Зв’язок поколінь: Таня Гриньова – про спілкування з мамою і сімейні традиції
Через пандемію, відстань і «багато справ» ми все менше спілкуємося з рідними. На щастя, є смартфон. Зараз легко підтримувати стосунки з людьми, які далеко від вас: говорити по zoom, надсилати їм голосові повідомлення чи фотографії з відпочинку.
Компанія Київстар, яка вже багато років допомагає рідним підтримувати зв’язок, запустила «Смартфон для батьків» – першу школу мобільної грамотностіграмотности з простими відеоуроками про користування сучасними гаджетами.
У межах спецпроєкту «Зв’язок поколінь» розбираємося, як спілкуються та зберігають традиції у різних сім’ях. Сьогодні говоримо із засновницею фандрейзингової платформи для бігунів Kind Challenge Тетяною Гриньовою та її мамою Анною.
Про сім’ю та виховання
Таня: Мене виховали мама з бабусею. Батька я майже не знаю – вони з мамою розлучилися, коли мені був рік. А коли мені було 10, він помер. Тато був художником, напевно, від нього в мене є здібності до малювання.
Мама працювала вчителькою математики у школі, де я навчалась. Саме тому я ніколи не запізнювалася на перший урок: мама відчиняла школу, а я завжди приходила з нею раніше за всіх однокласників. Ця пунктуальність відобразилася й на дорослому житті – напевно, вперше я запізнилася на роботу на шостому році своєї кар’єри.
Однак мама ніколи не була до мене суворою. Вона багато працювала й лояльно ставилася до моїх помилок. Більше діставалося від бабусі – вона тримала все під контролем. У нашій сім’ї був такий собі «бабусин матріархат»: ми з мамою були подругами під наглядом бабусі (сміється).
Про зміни у взаєминах з близькими
Таня: Стосунки змінюються, якщо ми змінюємося самі. Наприклад, дорослішаємо і починаємо менше спілкуватися з рідними або з’являється напруженість у взаєминах.
Зазвичай ми найжорстокіші до найближчих людей, адже знаємо, що нам за це нічого не буде. Тому, на жаль, їм випадає бачити не найкращі наші сторони.
Кажуть, що в районі 30-35 років у жінки «вилізають» усі конфлікти з мамою – криза середнього віку. Здається, я також проходила цю історію. Тут мудрість у тому, щоб проговорювати всі образи. Не замовчувати і пригнічувати, а працювати над їхнім вирішенням. Тоді вдасться зберегти гарні стосунки надалі.
Ми з мамою близькі. Іноді мені здається, що ми з нею помінялися місцями – тепер я мама і відповідальна за всіх.
Ми не живемо разом. Мама мешкає біля Києва, сім років тому я перевезла її з маленького містечка на Херсонщині, де вона прожила все життя. А я живу зі своїм 7-річним сином Данею. Проте ми часто бачимося. На карантині взагалі багато часу проводили разом: я орендувала дім, там більше місця, і ми тижнями могли бути разом.
Про звички у спілкуванні
Таня: З мамою ми спілкуємося майже щодня, але частіше переписуємось, ніж зідзвонюємось. Немає звички телефонувати – простіше написати в телеграмі.
Мама активна в соцмережах: дивиться мої сторіз в інстаграмі і читає пости у фейсбуці. Вона стежить за всім, це моя найвідданіша прихильниця.
Мама Тані: Я не уявляю життя без смартфона. Багато років тому мені його подарувала донька і навчила ним користуватися. Тепер я завжди на зв’язку з рідними: телефоную їм, пишу в месенджерах. Захожу в інтернет, плачу комуналку, спілкуюся з друзями та знайомими в соціальних мережах.
Я давно користуюся фейсбуком, інстаграмом, скайпом, вайбером, а віднедавна ще й телеграмом. Іноді переглядаю новини, можу знайти й почитати цікаву книгу, на ютубі дивлюся фільми. Це дає мені можливість розвиватися, бачити, чим живе країна і чим займаються мої близькі люди.
