«Назад у майбутнє». Найвідоміші подорожі у часі
«Назад у майбутнє». Більшість із нас виросла на цій культовій фантастиці 80-их. І, напевно, усім хотілося сісти разом із Доком у чудову «Делоріан» та відправитися в небезпечне минуле чи яскраве майбутнє. Бути сміливим ковбоєм, який дає негідникам прочухана чи, може, кібернетично вдосконаленим самураєм, який подорожує віртуальними світами.
Подорожі в часі хвилюють розум письменників, режисерів та науковців. Усі вони розмірковують про те, як можна було б втілити мрії людей щодо подолання часово-просторових обмежень. А деяким мандрівникам у часі вдається по-справжньому побувати в майбутньому щонайменше на секундочку. Хоча й серед них є багато шахраїв. Ми розповімо вам про найвідоміші випадки подорожей у часі.
Чи можливі подорожі в часі?
Тисячі художніх творів розповідають не тільки про технічні аспекти пересування в часово-просторовому континуумі, а й парадокси, які чекають на мандрівників. Що буде, якщо в тебе закохається твоя молода мати? Чи зникнеш ти, якщо твої батьки раптово помруть? Чи можна вбити Гітлера до початку Другої світової війни?
Ще більше існує поглядів на зовнішній вигляд машини часу. У фільмі «Назад у майбутнє» – це спорткар Делоріан, у «Доктор Хто» – поліційна будка, а в «Неймовірних пригодах Білла і Теда» – телефон-автомат.
Усе це є цікавою фантастикою, яка дуже далека від справжньої науки. Поки що ми можемо впевнено стверджувати, що все у світі існує та функціонує завдяки причинно-наслідковим зв’язкам. Тому ми не можемо вирушити в минуле для виправлення помилки – оскільки в нас би не виникла думка щось змінювати, якби цієї помилки не існувало.
Розв’язанням цієї проблеми могла б стати кротова нора (у картині «Інтерстеллар» вона представлена чорною дірою) – такий собі тунель у просторі та часі. Їхнє існування не заперечує популярні фізичні теорії.
Водночас відомий фізик Стівен Гокінг зупиняв охочих залазити в будь-які «нори». Вони існують у «квантовій піні», тобто їхній розмір менший від атома. Навряд чи там буде комфортно перебувати.
Не варто забувати й про «Ефект Метелика», який описав Рей Бредбері в романі «І грянув грім». У цьому творі дослідники вирушають у доісторичні часи, де пересуваються по спеціальній антигравітаційній доріжці, щоб мінімізувати контакт із минулим. Але головний герой сходить із неї та випадково роздавлює метелика, що призводить до значних змін у майбутньому: від правопису до політичних режимів. А тому навряд чи хтось вирішить подорожувати в минуле, розуміючи наслідки подібних втручань.
Єдиний, кому вдалося здійснити подорож у майбутнє, – це космонавт Сергій Крикальов. Він потрапляв у власне майбутнє приблизно на 1/200 секунди раніше оточення. Згідно з теорією відносности Енштейна, чим швидше пересувається людина, тим повільніше йде його годинник у порівнянні з годинником на Землі. А міжнародна космічна станція, де він перебував, рухається зі швидкістю 30 тисяч км/год.
Водночас були й ті, хто стверджував, що прибув до нас із майбутнього, щоб запобігти катастрофам минулого. Навіть до тепер люди вірять у подібні легенди.
Перший у світі хрононавт
2 листопада 2000 року на форумі Time Travel Institute, де обговорювали можливість подорожей у часі, з’являється користувач під ніком TimeTravel_0. Перші його повідомлення стосуються базових принципів подорожей у часі, наукових та псевдонаукових теорій, а також він розповідає про деякі технічні деталі створення машини часу.
Усе більше відвідувачів форуму починають залучати до дискусії. TimeTravel_0 зізнається, що його ім’я Джон Тайтор і що прибув він у наш час із 2036 року.
Тайтор розповів, що він солдат, якого разом із командою хрононавтів у складі семи осіб відправили в минуле, аби доставити вченим комп’ютер IBM 5100. Програмісти майбутнього повинні виправити в ньому помилки, які викличуть проблеми у 2038 році. Однак Тайтор вирішив тимчасово зупинитися у 2000-му, щоб поспілкуватися з родиною, зібрати втрачені в майбутній війні фотографії та запобігти прийдешній катастрофі – Третій світовій війні.
Усі запитують про жахи, які чекають людство в майбутньому. І Джон розповідає, що глобальна катастрофа відбудеться у 2015 році. Усе ніби почнеться з ядерного удару Росії по США, що лежатиме в руїнах після громадянської війни. У середині Америки почнуть конфлікт араби та євреї. У результаті весь світ опиниться в руїнах. Росія та Євросоюз зникнуть із планети, а від США залишаться кілька військових баз.
