Примус до усамітнення. Як Covid-19 вплинув на функціонування державних установ, де віддалена робота раніше була неможливою
Віддалена робота стала нашою реальністю відносно нещодавно, поклавши початок змінам у сфері праці. І поки невелика частина суспільства як в Україні, так і в світі вже певний час практикує такий формат виконання своїх обов’язків та завдань, для інших це стало абсолютною новинкою.
Більше того, навіть державні структури змушені були переглянути систему роботи серед своїх працівників та вдалися до раніше невластивих їм змін.
Розглянемо систему організації праці працівників в держустановах до пандемії
Ще буквально рік тому офіси державних установ були наповнені працівниками, які сиділи за робочими столами та виконували актуальні завдання порядку денного. Про те, аби працювати з дому, тоді майже не йшлося, і це пов’язано із роками сформованим станом речей: сталою дисципліною, необізнаність про таку можливість і організацію цього процесу. Формат дистанційної роботи не був поширеним через відсутність попиту на нього.
Із приходом Covid-19 відбулися відчутні трансформації в галузі організації роботи працівників. Раніше виконання задач та доручень вдома можна було прослідкувати на прикладі приватних компаній. Державні ж структури ставилися до цього зі скептицизмом. Та проте й тут є невеликий нюанс: навіть якщо керівництво приватної компанії практикувало дистанційний формат роботи, то часто мова не йшла про повністю віддалений графік. Скоріше це відбувалося за домовленістю про декілька днів на тиждень, упродовж яких співробітник мав право працювати за межами офісу.
Наприклад, ІBM — американська компанія-виробник комп’ютерів та програмного забезпечення, яка декілька років тому активно практикувала віддалений формат роботи, у 2017 році змінила свої правила, щоб повернути в офіс більше співробітників. Тим, хто повернувся до офісу, IBM надавала певні заохочення. Керівництво пояснює це бажанням та навіть необхідністю згуртувати команду задля роботи над спільними масштабними завданнями.
Саме такі явища й лежать в основі сумнівів, із якими працедавці ставляться до впровадження віддаленої роботи. Особливо, це стосується державних установ та їхнього бажання об’єднати працівників під одним дахом, сформувавши такий собі робочий механізм або осередок. Із приходом пандемії всім довелося переглянути організацію праці, і державні установи — не виняток. Вони, пожертвувавши бажанням згуртувати співробітників в умовах офісу, стали прикладом того, як непередбачувана ситуація може повністю змінити звичні установки та змусити діяти за новими правилами.
Що показала пандемія
Вважалося, що фізичний контакт та комунікація між співробітника на території офісу здатна породити творчість та продуктивність через обмін ідеями та спілкування. Ребекка Райан, американська письменниця та футурологиня, яка працює із урядом над довготривалим плануванням, абсолютно не згодна із цим твердженням. Вона також говорить – примусове єднання може відволікати від серйозної роботи, а співробітникам значно легше розфокусуватися, коли вони знаходяться разом. Щоб повернутися до того рівня концентрації, у якому перебував працівник до невеликої розмови з колегою, може знадобитися від 7 до 14 хвилин.
Можна стверджувати, що пандемія навчила відповідально та раціонально підходити до розподілу власного часу працівниками та роботодавцями, що прямо впливає на рівень продуктивності праці.
Вона також дала усвідомлення того, що необхідність єднання співробітників уже давно не є необхідністю. Більш важливо гуртувати команду навколо спільних цінностей та мети. Ситуація з Covid-19 змусила керівництва як держустанов, так і компаній розглянути чимало аспектів налагодження процесу праці своїх співробітників. Базуючись на світових тенденціях у сфері праці та перевагах віддаленої роботи, можна говорити про зменшення площ офісів і кількості міських будівель. У цьому є певна вигода, враховуючи вартість нерухомості та її оренди.
Зазначимо також, що дистанційна робота може змінити навіть підхід до підбору персоналу, адже відтепер роботодавці впевнено зможуть розглядати кандидатів з інших міст.
Прогнози на майбутнє
Є припущення, що до 2030 року зникне необхідність орендувати офіс для кожної установи. Важко буде визначити, на що саме спрямована діяльність працівників усередині офісних приміщень. Там працюватимуть державні службовці незалежно від роду своєї діяльності, а віртуальної праці стане набагато більше.
