Cпецпроєкти

Добірка наукової фантастики, про яку ви могли не чути


Космічні пригоди та неймовірні відкриття, які описує сучасна наукова фантастика, цілком можуть стати реальністю в далекому чи не дуже майбутньому. Щорічно книги цього жанру отримують престижні нагороди «Г’юґо» і «Неб’юла».

Зібрали для вас добірку романів, які точно не залишать байдужими.

Френк Герберт «Дюна»

Рік виходу – 1963-1964

«Дюна» – перший роман із фантастичної саги «Хроніки Дюни» американського письменника Френка Герберта. Його часто називають найкращим науково-фантастичним романом, і саме цей твір одним із перших отримав премію «Неб’юла» та завоював прихильність критиків і читачів.

Дюна – це історія про хлопчика Пола Атріда, спадкоємця знатної родини, якому доручено керувати світом, де єдиною цінністю є меланж (або прянощі) – препарат, здатний продовжити життя та зміцнити свідомість.

Меланж також необхідний для космічної навігації, так званого багатовимірного усвідомлення та передбачення. В історії розкрито багато аспектів: взаємодію політики, релігії, екології, технологій і людських емоцій, оскільки фракції імперії стикаються між собою в боротьбі за контроль над Арракісом та його прянощами.

Френку Герберту вдалося створити цілий світ, і, що найнеймовірніше, твір написано менш ніж 60 років тому, хоча складається таке відчуття, що автор наш сучасник.

У романі є й любовна лінія. Незвичайні умови життя, вірування та клімат змушують задуматися про життя на нашій планеті й про ті проблеми, які людство створює собі та планеті.

Вільям Ґібсон «Нейромант»

Рік виходу – 1984

Канонічний твір у жанрі кіберпанк американсько-канадського письменника Вільяма Ґібсона отримав відзнаки у премії «Неб’юла» (1984) та «Г’юґо» (1985) та Премії на пошану Філіпа Діка.

У романі показано атмосферу нового світу, де люди вже перебувають у симбіозі із комп’ютерами. Тут є штучний інтелект, кріоніка, віртуальна реальність, Всесвітня комп’ютерна мережа. Цікаво, що до створення роману автор не мав майже жодного стосунку до програмування та комп’ютерної техніки й під час написання не раз консультувався із другом. Однак критики вважають, що саме завдяки йому ідеї футуристичних технологій поселились у головах читачів.

Ґібсон зумів створити в романі справжнє технологічне майбутнє, яке можливо настане вже завтра. З надзвичайною точністю він передбачив появу інтернету, здогадався, що після поширення технологічних гаджетів виникнуть нові субкультури, які відрізнятимуться від своїх попередників поглядами на світ і філософією.

Гарно розкриті персонажі залишаться з вами ще надовго після того, як ви перегорнете останню сторінку.

Ден Сіммонс «Гіперіон»

Рік виходу – 1989

«Гіперіон» – це насичено сплетений науково-фантастичний епос, частина серії із двох книг і переможець премії «Г’юґо» за найкращий роман 1990 року.

Книга розповідає нам про невелику планету зі своїми таємницями та міфами, куди прямують шість паломників. Хтось із них ділиться з читачами своєю історією життя (поет Мартін Сильний, учений Вайнтруб, полковник Кассадо), хтось розповідає про одну важливу подію (детектив Ламія), а хтось починає свою розповідь з історії інших людей (Консул, священник Гойт). Вони не пов’язані між собою й ніколи не зустрічалися, але є те, що їх об’єднує: Шрайк і Гробниці Часу.

Світ майбутнього, намальований нам автором, безумовно, оригінальний та самобутній і в цьому плані.

Читачі стверджують, що книга вщерть наповнена «пасхалками» з історії літератури, культури, релігії та філософії.

Артур Кларк «Фонтани раю»

Рік виходу – 1979

Роман отримав обидві найпрестижніші премії в літературі: «Г’юґо» і «Неб’юла». Сам Кларк вважав цей його своїм найкращим твором.

Сюжет оповідання будується на тому, що у XXII сторіччі інженер приїжджає на Шрі-Ланку й хоче там побудувати міжпланетний ліфт. Він має вигляд орбітальної вежі – гігантської споруди, що підіймається з-під землі та з’єднується із супутником на геостаціонарній орбіті на висоті приблизно 36 тисяч км. Таку конструкцію буде використано для підняття корисного навантаження на орбіту без витрат на використання ракет.

Критики зазначають, що фантастика Артура Кларка більше, ніж фантастика — вона показує справжнє майбутнє.

Станіслав Лем «Розповіді про пілота Піркса»

Рік виходу – 1959-1973

Збірник «Розповіді про Пілота Піркса» – це окремі моменти з життя людини, яка мріє про подорожі до зірок. Він проходить шлях від звичайного курсанта, долаючи всі перепони, поставлені перед ним на шляху до мрії.

