Як українське кіно об’єднало світ, розділивши його?
Розвиток кіно в Україні – це щось середнє між американськими гірками та бігом із перешкодами. Гірки з перешкодами, якщо хочете. Тимчасові злети, купа політичних та соціально-економічних бар’єрів, довгі періоди застою.
Довженко, Параджанов, Кавалерідзе – ці імена знаменують підйом українського кінематографу. Проте ім’я Євгена Зайця здійнялося вище, ніж будь-яке до того. Закинувши на плече планку українського кінематографу, він продовжує набирати висоту. Премія «Оскар» тому свідок.
Мова, звичайно, про фурор, який здійняв український режисер Євген Заєць своєю стрічкою «Вище середнього». Кінокартина завоювала відразу 12 премій Академії, поставивши абсолютний рекорд.
«Різниця буде завжди, але справа не в ній», – цитата з фільму та, мабуть, його головне послання.
Занадто реалістична антиутопія запрошує нас у недалеке майбутнє, у якому зріст людини стає основним критерієм, за яким визначають її місце в суспільстві. Конфлікт людських та матеріальних цінностей розглядається в кіно крізь призму головного героя зростом трохи вище середнього, що не знаходить собі місця ані серед вищих, ані серед нижчих.
«Там, де привід для підвищення статусу одних, там завжди привід для дискримінації інших. Але ж це так… рандомно. Чому ми вирішили, що колір шкіри чи будь-які інші особливості зовнішності – це достатня причина, щоб вважати себе вищим за когось? Чому не те, як ми їмо пластівці на сніданок, якою рукою пишемо, як ходимо чи якого ми зросту? Це було б так само абсурдно. Розумію, не мені це казати, але не будемо доводити до абсурду», – сказав Євгеній під час свого виступу на сцені.
Фільм пана Зайця послужив іскрою для палкої дискусії на тему людських стосунків та сучасних цінностей. За розповідями глядачів, після короткої паузи по закінченню стрічки обговорення починалися просто в кінотеатрах. Зрештою ця філософська лавина призвела до позитивних змін у багатьох країнах Європи та світу.
Але українським глядачам не випаде нагоди подивитися цей фільм. Чому? Бо режисера-гуманіста Євгена Зайця не існує. Принаймні поки що. Зараз є тільки Женя Заєць – хлопчик, який нещодавно відсвяткував 7-річчя. Хлопчик, який за підтримки благодійників фонду «Таблеточки» зміг подолати рак крові. Хлопчик, який тепер може стати ким завгодно. А це найважливіше.
Допоможіть підопічним фонду «Таблеточки» своїм благодійним внеском. Таких дітей, як Женя, багато. Скажіть їм усім сьогодні: «Далі буде…». І вже за десяток років ви прочитаєте невигадані новини про крутих архітекторів, підприємців, науковців, письменників, кулінарів, гонщиків, футболістів та просто чудових людей. Партнер фонду «Таблеточки» подвоїть кожен внесок, а отже діти отримають вдвічі більше допомоги для перемоги над раком.
Приєднуйтеся тут!
