Кохання – це не…
Пандемія – це період, коли люди повинні контактувати одне з одним майже безперервно. Скоріше за все, під час весняного та зимового локдаунів ви відчули, наскільки буває важко навіть з тими, хто нам дуже дорогий. Багато хто замислився про необхідність переоцінити підхід до побудови стосунків. І сьогодні, в День святого Валентина, ми разом із проєктом UNFPA Україна «(Не) дрібниці (у стосунках)» хочемо нагадати вам, яким буває справжнє кохання – і чим воно точно не є.
Ми попросили відомих українських блогерок допомогти нам показати види емоційного насильства, найпоширеніших серед українського суспільства. І коли ми кажемо «найпоширеніших» – ми справді маємо на увазі розповсюджене явище. 56% українців не знають, що таке токсичні стосунки, психологічне насильство чи як вони визначаються. Ще більше людей вважають (чи раніше вважали), що психологічне насильство – не привід звертатися по допомогу.
Та коли тебе намагаються контролювати – це, на жаль, лише початок.
Алевтина Черкашина, Diva Olivka, блогерка
Багатьом, на жаль, знайоме це явище. Почати хочемо саме з нього – тому, що, коли знаходишся під тиском емоційного насильства, тобі не можна показувати, як насправді погано. Біль, злість, втома, роздратування – хоча на тебе ці емоції впливають постійно, з твого боку вони також сприймаються з агресією. Ти можеш думати, що безпечніше просто мовчати. Однак у здорових стосунках ви можете обговорити все – навіть те, що тобі та партнеру/-ці один в одному не подобається. І це буде абсолютно безпечно.
Твій успіх може бути небезпечним для людини, котра вдається до психологічного насильства. Чому? Як же тобою маніпулювати, якщо ти самостійна та впевнена людина? Тому агресори часто вдаються до саботажу. Це коли хтось навмисно руйнує твою репутацію, досягнення чи успіх. Буває відчуття, що до всього, створеного тобою, тягнуться чужі руки та забирають це собі. Саботаж включає в себе утримання від важливих справ. Така поведінка, як розмова за спиною, пускання чуток або погроза поділитися приватною інформацією про вас, також є саботажем.
Таїсія-Оксана Щурук, акторка
Ревнощі важко назвати приємним почуттям – часто це перший дзвіночок до чогось більшого. Однак всім нам знайоме це відчуття, чи не так? Як же відрізнити? Нездоровими ж можна назвати ті ревнощі, що переходять у надмірний контроль того, з ким ти проводиш час і чим ти займаєшся. Вони можуть викликати агресію, тиск, маніпуляції – і ставати першою підвалиною до соціальної ізоляції, про яку ми ще розповімо.
Коли ж ревнощі та контроль закінчуються, інколи можна помітити, як токсичного/-у партнера/-ку ніби підмінюють. Він чи вона стають уважними, ввічливими, навіть чуйними. Ти не розумієш, як ця людина могла так жорстоко ставити тобі обмеження чи витягати з тебе вибачення за те, що ти не робив чи не робила. Нестабільна людина змушує відчувати, що тобі потрібно ходити навколо неї навшпиньки, інакше у неї будуть крайні реакції на дрібниці. Твої стосунки з нею можуть виглядати як американські гірки чи гойдалка, що має як екстремальні злети, так і падіння.
У здорових стосунках події відбуваються поступово та в комфортному для тебе темпі. Відчуття ж медового місяця в токсичних – це просто короткий відпочинок у нормальному для стосунків стані перед тим, як тебе знову відправлять до пекла.
Діана Глостер, блогерка, співачка
Основа психологічного насильства – це зробити з тебе когось зручного. Когось, ким можна керувати та хто повірить у владу агресора. Свою «вищість» така людина часто підтверджує образами та постійною критикою. Агресор робить і говорить щось, щоб тобі було погано від самого себе. Сюди входять дурнуваті прізвиська, висловлення грубих зауважень щодо людей, з якими ви близькі, або постійна критика безпосередньо вас. Приниженням вважається і те, коли хтось знущається з вас так, що вам стає погано, навіть якщо це подають як жарт. З часом це може змусити вас втратити впевненість у собі чи своїх силах чи навість повністю знищити самооцінку.
