Маніпуляція хворобою. Що таке синдром Мюнхгаузена та наскільки він небезпечний
15-річний хлопчик Сашко (ім’я змінено) потрапив до психоневрологічного диспансеру зі скаргами на біль у правій половині тіла, зокрема в нозі. Хлопчик розповів, що йому важко ходити.
Симптоми почалися 12 днів тому, після рибалки на морозі. 3 дні лікування в центральній районній лікарні, потім ще тиждень у відділі дитячої хірургії міської лікарні. Однак жодні аналізи не підтвердили діагноз полінейропатії.
За словами лікаря, хлопчик пережив психологічну травму: батько покинув родину, мати вийшла заміж вдруге, народила дитину, яка потребувала багато уваги. Мати переїхала за кордон працювати, тож юнак залишився з бабусею. Крім того, нещодавно він розірвав стосунки з дівчиною.
Лікарі вважають, що Сашко поступово розробив модель поведінки, яка дозволяє йому реконструювати ситуацію, коли близькі люди люблять його та приділяють увагу його потребам.
Коли він потрапив до лікарні, то попросив, щоб його провідала мати, яка б ним опікувалась. Після візиту його стан покращився. Лікарі сказали, що присутність матері вже не потрібна, а наступного ж дня хлопцю стало зле.
Це описав у своїй науковій роботі «Синдром Мюнхгаузена. Випадок з практики» український лікар А. Шевченко.
Сьогодні bit.ua розповідає: що таке синдром Мюнхгаузена, які форми він може мати та наскільки небезпечним є захворювання.
Що це таке
Синдром Мюнхгаузена – психічний розлад, при якому люди перебільшують та підробляють симптоми хвороби або взагалі травмують себе. Люди із цим захворюванням розуміють, що роблять, проте не усвідомлюють причини своєї поведінки або не сприймають її як проблему.
Назва цього синдрому пов’язана з Карлом Фрідріхом Ієронімом, бароном фон Мюнхгаузеном – німецьким шляхтичем, який прославився розповідями про свої фантастичні пригоди.
Іноді люди із цим розладом можуть шкодити не лише собі, а ще й близьким. Це називається делегованим синдромом Мюнхгаузена або синдромом Мюнхгаузена за довіреністю. Уперше лікарі описали такий випадок ще 1977 року.
Тоді хвора жінка симулювала в себе правобічний геміпарез (пошкодження шийного відділу спинного мозку) та симптоми цукрового діабету у дочки. Жінка також використовувала прометазін (антигістамінний препарат) для провокування судом і порушення свідомости в сина.
Чому це відбувається
Причиною розладу можуть бути емоційні травми або хвороби в дитинстві. Синдром Мюнхгаузена також може розвиватися у людей, які зазнали серйозних медичних процедур або отримували тривалу медичну допомогу в дитинстві чи підлітковому віці.
Ще однією причиною є складні стосунки з батьками в дитинстві. Діти часто заявляють про свої потреби та намагаються вплинути на своїх батьків хворобою. У дорослому ж віці ці люди часто пов’язують дитячі спогади з почуттям, що про них піклуються.
Іноді хворі можуть завдавати собі шкоди, тому що мають низьку самооцінку, прагнуть покарати себе або ж бути важливими та в центрі уваги. Деколи таким чином вони просто перекладають відповідальність за своє благополуччя на інших людей.
Ще однією причиною виникнення синдрому Мюнхгаузена стають різні розлади особистости.
З асоціальним розладом людина може отримувати задоволення від власних маніпуляцій та обману лікарів. При нарцисичному розладі людина прагне постійно відчувати себе особливою.
Гра у хворого допомагає людині прийняти свою ідентичність і отримати підтримку та прийняття з боку інших.
Батьки, які провокують хвороби у власних дітей, часто потерпають від нестачі психологічної підтримки та відчувають себе нещасливими в шлюбі.
Багато хворих володіють гарними знаннями в галузі медицини. У разі виявлення брехні вони заперечують заподіяння шкоди, попри докази. Такі люди часто не вважають свої дії шкідливим та відмовляються від будь-якої психотерапії.
Як виявити
Діагностика синдрому складна, оскільки спочатку потрібно виключити цілу низку законних фізичних та психічних захворювань.
Серед сипмтомів синдрому Мюнхаузена такі:
- суперечлива історія хвороби;
- незрозумілі симптоми, які не піддаються контролю і посилюються або змінюються після початку лікування;
- передбачувані рецидиви після поліпшення стану;
- широкі знання хворого медичної термінології, а також підручникові описи хвороб;
- наявність множинних хірургічних рубців;
- поява нових або додаткових симптомів після негативних результатів тесту;
- наявність симптомів лише тоді, коли пацієнт перебуває наодинці;
- велика історія звернення до численних лікарень, клінік, іноді навіть у різних містах;
- небажання пацієнта дозволяти лікарям зустрічатись із сім’єю, друзями чи попередніми лікарями або спілкуватися з ними;
- проблеми з ідентичністю та самооцінкою;
- заперечення іншими людьми симптомів захворювання у людини.
Що робити
Лікувати синдром Мюнхгаузена може бути складно, оскільки більшість людей відмовляються визнавати свою проблему та співпрацювати з лікарями.
Якщо ж людина визнає, що така поведінка проблемна, то її можна направити до психіатра для подальшого лікування.
Не існує стандартного лікування синдрому Мюнхгаузена, але поєднання психоаналізу та когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) має певний успіх у подоланні симптомів.
За допомогою психоаналізу лікарі намагаються зрозуміти та вирішити несвідомі переконання та спонукання хворої людини.
КПТ ж допомагає виявити важливі неусвідомлені переконання та моделі поведінки, які керують людиною. Терапевт навчає людину способам заміни нереалістичних переконань більш реалістичними та збалансованими.
Людям із синдромом Мюнхгаузена, які перебувають у тісному контакті з родиною, можна обрати сімейну терапію.
Під час лікування людина та її близькі обговорюють, як захворювання вплинуло на сім’ю та які кроки можна зробити для позитивних змін. Це також може навчити членів сім’ї уникати провокації хворого/-ої.
