Cпецпроєкти

«Лавандові пантери» із Сан-Франциско: історія озброєних геїв-карателів, які розправлялися з гомофобами


«Лавандові пантери» — нонсенс навіть для сучасного суспільства. Зокрема, тому, що гей-спільнота зовсім не асоціюється з агресією та насильством. Але на початку 70-х років вулиці Сан-Франциско патрулювали самоутворені гей-дружини, які мали рятувати незахищені верстви населення від нападів хуліганів і банд.

Проте коли йдеться про силові методи, дуже важливо не переступити межі. Засновнику «Пантер», проповіднику Реймондові Брошерзу, ймовірно, цього не вдалося. Розповідаємо історію найвідомішого угрупування, яке захищало геїв від агресорів і в процесі самі стали агресорами.

Суєти навести бажання

Ідея заснування «Лавандових пантер» з’явилася 4 липня 1973 року. Цікаво, що саме цього дня в США святкують найбільше свято в країні — День незалежности. 

Саме цього дня в Сан-Франциско проповідник і відкритий гей Реймонд Брошерз зателефонував до поліції та повідомив про групу підлітків, які кидали петарди в машини, що проїжджали повз.

Увечері ті самі підлітки (їх було приблизно 12 осіб) оточили Брошерза й побили його до напівсмерти.

Такі побиття тоді були звичайним явищем. У Сан-Франциско на початку 1970-х років жило багато геїв, і банди часто переслідували їх. Брошерз стежив за нападами на ЛГБТ-спільноту, вів список нерозкритих убивств геїв. Він вважав, що геї в Сан-Франциско перебувають в облозі — як із боку банд, так і з боку поліціянтів, які мали захищати всіх жителів міста.

Тож, сидячи на лікарняному ліжку з численними травмами, Брошерз планував помсту. Насильство проти його ватаги — малозабезпечених геїв і трансгендерних людей — мало припинитися. Він хотів вселити жах у серця всіх, хто нападав на ЛГБТ-спільноту.

Тоді і з’явилося чітке розуміння того, як саме він чинитиме опір — силою, так само як і його опоненти. Його ідея полягала в тому, щоб зібрати команду серед геїв і трансгендерних людей, навчити їх карате та дзюдо й озброїти, щоб вони могли захистити себе й одне одного.

Два дні потому Брошерз провів пресконференцію у своєму громадському центрі й оголосив про заснування першого в країні патруля бойовиків-геїв. Назву придумали поетичну — «Лавандові пантери», а на логотип помістили пантеру на полюванні. 

Вимушені діяти

Під час пресконференції Брошерз зняв зі стіни свій дробовик.410-го калібру і простягнув його глядачам. Дехто ахнув. Потім, піднявши дробовик високо над головою, оголосив, що геї повинні почати озброюватися. 

«Тепер ми змушені діяти. Поліція дивиться в інший бік, коли гея б’ють. Побитій людині погрожують покаранням, ніби він злочинець, а не жертва. Ми будемо вживати відповідних заходів. Ніколи більше ми не будемо просто сидіти склавши руки!» — промовив він.

Позаштатний репортер Rolling Stone Білл Сіверт одного разу вирішив проїхатися з патрулем карателів. Він згадує, як сидів у білому автобусі Volkswagen, а двійко хлопців ліворуч і праворуч тримало бити та металеві ланцюги. Брошерз був попереду з дробовиком.

Брошерз іноді говорив репортерам, що його дробовик не заряджений, але, за словами очевидців, він заряджав снаряди кам’яною сіллю. Тому, якщо він вистрілить у когось, це не просто пошкодить шкіру, а роз’їсть її. Брошерз любив свою зброю й одного разу хвалився, що постріл із неї «залишить у людині діру, досить велику, щоб проїхати через неї танком».

Сіверт не пам’ятає, чи був дробовик заряджений тієї ночі, але він пам’ятає, як підлітки проїжджали на своїх машинах районами міста пізно вночі, викрикуючи образи й погрожуючи насильством. За його словами, «Лавандові пантери» шукали інциденти нападів на геїв, людей похилого віку, темношкірих та інших незахищених верств населення і пропонували їм захист. У них навіть була гаряча лінія, за якою можна було покликати на допомогу.

На початку 1974 року Брошерз почав скеровувати «Пантер» патрулювати Фолсом-стріт через серію вбивств у цьому районі. Пізніше вони будуть відомі як убивства «Зебри»: група людей, які називали себе «Ангелами смерти», застрелила щонайменше 15 людей там. 

Під час цієї смуги вбивств — від 1973-го до 1974-го — Брошерз просував думку, що голова поліції Сан-Франциско Дональд Скотт був занадто зайнятий телеекранами, щоб виконувати свою детективну роботу. Брошерз стверджував, що, на відміну від поліції, яка бездіяла, «Пантерний патруль» виконував їхню роботу та протидіяв бандам, але, звичайно, у «Пантер» немає жодної сили для затримання, тільки «сила побиття».

Сержант Елліотт Блекстоун із поліційного управління Сан-Франциско в окрузі, де діяли «Пантери», сказав, що час від часу справді були випадки побиття гомосексуалістів і переслідувань із боку поліції, але не на тому рівні, про який стверджував Брошерз. 

Проте колишній учасник «Лавандових пантер» Джим Бойд-Томпсон сміється з припущення, що групування влаштовувало побиття щоночі: 

«Ми просто гуляли околицями й мали погрозливий вигляд», — говорить він. За його словами, Брошерз часто прибріхував пресі про кількість і рівень озброєння своїх молодиків. Більшість із них просто носили булави, мегафони, ланцюги та більярдні киї.

