«Саме в цьому фільмі я побачив масштаб і глобальність того, яким може бути забіг на 100 м»: як знімали фільм «Пульс»
Незабаром у прокат виходить спортивна драма «Пульс». Сюжет стрічки заснований на реальній історії української спортсменки, легкоатлетки, паралімпійської чемпіонки 2008 року, п’ятикратної срібної та бронзової призерки літніх 2008, 2012 і 2016 років Оксани Ботурчук.
bit.ua поговорив зі знімальною групою про те, якими байопіками надихалися, про тренування спортсменів і про тривалий процес підготовки до зйомок.
На які байопіки рівнялися? Що викликало захоплення, а що, навпаки, могло служити антиприкладом?
Після того як я знайшов цю історію й ми разом із продюсером фільму Єгором Олесовим взялися до роботи над фільмом, я, авжеж, переглянув величезну кількість художніх і документальних фільмів про спорт. Серед них були як досить вінтажні, такі як Raging Bull (Martin Scorsese) і Rocky (John Avildsen), так і фільми, які стали еталоном жанру – Million Dollar Baby (Clint Eastwood). Усі вони у чомусь гарні, але, мабуть, фільм Клінта Іствуда мені сподобався найбільше. Що стосується бігу, то найкращим джерелом для мене став документальний фільм I Am Bolt (Benjamin Turner, Gabe Turner), який розповідає про приголомшливий шлях Усейна Болта, великого спортсмена нашого часу. Саме в цьому фільмі я побачив масштаб і глобальність того, яким може бути забіг на 100 м.
Як довго працювали з Оксаною? Які були етапи: інтерв’ю, спільне проведення часу?
Спочатку я приїхав до Оксани в Дніпро й записав інтерв’ю, у якому вмістилася історія всього її життя. Опісля, коли визначилися з періодом екранізації, майже щодня я розмовляв із нею й уточнював деталі щодо спортивних змагань та з особистого життя, ця інформація дуже допомогла нашим сценаристам.
Чи спілкувалися з родичами, друзями, колегами? Чи тоді виникали цікаві / курйозні ситуації?
Так, я вважаю це вкрай важливо, коли ти працюєш над реальною історією. Було дуже круто почути, яким був тренер Віталій Сорочан, якого грає Стас Боклан. На жаль, він помер через рік після перемоги Оксани в Пекіні, але його спортсмени досі перемагають у всьому світі. Авжеж, я поспілкувався майже з усіма родичами Оксани, друзями та членами її команди.
Чи були наріжні моменти щодо того, як перевести події з життя людини у формат кіно? Аспекти, з якими не була згодна Оксана, або інші дійові особи? Як такі проблеми розв’язували?
Ви знаєте, такого не було, ми намагалися мінімально драматизувати тільки в найнеобхідніших моментах. Я впевнений, що наш фільм наближений до реальної історії настільки, наскільки це було можливо. Адже для нас було дуже важливим зберегти всі деталі з реального життя.
Як режисер вважає: наскільки сильно біографічні фільми впливають на життя героя, коли вони виходять у кіно за життя людини?
Гадаю, що на це запитання зможу відповісти через місяць після виходу фільму. Але я дуже хотів би, щоб наш фільм гарно вплинув не тільки на життя Оксани, але й на ставлення людей одне до одного загалом. Адже в нашому фільмі ми розповідаємо про прості цінності та людські стосунки, порушуємо дуже багато проблем на кшталт булінгу. Тож час покаже.
