також беруть участь у постановці, ходять на репетиції і допомагають у разі, коли, наприклад, йде примірка костюма і щось необхідно змінити.
До речі, актори на сцені не п’ють алкоголь. Реквізитори перед кожним спектаклем готують безалкогольні напої: для коньяку – чай, а от сивуху імітує вода з додаванням вершків.
Як діджитал змінить театр і з які можуть бути складнощі?
Діджиталізація ускладнить процес створення декорацій для творчого колективу: доведеться думати, який усе матиме вигляд в об’ємі і враховувати більше дрібниць. Однак коли зміни давались легко?
Я бачу переваги імерсівного театру: постановка буде доступна широкому загалові, нові підходи до створення декорацій для діджитал можуть покращити і роботу над створенням постановок наживо, та й поєднання класичної живої вистави з елементами 3D – це круто. Як художник може розмножити 10 скелетів, що танцюють, до сотні? Ніяк. А от діджитал – може.
Не думаю, що ми цілком перейдемо на діджитал. Усе одно будуть люди, які приходитимуть у театр. Але в тому й суть.
«Більше подібних колаборацій – більше можливостей і більше поціновувачів театрального мистецтва».
Друк грошей, прискіпливі глядачі і критика
Дуже часто для спектаклів нам потрібно друкувати гроші: євро, рублі, гривні, історичні або сучасні. Однаковим макетом обійтися не можна – із залу дуже помітно всі нюанси, що відбуваються на сцені.
Коли кажуть, що зі сцени деталей не видно, це не завжди правда. Наприклад, приходить глядач до адміністратора після вистави й каже: «Ви знаєте, у вас паспорт радянський не тої моделі. Там повинен бути отакий напис, а не той, що тримав ваш актор».
Ще якось ми ставили спектакль «Льовушка», там задіяна коробочка для маци, і от теж хтось, напевно, з общини семітів прийшов і сказав: «На коробці у вас неправильний візерунок – там смужечки мають бути не такого розміру, а ось такого».
Або спектакль про шахтаря. Якось прийшов чоловік і каже: «У вас шахтар неправильний – в нього немає вугільного пилу на віях».
«У театрі є речі умовні, а людина приходить і шукає реалізм на сцені».
Про факапи
Була в моєму житті одна сумна історія під час постановки вистави «1984» Орвелла.
За текстом на сцені повинен був з’явитися акваріум, у якому мав плавати актор. Звісно ж, ми вигадали цей «нещасний» акваріум: знайшли порівняно легкий, але міцний пластик, щоб монтувальники могли в потрібний момент дістати акваріум з кишені сцени, зробили каркас, склеїли. Розміром куб вийшов 1х1х2 метри і важив 300 кілограмів.
І от, коли все було готове, необхідно було його випробувати, вперше налити в акваріум воду. Так і зробили, тільки пластик лопнув, і вся вода полилася на сцену. Усю роботу поставили на паузу і почали шукати вихід. Бюджету на новий акваріум звісно в театру не було. Тоді ми пішли за новим клеєм і за ніч колективно його склеїли. До речі, акваріум і досі працює.
Ще смішний випадок був, коли ми працювали над виставою «Продавець дощу». За задумом режисера, на сцені мав іти дощ. Вода повинна була стікати по дахах і зливатись у спеціальний бак. Однак під час вистави бак не спрацював, і вся вода полилася з даху просто в залу. Потім довго сушили.
Очікування – реальність
Нещодавно для одного зі спектаклів ми робили спрута, який мав вилізти зі сцени. Але режисер подивився і сказав: «Мені здається, для цього спектаклю і цього жанру він не підходить».
«Часто буває так, що під час підготовки до спектаклю все змінюється. І те, що ти вигадав на початковому етапі, перестає бути потрібним на сцені».
Загалом у постановників мають вираховувати гроші з гонорару, якщо якась декорація не була задіяна на сцені, а на неї розрахували бюджет. Однак, на щастя, таких прецедентів ще не траплялося. Усі розуміють, що це творчий процес, тому грошей з нас не беруть.
Риси, необхідні для роботи сценографа
Бажання постійно дізнаватися про щось нове – театр постійно змінюється, він не стоїть на місці. Там, де з’явилась одна діджиталізована вистава з елементами 3D, буде й друга. І це потрібно враховувати.
Художник повинен бачити перспективу. Він має вміти зацікавити всіх навколо і переконати інших, наприклад, досвідчених бутафорів, що саме так, як він сказав, буде правильно.
«Час відмовлятись від кордонів, адже сміливі експерименти та поєднання, на перший погляд, несумісних речей дають свої плоди».
Щоб зробити одну виставу, необхідно задіяти понад 50 працівників. А якщо п’єсу адаптують під онлайн-формат, як-от «Камінного господаря», то до команди працівників театру долучаються оператори, режисери відеомонтажу, спеціалісти з 3D-анімації та багато інших учасників процесу. І діджитал поєднується з магією живого театру.
«Театр 360 градусів» у партнерстві із glo™ запрошує на прем’єру вистави «Камінний господар», що відбудеться онлайн 17 листопада. Діджиталізація театру резонує з позицією партнера, адже концепція #небінарності glo™ – про дві протилежні сили, які поєднуються, як от технології та тютюн. Поєднання ергономічного дизайну та технологічності дозволяють користувачам glo™ насолоджуватися ще більш інтенсивним тютюновим смаком. glo™ хоче створити нову культуру, нові можливості, залучивши дві протилежні сили до співіснування, які у поєднанні перевторюються на абсолютно унікальний досвід. І саме таким досвідом є «Театр 360 градусів». На перші 10 днів показу забронювати квиток і подивитися виставу можна безкоштовно. Тож не гайте часу і забирайте свої безкоштовні онлайн-перепустки тут.
*glo™ призначений для повнолітніх споживачів тютюну або нікотину.