Навіть якщо не всі вони мали з собою заряджені дробовики, присутність на вулицях «Пантер» стривожила безліч жителів: через позиціонування групування як команди, що діє насильницькими методами, більшість підтримувати їх не бажала. Проте були й ті, хто погоджувався з риторикою Брошерза і сприймав їх як відповідь на агресію, спрямовану на гей-спільноту. Проте перших було таки більше.

12 вересня 1973 року Брошерз заявив, що «Пантери» відважно чинили опір, коли до Сан-Франциско прибула банда, яка грабувала гомосексуалів. Пізніше Брошерз написав у своєму самвидавному журналі Gay Crusader, що під час бійки один із членів банди крикнув: «Нам потрібні швидкі гроші, тому ми прийшли сюди, щоб відібрати їх у когось із вас, педиків!». Тоді, за словами ватажка, «Лавандові пантери» з’явилися, розмахуючи зброєю, побили злочинців і ті втекли. 

Проте не завжди все відбувалося на користь «Пантер». У 1974 році групування заявило, що одній з їхніх учасниць наклали понад 12 швів, щоб закрити рану на горлі, яку вона отримала в «битві з деякими більш серйозними королевами-роллерами».

Політична кар’єра, що не склалася

До весни 1974 року, коли «Пантери» продовжували залучати до себе і свого ватажка дедалі більше уваги, Брошерз придумав амбітний план: останньої миті балотуватися до Конгресу в 5-му окрузі Сан-Франциско. 

За його оцінками, у нього було близько 3000 послідовників. Однак він також часто отримував анонімні листи з погрозами й образами. Та Брошерз не дозволив листам і погрозам смертю зупинити його. Він подав документи, зареєструвався як кандидат від «Партії миру і свободи» та відправив до місцевої газети коротку біографію: «Він неодружений, є відкритим гомосексуалом і засновником «Лавандових пантер»».

В одному зі своїх перших інтерв’ю Брошерз багато звинувачував військово-промисловий комплекс, оголосив, що хоче відділення Каліфорнії від Сполучених Штатів. Він додав, що він виступає за націоналізацію охорони здоров’я, і заявив, що однією з його перших дій у ролі конгресмена буде звільнення всіх засуджених за злочини, пов’язані із сексом або марихуаною.

Однак у міру того, як слава Брошерза росла, його психічна стабільність, здавалося, страждала. Мета «Пантер» полягала в тому, щоб переслідувати гомофобів і розслідувати нерозкриті злочини. Але у вересні 1973 року Брошерз був залучений у жорстоку сварку з членами своєї добровольчої групи. Він посварився з деякими з учасників та викинув двох із них у вікно свого центру. 

Поліція прибула й заарештувала Брошерза 15 вересня 1973 року. Зрештою звинувачення було знято. Постраждалі заявляли, що стали особистими ворогами для Брошерза і поліція має захистити їх від нього: «Закон повинен узяти участь у зупиненні цієї людини та його кампанії ненависти». Проте адвокати Брошерза заявили, що якщо постраждалі висунуть обвинувачення, то Брошерз висуне обвинувачення проти них у відповідь і виграє суд.

Попри це послідовники Брошерза відчували до нього майже культове захоплення. Але його параноя і щораз більша агресія його противників відіграли свою роль. Брошерзу почало здаватися, що ЦРУ і ФБР стежать за ним. Якоїсь миті він вигнав двох членів «Пантер», заявивши, що вони «розвідники».

Після цих перипетій Брошерз втратив будь-яке фінансування своєї кампанії, тому шансів на посаду в нього майже не залишилося. Йому не вдалося завоювати прихильности ліберальних виборців — вони звинувачували його в расизмі, нетерпимості та фізичному насильстві. 

Брошерз зібрав 3 999 голосів — близько 2,4 % від загального числа. Це стало великим ударом для Брошерза й вирішальною подією в його падінні. 

Великому зльоту — велике падіння

Навесні 1974 року «Лавандові пантери» раптово припинили своє існування. У суботу ввечері наприкінці квітня кілька підлітків кидали повітряні кулі з якоюсь рідиною в бар «Маятник» на 18-й вулиці біля Кастро, популярного місця зустрічі геїв. Бармен вийшов на вулицю, щоб зупинити їх, і діти нібито накинулися на нього. Потім хтось, мабуть, зателефонував на гарячу лінію «Пантер», тому група прибула невдовзі після того, як почалася бійка.

Двоє чоловіків і двоє жінок із «Лавандових пантер» побили підлітків. Батьки підлітків поскаржилися в поліцію, і 8 травня «Пантери» провели зустріч із поліційним управлінням Сан-Франциско. 

Поліціянти сказали, що Брошерза та весь склад «Лавандових пантер» заарештують, якщо вони не розпадуться.

На пресконференції 22 травня Брошерз заявив, що розпускає групування. Проте він визнавав діяльність «Пантер» як успішну. За його словами, він отримав 318 листів підтримки від людей з усієї країни, а «Пантери» зробили великий внесок у підвищення обізнаности про особисту безпеку місцевих жителів.

Брошерз залишався активним ЛГБТ-активістом, але, очевидно, його психіка не витримувала — психічне здоров’я погіршилося.  

У бідолахи розвивався параноїдальний розлад: він думав, що держава має намір убити всіх гомосексуалів.

10 січня 1982 року преподобний Реймонд Брошерз помер. Розтин показав, що причиною смерти став інсульт головного мозку. І хоча тоді його трохи призабули в ЛГБТК-спільноті Сан-Франциско, його вплив на історію розвитку гей-спільноти виявився величезним. Зокрема тому, що він довів Сан-Франциско та всьому світові, що геї не слабаки, які не можуть постояти за себе. Хай навіть у такий насильницький спосіб.

Обкладинка: Алекс Файн, Newsweek

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: