Спецпроєкти

Кредит на мільйон: як живе людина, яка винна стільки грошей, скільки ніколи в житті не виплатить


Який, по-вашому, має вигляд людина, яка винна майже мільйон гривень? У моїй уяві це бізнесмен, який брав позику на відкриття умовної кав’ярні та прогорів через, скажімо, локдаун або через невдале розташування. Чи сімейна пара, яка брала кредит на власне житло. Або, або, або – так багато варіантів.

Одного разу мені випадково розповіли про хлопця, який винен банкам і мікрокредитним організаціям мільйон гривень (насправді виявилося, що трохи менше). Мені стало цікаво розповісти його історію, тож я попросила контакти й почала домовлятися про зустріч. Він погодився за… двушку пива. Сказав, що можу купити чи не найдешевше, головне – не безалкогольне. Я ще ніколи не платила нікому за інтерв’ю, але пляшка пива не така вже й велика ціна за таку жирну історію :)

З міркувань безпеки героя та на його прохання я змінюю його ім’я та місто, у якому відбувалися події.

Трошки про специфіку кредитування в мікрокредитних організаціях

Мікрокредити ще в народі називають «швидкими позиками». Тобто сама специфіка таких організацій – видавати гроші в борг швидко, «до зарплати», не вимагаючи тонни паперів і довідок – тільки паспорт та ІНН.

Такий відносно зручний спосіб отримання грошей компенсується зазвичай височенними відсотками, які можуть сягати до 900% річних. Проста арифметика: ви берете тисячу гривень, а за рік маєте повернути в сумі 9 тисяч – і це без штрафів і пені. 

Штрафи та пеня плюсуються до загальної суми боргу, якщо споживач вчасно не вносить зазначену в договорі суму. Тобто, скажімо, з цієї тисячі кредиту ви маєте платити приблизно 85 гривень (це частина самої суми) + 250 гривень за користування кредитом (якщо за договором у вас 900% річних). Якщо не сплачуєте вчасно, платите ще пеню, яка може нараховуватися за кожен день прострочення. 

Що цікаво, згідно із Законом України «Про споживче кредитування» (який від жовтня 2020 року поширюється й на мікрофінансові установи), людина може повернути суму, яку вона взяла в кредит, упродовж 14 днів без нарахування відсотків. Однак договори більшости швидкопозик суперечать цій нормі: там нараховують відсотки з першого дня користування грошима.

Тобто є сенс брати там гроші, якщо ви точно впевнені, що за кілька днів усе віддасте – у такому разі, можливо, ви не заплатите дуже багато «зверху». Але в нашого героя щось пішло не за планом.

Простий пацик із мільйоном проблем

Ми зустрілися з Вовою на площі біля в’їзду в спальний район невеликого міста. На лавках лежав сніг, а тому присісти було нікуди. Під час локдауну всі кав’ярні зачинено, а отже, наш ідеальний варіант – вечірні краєвиди індустріального міста. До того ж вони ідеально доповнюють атмосферу історії, яку розповів герой.

Він прийшов на зустріч із другом, але ми домовилися, що той постоїть осторонь. 

Вова одягнений у сіру потерту куртку й темні джинси, на ногах, попри доволі низьку температуру повітря, легкі кроси. Він уже прийшов із пляшечкою пивка, яке сьорбав поміж моїх запитань. Але звичайного пацика з району виділяли очі – вони лагідно усміхалися, ніби перепрошуючи за те, що мені доведеться почути найближчою годиною.

Уперше він узяв кредит у банку 2014 року. Тоді до нього приїздила дівчина з іншого міста і треба було її «вигуляти». Узяв 700 гривень. У кінці місяця він отримав зарплату – точніше, 10 відсотків від неї. Власник заводу, на якому він працював, змінився, і через цю перебудову підприємство почало затримувати й виплачувати частинами зарплату.

Позичену суму він повертав із нового кредиту – цього разу в мікропозиці. За місяць користування цією сумою йому «накапало» +200 гривень відсотків. Зарплату досі виплачували нерегулярно. Цих грошей не вистачало навіть на життя, не те щоб покрити кредити. Тож на життя Вова добирав в іншій мікропозиковій конторі. Відсотки й далі зростали, а разом із ними і штрафи за протермінування обов’язкових виплат.

Через якийсь час хлопцю запропонували реструктуризацію боргу – «заморозити» кредит в обмін на зобов’язання сплатити його до певного числа. У разі несплати на нього чекав би ще більший відсоток. Звісно, у Вови можливости сплатити весь борг за короткий період не було, тому він відмовився. 

Ці кредити продали колекторам. Далі життя за круговою порукою – береш кредит, щоб погасити хоча б частину попередніх і трохи на життя, а встряєш у ще більші борги. Ще кілька років тому хлопець зрозумів, що платити йому доведеться все життя.

«Мене тупо продали»

Банки продають борги клієнтів колекторам десь за п’ять місяців протермінування, тоді як мікропозикові організації зазвичай чекають, поки у клієнта збільшиться борг до якихось нереальних розмірів, і тоді вже віддають його. 

Вова розповідає, що телефонують із погрозами і з банків, і з мікропозик, але на тлі всіх представники банків – найбільш «культурні».

Хлопець просить поставити на паузу диктофон, бо телефонує товариш, у якого він позичив гроші. Зізнається, що цьому «тіпу» віддає борги з відсотками за годинником, бо той може і «голову відірвати». Каже, що така співпраця їх обох влаштовує, і називає кредитодавця «найкращим кредитором міста».