Тому Трайтор вже пропонує навчатися поводження зі зброєю, тримати екстрену валізку з усім необхідним, щоб швидко полишити будинок та знайти укриття. Він зазначав, що в майбутньому ніхто не любить людей минулого, вважаючи їх ледацюгами та егоцентриками.
І, хоча ядерна війна у 2015 році не відбулася, деякі з передбачень Тайтора збулися. Наприклад, під час експериментів у галузі фізики високих енергій CERN відкриє «дивні речі». Науковці з Європейської організації ядерних досліджень CERN Франсуа Анґлер та Пітер Гіґґс у 2013 році отримали Нобелівську премію з фізики за знайдення «частки Бога» – бозону Гіґґса. Також стрімко розвивається китайська космічна програма.
У 2011 році Китай запустив власну орбітальну станцію, і вже у 2012 відбувся перший пілотований політ. Кіно та телебачення будуть сегментовані по всьому інтернету. У кожного буде власне шоу (у цьому випадку можна згадати відеоблоги).
Усі ці передбачення є результатом простого збігу, оскільки вони не мали жодної конкретики. Звичайно, якщо фізики CERN зіштовхують між собою елементарні частинки (цей процес буде важко зрозуміти ненауковцю, він здаватиметься йому фантастичним), вони рано чи пізно зроблять сенсаційне відкриття для людства.
Якщо розглянути приклад відеоблогингу, то ідея створювати власні шоу на сервісах відеохостингу виникла ще в 90-ті. Звичайно, що подібну технологію будуть розвивати, враховуючи її комерційний потенціал.
Тайтор себе перестрахував. Він стверджував, що теорія багатовимірної інтерпретації, яку сформував американський фізик Г’ю Еверетт у 1957 році, правильна. Її не варто плутати з теорією мультивсесвіту, оскільки Еверетт вважав, що світ існує в єдиному екземплярі, просто може бути описаний різними способами.
А тому Тайтор казав, що він може вбити «власного» дідуся й не зникне в майбутньому, адже це буде «інший» дідусь. Саме з цієї причини його передбачення можуть і не справдитися, бо події 2000 та наступних років згідно з теорією Еверетта можуть бути інакшими.
Деякі користувачі зауважили: нащо тоді було Тайтору взагалі з’являтися в минулому, якщо він не зможе змінити майбутнє. Ба більше, події минулого можуть взагалі не бути катастрофічними.
Тайтер відповів, що майбутнє можна змінити. Окрім цього, воно вже змінилося під впливом його появи, оскільки саме події впливають на розвиток історії, тому в загальних рисах, дозоляють перескочити з однієї часової лінії на іншу. Також він зазначив, що його Всесвіт відрізняється від нашого на 1-2%. Проте чим довше він перебуває тут, тим помітнішими стають відмінності.
Згідно з легендою, Джон Тайтор народився в 1998 році, а його сім’я проживає в Тампі, штат Флорида. У 2008 році приватні детективи та журналісти італійського видання «Voyager» вирішили знайти Тайтора. Але виявилося, що жодного мандрівника в часі на прізвище Тайтор ні у Флориді, ні в інших штатах немає. Окрім того, державні архіви не містять жодної згадки про народження когось із прізвищем Тайтер у 1998 році. Хоча адвокат Ларрі Гейбер, на якого Тайтор вказав під час форуму, стверджував про його існування.
Шанувальники Джона Тайтора й досі вірять у реальність свого кумира. Нездійснені прогнози вони пояснюють часовим парадксом: про них розповіли, ось вони й не відбулися. А Ларрі Гейбер був другом родини гостя з майбутнього, у яких він зупинився, – отже, з його комп’ютера він і виходив в інтернет.
Фанатів навіть не засмутило те, що Тайтор обіцяв їх забрати у 2036 рік, але потім сказав про небезпечність такої подорожі. У 2001-му він заявив, що відправляється «додому», і залишив форум Time Travel Institute.
Сам Тайтор виклав на форумі схему його машини часу GE C204. GE – це ініціали компанії General Electric, яка буде виготовляти цей пристрій у майбутньому.
Також описано його будову: два магнітних юніти для генерації подвійної мікросингулярности, електронний інжекційний колектор для зміни маси та гравітації в мікросингулярности, система охолодження та захисту від рентгенівського випромінювання, гравітаційні датчики й система блокування сили тяжіння, чотири основних цезієвих таймери, три основні комп’ютери.
