Павло Клец вживив собі 8 чипів під шкіру – і це всеукраїнський рекорд. Як хлопець на це наважився і чому не збирається зупинятися?
Павло Клец — 31-річний киянин, інженер-програміст, ІТ-фахівець, якого внесли в Національний реєстр рекордів як найбільш чипованого українця. У нього в руках вживлено платіжні картки, ключі від авто, сейфу, домофона, картки на проїзд у транспорті.
Навіщо це йому — bit.ua розпитав у самого Павла.
«Перший чип я встановив два роки тому. Власне, усі магнітні картки та ключі, які мені потрібні, у мене вже є на наявних чипах. Але я постійно експериментую з їхньою якістю та наповненням. Вони взаємозамінюються, і функціонал у них фактично ідентичний. Та експериментую я саме на нових чипах, а старі вже настільки ввійшли в моє повсякденне життя, що мені шкода їх ламати. Тому і встановив восьмий.
Якщо захотіти, можна обійтись одним чипом. Але я також постійно експериментую з їх розміщенням. Сам чип має бути маленьким, і не всі пристрої добре з ним працюють. Наприклад, якщо ми говоримо про платіжну картку, то термінал, що її зчитує, зазвичай приєднаний до розетки, і з ним чип добре «конектиться». Та якщо ми беремо портативні пристрої, з ними з’єднання гірше: вони економлять свою енергію, погано зчитують чип, він маленький. Тому я постійно експериментую з розташуванням, адже безглуздо поставити чип задля зручности, щоб потім ним складно було розрахуватися або щось відкривати.
У мене є кілька ортопедів і травматологів, з якими я постійно консультуюся щодо безпеки й того, де можна розмістити чип. Якщо ми говоримо про сам процес встановлення, то це процедура на зразок пірсингу або проколу вух. Вони дістаються та знімаються. Ми обираємо місце на тілі, щоб чип не розміщувався між кістками, щоб не натирав. На шкірі рук чимало місць, де ця капсула — 2 мм завтовшки й 5 мм завширшки — ні на що не буде впливати.
Мені ніяк не заважають чипи — їх не бачать рамки чи металодетектори, я не «дзвеню» ніде, мені абсолютно комфортно.
Я відмовився від карток доступу, магнітних замків, усі платіжні картки — усе в мене в руках.
Я довгий час займався різними екстремальними активностями, а потім захопився підшкірними імплантаціями.
Нині я можу обійтися тими чипами, які в мене вже є. Але все змінюється та постійно вдосконалюється, тому цілком можливо, що я не зупинюся на цьому й поставлю ще. Поки я, маючи 8 чипів, можу реалізувати все, що мені хочеться. Але в телефонах з’являється NFC, і навколо телефонів з’являється NFC. А я ставлю NFC в руки.
Мені хочеться показати тему чипів у позитивному контексті, хочеться ламати стереотипи навколо цього. Хоч я розумію, що такий камінг-аут може мати зворотний ефект. Мені хотілося показати, що чипи — це просто, не на все життя, зручно й ніхто мене до цього не примушує».