Повертаємося до розмови. Точну суму, яку він винен нині кредиторам, Вова назвати не може. Проте вона давно перевалила за пів мільйона гривень і стрімко наближається до мільйона. Із них приблизно 50 тисяч гривень – сума, яку він справді брав упродовж шести років, тобто вся інша сума (яка перевищила десятикратний розмір самої позики) – це відсотки та штрафи, нараховані за весь час десятками банків і мікрокредитних організацій.

Боргова яма й далі збільшується

Здавалося б, із такою кредитною історією дуже важко взяти нові кредити. У 2018 році Національний банк створив централізований Кредитний реєстр. Це інформаційна система, яка забезпечує збирання, накопичення, зберігання, зміну, використання та поширення інформації про кредитні операції банків і про стан виконання зобов’язань за такими операціями, аналіз і класифікацію кредитів. Тож у реєстрі накопичується інформація про кредитні операції позичальників.

Але нашому герою й досі іноді дають позики – здебільшого в мікропозиках. Деякі організації, у яких Володимир брав кредит і не повернув його, досі видають йому гроші. 

Питаю, чи не страшно йому самотужки збільшувати свій борг і чи не боїться колекторів. Каже: «Ви просто не жили в моєму районі» (до речі, упродовж усієї розмови я не почула від свого співбесідника жодного мату, а звертався він до мене тільки на «ви»). Я погоджуюся: «Маєш рацію, не жила». Він розповів, що в районі у нього є своя «криша» і якщо хтось сунеться, то є кому заступитися.

Попри це, йому і далі телефонують, а оскільки він слухавку вже не бере, колектори телефонують його знайомим – загалом таких контактів сім, Вова називає їх «своїми технологами». Розмовляють колектори дуже жорстко: можуть погрожувати фізичною розправою, матюкати й відверто ображати.

«Усе було класно, поки не почався коронавірус. Вони (мікрокредитна організація – прим. ред.) мені телефонують, кажуть, щоб я приїздив до них, щоб шукати компроміс. Відповідаю, що я б залюбки, але не можу потрапити до маршрутки (відділення розташоване в іншому кінці міста – прим. ред). Тоді вони пропонують мені перекредитуватися в них, тобто викупити мій борг перед іншими організаціями. Але за це я маю заплатити 2 100 гривень, а мій аванс на роботі – 2 000. Тому просто не вийшло», – розповідає герой.

Тут варто зазначити, що в березні, коли почався локдаун, Верховна Рада України ухвалила Закон № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Простіше кажучи, ця норма мала б звільнити від штрафів і пені за протермінування виплат за споживчими кредитами. Це стосується як банківських позик, так і онлайн-кредитів у МФО. 

Проте, по-перше, тут ідеться зовсім не про нараховані відсотки за кредитами за цей час, а саме про штрафи, які нараховуються за протермінування виплат. По-друге, мікрокредитні організації, які надавали послуги нашому герою, відмовилися виконувати цю норму, сказавши, що вони не мають до цього стосунку і штрафи нараховуватимуть, як і завжди. 

Юристи в чорних шкіряних куртках

Вова каже, що колектори від погроз уже давно перейшли до конкретних дій: розклеюють оголошення по району з його ім’ям і написом «розшук», на поштовій скриньці в під’їзді пишуть маркером «боржник». Найжорсткіше – це коли заливають епоксидною смолою та клеєм замок у його вхідних дверях. Каже, що поміняв уже чотири замки і планує поставити камеру над дверима, щоби «спіймати зловмисників». До поліції із цими даними Володимир іти не збирається, усе вирішить самотужки. До того ж у нього вдома живе пітбуль, тому колектори навряд ризикнуть «лізти в його хату».

Розповідає також, що до нього періодично ходять «юристи» в чорних шкіряних куртках і з широкими плечима. Проте вони навідуються, коли Вова на роботі, натомість на них натрапляють сусіди нашого героя. 

Загалом, усі дії колекторів нині в Україні ніяк не регулюються, а отже не є законними. 27 січня 2021 року Верховна Рада в першому читанні ухвалила законопроєкт № 4241, який якраз і має регулювати галузь колекторських організацій. Якщо проєкт закону ухвалять іще у двох наступних читаннях, він, цілком імовірно, докорінно змінить форму стосунків між боржниками та колекторами. Зокрема, колектори повинні будуть дотримуватися вимог до етичної поведінки під час взаємодії зі споживачем.

Законопроєкт встановлює винятковий перелік способів дозволеної взаємодії колектора зі споживачем фінпослуг і визначає обмеження максимальної частоти такої взаємодії. За порушення цих вимог передбачено відповідальність: від штрафів до вилучення з Реєстру колекторських компаній. 

Питаю, чи  звертався він до антикредитних організацій (тих, хто за певну суму оскаржує кредити клієнтів у судах). Відповідає, що не бачить нагальної потреби нині, бо в нього, знову ж таки, є на кого покластися, якщо хтось вирішить вибивати з нього гроші. 

Загалом, Володимир був би згоден поступово віддати ті гроші, які справді винен, якби йому пішли на зустріч і припинили нараховувати звірячі відсотки щомісяця. Водночас знайомі юристи одностайно наголошують, що більшість із цих кредитів – незаконні і варто справді йти до суду. Проте такий величезний борг спати йому не заважає, бо «пітбуль удома». Однак, коли Вова повертається пізно ввечері додому, йому буває страшнувато.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Долучайтеся до нашого Telegram-каналу з тестами! 😎