Щодня у фейсбуці та інстаграмі шукаю нові пости Тані – фото та відео з онуком. Читаю та чекаю нових дописів.
Людям старшого віку боязко подзвонити першими, адже вони «не хочуть відволікати нас від важливих справ». Однак ми завжди можемо зробити крок назустріч – відкрити батькам, бабусям і дідусям усі можливості технологій.
Київстар створив курс «Смартфон для батьків», за допомогою якого кожен може навчити рідних користуватися смартфоном, щоб старше покоління більше дізналося про технології та з ними було простіше підтримувати зв’язок. «Смартфон для батьків» отримав найпрестижнішу премію Європи в галузі комунікацій – European Excellence Awards. Короткі відеоуроки розповідають, як юзати соцмережі, ґуґлити, фотографувати, записувати голосові повідомлення. Покажіть цей курс рідним та навчіть їх тому, що знаєте самі.
Таня: Мама лояльно ставиться до всього, що я пишу в соцмережах, і я вдячна їй за це. Вона ніколи не скаже мені, що щось погано. Навпаки – пишається мною і все репостить.
Єдиний пост, який вона не репостнула, – камінг-аут про проблеми з алкоголем і як я з ними боролася. Думаю, їй просто соромно було б перед колегами і давніми друзями, які читають її у фейсбуці. Не хочу узагальнювати, але люди старшого віку все ж дуже залежні від того, «що люди скажуть».
Про різницю між поколіннями
У дитинстві бабуся не дозволяла мені запрошувати друзів у гості. Я звикла до цього, але було неприємно. Мама була іншою – навпаки, відкрита до гостей і спілкування. Однак з бабусею ніколи не сперечалася.
У дорослому віці я обговорювала з мамою цю ситуацію – чому так склалося, що наша сім’я була такою закритою. І вона пояснила мені причину: бабуся жила в «сталінські» часи, коли за «криве» слово могли посадити у в’язницю. Тому вона намагалася зайвий раз не запрошувати людей додому, звикла дистанціюватися. Часи змінилися, але своєї «звички» вона так і не позбулася.
Моя мама в ролі бабусі – інша. Вона більш відкрита і готова змінюватись. Вони з Данею багато спілкуються, проводять час разом. Нещодавно я була у відпустці протягом двох тижнів, то вони жили разом.
Мама намагається відповідати трендам: переписується з онуком у телеграмі, відправляє йому голосові повідомлення, стікери. Разом з ним навчається все це робити. Вона хоче бути йому другом – дивиться на його вподобання і намагається догодити. Наприклад, зараз Даня захоплений шахами – і бабуся з ним грає. Для неї онук – це нова енергія.
Про сімейні традиції
Я намагаюся на всі свята збиратися сім’єю – з мамою і сином. Ми разом готуємо, сидимо за одним столом. Раніше раз на місяць їздили на сніданки на вихідних, зараз рідше це робимо.
Про секрет взаєморозуміння в сім’ї
Гарні стосунки зберігаються, коли є щира зацікавленість та системне піклування. Я колись читала, що любов – це дієслово. Її можна зберегти тільки тоді, коли робиш щось для іншої людини і не чекаєш вдячности. Піклуєшся, телефонуєш, питаєш, як справи, навіть тоді, коли не маєш настрою.
Головне – у цей час бути «в моменті». У спілкуванні важлива якість, а не кількість. У мене, наприклад, є правило: якщо я з кимось говорю, то не відволікаюсь у цей час на інші речі. Тобто коли говорю з мамою, не відповідаю паралельно на повідомлення у месенджері. Коли граю з Данею, то спілкуюся тільки з ним.
Щоб допомогти батькам та рідним прокачати знання про смартфони, поділіться з ними курсом простих відеоуроків «Смартфон для батьків».