Тематика оповідань пов’язана з духовним зростанням людини, його слабкими та сильними сторонами, проблемами взаємин людини і космосу, людини і машини (комп’ютер, андроїд), здібностям машини до самостійного мислення і «людськими» реакціями. Кожна розповідь цікава та являє собою повністю завершену історію й роздуми героя.

Фантастичні елементи автор зображує в побутових ситуаціях, які можна розуміти навіть через п’ятдесят років після написання твору. Ці елементи не втрачають своєї актуальности, тому що вони переважно не про фантастику, а саме про емоції, ситуації, обставини, про ухвалення рішень в складних ситуаціях і загартування характеру.

Андре Нортон «Ніч масок»

Рік виходу – 1964

Андре Нортон двічі номінували на премію «Г’юґо»: 1964 року за роман «Світ відьом» і в 1967 році за повість «Світ чарівників», а також тричі номінували на премію World Fantasy Award за життєві досягнення.

Ще одна історія здійснення мрії відступника, жителя Діппла, хлопця з понівеченим обличчям. Інтрига закручується навколо важливої інформації, закладеної в голову хлопчика, сина якогось космічного лорда. До кінця залишиться незрозуміло – хто є зло, а хто – добро. Протягом усього роману герой проходить такі трансформації, що нарешті розуміє: цінність людини визначається її діями, а не обличчям.

Роман захоплює, так само як і перший, з першої й до останньої сторінки.

 

Вернор Вінжі «Глибина у небі»

Рік виходу – 1999

«Глибина у небі» — науково-фантастичний роман американського письменника Вернора Вінжі, виданий 1999 року та відзначений декількома преміями, зокрема премією «Г’юго» у 2000 році. Твір є приквелом до роману «Полум’я над безоднею» й розповідає історію Фама Нювена.

Дія «Глибини в небі» відбувається за 30 тисяч років до подій, описаних у романі «Полум’я над безоднею». Обидва романи умовно відносять до циклу «Фам Нювен», проте вони сюжетно незалежні, їх об’єднує тільки один із головних героїв — Фам Нювен, а також «Всесвіт», де відбувається дія. До цього циклу примикає також невелика повість «Брехуха», що вийшла 1988 року, і роман «Діти неба» 2011 року.

«Глибина в небі» описує зіткнення двох культур у далекій зоряній системі. Тепер уламки колись сильних флотів змушені співіснувати в хиткому світі.

Їм належить довгі десятиліття очікувати, коли цивілізація розумних павуків на єдиній планеті досягне потрібного рівня технічного розвитку, щоб допомогти людям відновити зруйновані кораблі.

Альфред Бестер «Зірки — мета моя»

Рік виходу – 1964

Найавторитетніший шотландський критик-фантастикознавець Дейвід Прінґл заніс роман «Зірки — мета моя» до переліку 100 найкращих англомовних науково-фантастичних романів за період із 1949 по 1984 рік.

У романі на кожній сторінці нас зустрічають: телепортація, величезні в’язниці — острови, таємничі речовини — зброя нового покоління, міжзоряні війни, політичні інтриги та шпигунство, кланові економічні ігри. Твір настільки переповнений екшеном, що не дає відірватися.

 

Філіп Дік «Три стигмати Палмера Елдріча»

Рік виходу – 1964

Землі загрожує катастрофа, і ООН активно розвиває проєкт із колонізації Сонячної системи. Щоб перенести жахливі позаземні умови, переселенці з головою занурюються в ігрову «імітацію реальности» за допомогою заборонених стимуляторів. Їх використання навіть перетворилося на своєрідну релігію.

І ось одного разу бізнесмен Палмер Елдріч привозить із собою інопланетний галюциноген, за допомогою якого можна почуватися Богом у власній імітації життя.

Багато книг Діка складні для сприйняття, адже треба добряче поморочити голову, щоб осягнути їхню суть. Але цей роман майже поза конкуренцією: безліч сюжетних ліній, постійна суміш реальности з галюцинаціями, переселення душ між персонажами, хроновиверти з підміною справжнього майбутнім.

Роберт Гайнлайн «Пасинки неба»

Рік виходу – 1963

Це роман, який розповідає історію першого міжзоряного корабля, що планує здійснити подорож, яка охопить покоління. На борту відбуваються заколот і загальна деградація культури, народжуються покоління, які не в змозі уявити собі світ за межами корабля або повірити в нього.

Своїми сюжетами Гайнлайн змушує подивитися на звичний світ зовсім інакше, перевертаючи світосприйняття з ніг на голову. За уявною простотою сюжету й типу оповіді ховається ціла низка серйозних філософських проблем. Перш за все автор чудово показує інертність мислення людей, що живуть на кораблі.

Автор якнайкраще впорався з передачею атмосфери, що панує на кораблі. Прекрасно описано стосунки між людьми, їхній страх перед невідомим, а також поведінка головного героя — його допитливого і спраглого розуму, що мріє вирватися за межі встановлених догм.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: