Друг на годину: ми поспілкувались із жінкою, яка здає в оренду свій час
Ми живемо в технологічну еру, яка, на жаль, зробила багатьох людей більш самотніми. Тому останнім часом набирають популярности люди, які за гроші готові присвятити вам свій час.
Ми поспілкувалися зі Світланою – жінкою, яка надає в оренду свій час. За годину ви можете розповісти їй про своє життя та проблеми, а її завдання – створити максимально теплу й довірчу атмосферу для спілкування (звичайно, за умови повної конфіденційности).
А ще Світлана готова піти з вами на шопінг або в кіно, прогулятися біля моря й погодувати птахів, покататися на велосипеді або просто випити чашечку ароматного чаю в затишному кафе.
Про японця та потребу в спілкуванні
Я живу в Одесі, це велике місто, й останнім часом я помітила тенденцію, що багатьом моїм знайомим потрібне спілкування. Не звичайні дружні посиденьки – зустрітися та поговорити про побут, а щось глибше, обговорити якісь наболілі питання. Є те, що турбує та отруює їхнє життя, тому треба виговоритися. Або ж буває так, що хочеться розповісти про якусь суперечливу ситуацію й цікаво, якою вона видається збоку.
Люди прагнуть відповісти собі на питання: хто я, який/-а я, що мені справді треба, чого я дійсно хочу, чи туди я йду. Може, мені погано, бо я працюю не там, де мені хочеться насправді? Або зі мною поруч не той/та партнер/-ка і треба зізнатися собі чесно, чи добре мені в цій ролі або ж я собі брешу.
Я помітила, що, коли люди наближаються до 40 років, настає внутрішня переоцінка цінностей і якась криза. Вони починають у цій повсякденній біганині задумуватись, що саме з ними не так. Особливо це видно, коли в людини, наприклад, усе, здається, ідеально – хороший чоловік або жінка, прекрасні діти, квартира або будинок, престижний фінансовий стан, постійні подорожі, але їй/йому недобре. Він/вона розуміє, що всередині абсолютно негармонійно.
Проаналізувавши це, я зрозуміла, що багатьом людям потрібно допомогти розібратися в собі.
Усе це збіглося з тим, що кілька місяців тому мій знайомий у Facebook поділився публікацією про японця, який здає себе в оренду. Він надавав різні послуги: міг піти з людьми в ресторан або ж простояти за них у черзі. Особливо нічого від нього не варто чекати, навіть розмову він не підтримуватиме, а лише слухатиме. Здавалося б, абсолютно даремна людина, але його послуги почали мати попит і тепер він популярний та заробляє за годину шалені суми. Але це Японія, і культура там відрізняється від української.
Мене вразило, що людина на рівному місці зробила собі таку кар’єру, ще й роблячи інших людей щасливими. Така от обопільна взаємодія. Я вирішила спробувати зайнятися чимось схожим.
Як усе починалося
За освітою я комп’ютерниця-електронниця, спеціалізуюся на всьому, що пов’язано з комп’ютерними технологіями. У мене якраз той випадок, коли університет я закінчила, але це взагалі не моє, адже я сама собою гуманітарій і люблю писати. Однак тоді це був 98-й рік, комп’ютерні технології широко впроваджувалися в наше життя, сфера була перспективною.
Я вступила у ВНЗ, тому що мені просто запропонували й тому що там навчався мій родич. Загалом вийшов такий збіг обставин. Я не замислювалася, що я гуманітарій і що спеціальність ця мені не підходить.
І це не єдиний приклад. Нині я згадую, що, навіть вступаючи у стосунки з чоловіками, я часто себе зраджувала. Тепер розумію, що завжди треба бути чесними із собою – коли йдеш на роботу або вступаєш у стосунки. Тоді буде менше помилок і ти більше будеш обирати шлях серця, саме свій шлях.
У 2012 році в мене стався переломний момент, і я прийшла до шляху самопізнання. Тепер багато досліджую себе: стала вегетаріанкою, їздила в Індію, займалася духовними практиками, практикую медитацію, йогу і все, що пов’язано з розкриттям внутрішнього світу.
Отже, тепер я почала шукати собі якусь діяльність і заробіток і згадала цього чоловіка з Японії й те, що людям треба спілкування. Коли я почала шукати такі оголошення, то виявилось, що далеко не мені одній це спало на думку і сфера ця доволі актуальна.
Я виклала своє оголошення на OLX, і за кілька днів у мене вже був перший дзвінок. Спілкувалась з освіченим, але доволі самотнім хлопцем. Йому хотілося комусь розповісти про своє життя та складнощі, просто виговоритися. Таким людям часто треба просто вуха, і вони не потребують порад.
З часом дзвінків стало більше, телефонують переважно ввечері. Звертаються, коли перебувають у стресовому стані, під час розриву стосунків, потребують поради або погляду на якусь ситуацію з боку. Є люди хороші, адекватні та приємні, я у своїй новій роботі розширюю своє коло спілкування.
До речі, саме цей перший клієнт попередив, що до мене звертатиметься велика кількість чоловіків, щоб поспілкуватися про секс та інтим. А ще розповів, що нині багато оголошень, за якими стоять не приватні особи, а агентства та спеціальні фірми, де дівчата розводять чоловіків на гроші.
Про сексуальні натяки
Він мав рацію – багато дзвінків опісля мали сексуальний підтекст. Чоловіки або хочуть сексу телефоном, або пишуть якісь вульгарності. А я навіть не підозрювала, що це буде так прямо.
Потім зрозуміла, що вся річ у фото, яке я розмістила в оголошенні. Але зробила я це, щоб людина, яка хоче спілкуватися, розуміла, який вигляд я маю. І мабуть, цим чоловікам подобається фото, й реагують вони не на текст.
Буває таке, що спочатку пишуть у Viber, наприклад: «Добрий день, можемо поспілкуватися?», я кажу «Так, звичайно, але відразу попереджаю: це не стосуватиметься інтиму, я не надаю якихось сексуальних послуг». А у відповідь така реакція: «А що таке? А що ми не можемо поспілкуватися про те, який секс я люблю?». Я відповідаю, що це не моя специфіка, зичу людині всього доброго та даю розуміти, що таке спілкування мені нецікаве.
Буває, що пропонують секс утрьох. Або ж якось мені у Viber зателефонував чоловік, у мене камера була вимкнена, а коли він увімкнув свою, я побачила, що він голий і мастурбує.
Збоченців вистачає, але я вважаю, що якщо в людини є така потреба, то їй/йому явно чогось не вистачає в житті. Я не злюсь на таке, це звичайно неприємно, і складається відчуття чогось вульгарного та брудного. Секс сам собою може бути прекрасним, але коли це взаємно та з людиною, яка тобі подобається, а не коли хтось чужий без дозволу влізає у твій простір. Я дивлюся на це по-філософськи «так, і таке буває, світ різний і люди різні», вимкнула, заблокувала й забула.
Про офлайн-зустріч
Особистих зустрічей поки не було, усе спілкування тільки онлайн. Однак був у мене цікавий співрозмовник, який живе в Німеччині. Йому кинула моє оголошення його подруга, а після спілкування виявилося, що він з Одеси, ще й із мого мікрорайону. Ми маємо спільні інтереси, знаємо іспанську, тож у розмові навіть трохи попрактикували іспанську і з цього ж посміялися. Цікавий і відкритий хлопець. І от він сказав, що планує приїхати в Одесу й хоче зустрітися вже наживо. Хоче, щоб поруч у місті завжди була людина, з якою можна поспілкуватися та прогулятися до моря. Вийшло дуже цікаво.
Узагалі, я готова до офлайн-зустрічей, але тільки на нейтральній території – зустрітися десь у центрі міста, де поруч є люди. Я не боюся живого спілкування, адже завжди тримаю все під контролем і тверезо оцінюю ситуацію.
Поки що ця послуга не дуже поширена, але я розумію також соціально-економічний стан країни. Наприклад, у мене розмова телефоном або онлайн-листування коштують 200 грн/годину, а зустріч – 300 грн/годину. У країнах, де все стабільно і хороший достаток, можливостей набагато більше. Особливо якщо це велике місто, де багато стресу та самотніх людей.
Загалом, я думаю, що людям набагато легше розкритися і довіритися незнайомій людині. Є якісь переживання, про які не всі хочуть розповідати близьким через свої внутрішні обставини та обмеження. А людині, яку ти бачиш уперше та останнє в житті, можна розповісти всю правду. Таке спілкування справді допомагає.
