Хто такі фрікери та чому вони з легкістю можуть зламати вашу телефонну мережу?
У кого був дисковий телефон в дитинстві, той пам’ятає, що диск повертався на вихідну позицію не швидко, а з деякою затримкою. Так ось, кожна цифра на диску визначала тривалість сигналу, що надходив в АТС (автоматичну телефонну станцію) – це дозволяло зв’язатися з необхідним абонентом.
Пізніше з’явилися кнопкові телефони, які використовували технологію тонального набору (Dual-Tone Multi-Frequency, DTMF). Її принцип простий – натискання кожної кнопки видає сигнал з певною частотою. Уже АТС зчитує послідовність сигналів і зв’язує абонента з людиною на іншому кінці дроту.
У США жив сліпий хлопчина Джозеф Енгрессія, який мав ідеальний (без перебільшень) слух. Наприклад, він міг свистіти рівно з частотою 2600 Гц. Щоб якось згаяти час під час канікул, він грався з телефоном. Розібравшись з принципом роботи апарату, Енегрессія запам’ятовував тональність кожної з кнопок, а потім свистів номери друзів у слухавку. АТС зчитувала інформацію і з’єднувала його з адресатом. Таким чином Джозеф безкоштовно спілкувався з товаришами.
Джозеф вирішив не зупинятися на досягнутому, а тому зателефонував у компанію Bell Telephone Company, щоб дізнатися, як функціонує телефонна мережа. Оператор розповів йому, що існують сигнали, якими може скористатися лише техперсонал. Список їхніх можливостей був досить широкий: можна було здійснювати безкоштовні міжміські і навіть міжнародні дзвінки, з’єднувати одну АТС з іншого і так далі. Оператор деякі з них з радістю продемонстрував Джозефу, а той візьми та й запам’ятай.
Так Джозеф став за допомогою свого слуху і голосу «насвистувати» компанію на кругленьку суму. Деякі техкоди йому вдалося дізнатися, банально експериментуючи з різними тональностями сигналу.
Хуліганство тривало недовго. У 1971 році його затримали співробітники ФБР, які звинуватили в нанесенні великої матеріальної шкоди телефонним компаніям. Однак кидати хлопця за грати не стали.
Спецслужба запропонувала йому співпрацю по налагодженню та вивченню безпеки телефонних ліній. Пропрацював він на неї до 1982 року. Пішовши, він зазначив для себе, що подібна професія щастя йому не приносить. У 1991 році він змінив своє ім’я на Джойбаблз («бульбашки веселощів»), після чого заснував церкву Вічного Дитинства.
Джозеф був першим фрікером – хакером телефонних мереж. Згодом людські здібності Енгрессії замінив bluebox – генератор звукових хвиль певної тональності. Першим бізнесом Стіва Джобса і Стіва Возняка була торгівля саме блюбоксами. Возняк дізнався про них завдяки статті про фрікерів в журналі Esquire. У ній розповідалося про Капітана Кранча – фрікера, який здогадався для захоплення телефонної мережі використовувати свистульки з вівсяних пластівців Cap’n’Crunch.
Зараз bluebox можна зробити за допомогою банальних мікроконтролерів Arduino, але особливого сенсу в них зараз немає. Вітчизняні фрікери не любили спеціальні пристрої і віддавали перевагу більш простимі методам – банальному підключенню до телефонної лінії електрощитка на вулиці або в будинку. Особливо цим грішили любителі халявного інтернету.
Деякі нахаби тягли в під’їзди системні блоки з моніторами. Також підприємливі зловмисники робили підміну абонентського номера, щоб людина могла за невеликий прайс здійснювати міжнародні та міжміські дзвінки. При цьому рахунки за такі ось витівки надходили жертвам, які нічого не підозрювали.
А в Радянському Союзі з 60-их років існував урядовий мобільний зв’язок «Алтай». Різні посадовці їздили з «труною» в багажнику, за допомогою якої могли зв’язуватися з іншими «великими дядьками». І в цьому випадку умільці змогли створити схожий апарат, розібравши принцип роботи, і навіть ходили чутки, що комусь вдалося продавати саморобки зацікавленим особам. В цілому за допомогою «Алтаю» можна було пересуватися містом (сильна заява, враховуючи вагу пристрою) і дзвонити кому завгодно. Тут грошове питання, з огляду на ціноутворення в СРСР, не стояло.
Зараз фрікери воліють гратися з GSM і CDMA лише для того, щоб інколи похуліганити і познущатися над співвітчизниками. Бум злому телефонних ліній залишився за часів чистого неба і щасливого дитинства, коли поліцейські були добрішими і люди вміли усміхатися. Зараз телефонні розіграші більше створюють головний біль, ніж задоволення.
Автор: Шерман Дрозд