Ми вже трохи зачепили подвійні стандарти, але це варте окремого блоку інформації. Коли хтось впевнено стверджує «мені можна, а тобі – ні», коли партнер/-ка поводиться як інша людина навколо інших або ділиться вашею приватною інформацією з іншими – це лицемірство. Сюди також можна включити брехню та зради. До того ж, якщо ти спробуєш щось приховати, на тебе чекатиме покараня.
Уля Станіславська, блогерка, режисерка
Однією з найважливіших та найяскравіших ознак психологічного насильства є соціальна ізоляція. Простими словами – коли хтось тримає тебе подалі від друзів, родини чи інших людей. Це часто починається повільно: наприклад, коли хтось просить тебе проводити з ним більше часу, жаліється на твоє коло спілкування. Але згодом побажання можуть перетворитися на вимоги.
Ти не матимеш змоги бачити певних людей. Твій/-твоя партнер/-ка може просити тебе вибрати між ним/нею та твоїми друзями, наполягати на тому, щоб ти проводила чи проводив саме з ним/-нею весь свій час, змушувати тебе ставити під сумнів власні судження друзів та сім’ї. Якщо ти відчуваєш ізоляцію, можеш в підсумку відчути, що перебуваєш у залежності від свого/-єї партнера/-ки – за любов, гроші чи прийняття.
Ася Сей, блогерка, секс-просвітниця
Коли психологи розповідають про особисті кордони, то роблять акцент на відповідальності. Так само як кожна людина має право на будь-які емоції та дії, так само вона відповідальна за них. Та агресори так не вважають. Те, що вони чинять над тобою насильство, їхні шкідливі звички, навіть поганий настрій – твоя відповідальність. І в їхній реальності саме ти повинен/-на робити все, щоб агресор/-ка був/-ла задоволений/-а та щасливий/-а. А твоє щастя – доглядати за ним/нею.
Навряд хтось добровільно погодиться на те, щоб тягти на собі когось ще. Щоб у тебе не лишилось вибору, агресори йдуть на шантаж, інколи – на газлайтинг (коли тебе намагаються переконати у нереальності того, що відбувається чи того, що ти відчуваєш). Маніпуляцію часто важко помітити, оскільки вона може бути виражена тонкими або пасивно-агресивними способами. Ти можеш дізнатись, що тобою маніпулюють, якщо хтось намагається переконати тебе робити те, що тобі неприємно, ігнорує тебе та твої почуття, поки не досягне свого, або ж коли хтось намагається вивести тебе на емоції. Зокрема – на жалість чи на провину.
Циглер Інга, фотомодель
Так чи інакше, агресор/-ка намагається переконати тебе, що тобі краще саме з ним/нею. Що ніхто не кохатиме тебе так, як він (чи вона), що ти більше нікому не будеш потрібен/-на. Що без агресора/-ки ти – ніщо. І, власне, він/вона намагатиметься зробити все, щоб так і було. Без контролю над власним життям, без власного соціального кола ти будеш почуватися чужою власністю. Рабом у вільній країні. Повір, так не має бути, якщо хтось про тебе справді турбується.
Агресори/-ки бувають тихі та спокійні, але часто в них усередині зріє справжня бомба. Ця бомба – їхні почуття, що можуть вилитися на тебе, навіть якщо ти цього зовсім не очікуєш. Раптові спалахи гніву чи веселощів, дії, до яких ти не готовий/-а – це вияви емоційної інтенсивності, що також може тобі зашкодити. Особливо якщо ця емоційна інтенсивність супроводжується агресією.
Кохання – це тоді, коли тобі спокійно, комфортно та безпечно.
Кохання – це коли ти не боїшся конфлікту, оскільки знаєш, що в результаті ви досягнете спільної згоди.
Кохання – це коли і ти, і твій/твоя партнер/-ка маєте особисті кордони та повагу до них.
Кохання – це коли ви можете обговорити свої почуття та підтримати один одного.
А насильство… насильство – це не кохання.