Тайтор додав інструкцію для використання і розповів, що машини часу спочатку встановлювали в Chevrolet Corvette 1967 року випускання. Чому був вибраний саме цей автомобіль, Джон відмовився пояснювати.
Одного дня всі зображення з форуму видалили, а книгу з інструкцією для побудови машини часу почали продавати по 700 доларів за екземпляр. На «Амазоні» можна прочитати, наскільки люди були розлючені, що придбали цей посібник, а отримали фотографії пристрою з інтернету. Ба більше, невдоволення людей викликало те, що машина так і не запрацювала.
Сам Тайтор описував подорож у часі так:
«Після завантаження координат у систему машина часу починає розгін. Звуковий сигнал і миготлива лампочка сигналізують про зворотний відлік. Ви повинні переконатися, що надійно закріплені в кріслі. Ви майже відразу опиняєтеся всередині генерованого машиною гравітаційного поля. Це схоже на ривок, ніби ви швидко підіймаєтеся в ліфті. Коли машина розганяється до 100%, сила тяжіння зростає. Її сила прямо пропорційна тому, як далеко ви перебуваєте безпосередньо від пристрою. Ніяких серйозних побічних ефектів не виникає, але перед виряджанням у минуле краще нічого не їсти».
З часом Артур Гейбер, брат Ларрі Гейбера, визнав, що це був контрольований розіграш – пранк. А ще він хотів заробити грошенят, заснувавши фонд Джона Тайтора та продававши згадані книжки.
Історія Джона Тайтора стала культовою та вплинула на світову попкультуру. Можна згадати відоме аніме «Брама Штейна». У ньому йдеться про солдата майбутнього Джона Тайтора, який прибув у 2010 рік, щоб знайти робочий комп’ютер IBN 5100. За його допомогою можна розшифрувати бази даних SERN – організації, яка побудує машину часу та буде правити світом.
Провальні, але реальні спроби здійснити подорожі у часі
Якщо хтось і будує несправні машини часу, науковці рухаються простішим шляхом.
22-річний студент Амал Дорай із Массачусетського технологічного інституту запропонував зробити зустріч для мандрівників у часі. Щоб донести послання, він закопав для майбутніх поколінь так звану «часову капсулу». Її придумали ще в 1937 році під час підготовки до Міжнародної виставки у Нью-Йорку.
Тоді капсула вагою 363 кг була розрахована на перебування під землею впродовж 5000 років. Вона містить аудіо- та відеозаписи, а ще – зразки образотворчого мистецтва тих часів.
Капсула Дора важить набагато менше та містить декілька записок, захованих у бібліотечні видання інституту. Про свій проєкт Амал повідомив якомога більше ЗМІ, щоб інформація потрапила до людей майбутнього.
Зустріч була призначена на 10 годину вечора за північноамериканським східним часом у понеділок, 2 травня 2005 року, на спортивному майданчику Східного кампуса. Тоді локацію спеціально зарезервували під цю подію. Було запрошено викладачів та представників інших університетів.
Загалом зустрічати людей із майбутнього прийшли понад 400 осіб. Багато хто завітав просто подивитись. Утім, трапились і такі, хто тримав плакати «Геть звідси!» і «Не віддамо прибульцям наші робочі місця!». Проте хрононавти так і не з’явилися. Дехто жартував, що, можливо, мандрівники в часі просто переплутали часовий пояс або забули перейти на літній час.
Щось подібне повторив і Стівен Гокінг. В інтернеті є ролик, де він пояснює, що любить прості експерименти та шампанське, а тому вирішив об’єднати ці речі. Навряд чи це тягне на подорожі в часі, проте… 28 червня 2009 року він організував фуршет в одній із лабораторій Кембриджу.
Увесь час Гокінг сидів у кріслі та коментував перебіг експерименту. Рівно опівночі до нього мали завітати гості з майбутнього. Але ніхто так і не з’явився, тому камера знімала лише зачинені двері.
Гокінг перебував у лабораторії з оператором. Запрошення колегам із його часу він розіслав тільки наступного дня, аби запобігти появі самозванців. Справжніх мандрівників у часі запрошували через часову капсулу на вечірку з уточненням дати, місця, часу та географічних координат.
Ці експерименти залишають місце для роздумів та засмучують романтиків, які вірять, що подорож у часі – це реальність.
Інколи людськими мріями користуються шахраї. Вони хочуть слави та грошей, а тому видають себе за мандрівників у часі та навіть обіцяють поділитися секретом створення машин, що дозволять подолати часово-просторовий бар’єр. І хоча такі заяви мають вигляд казки, люди готові піддаватися обману, щоб тільки не втрачати надію.
Водночас науковці не здаються і з кожним новим відкриттям стверджують, що подорожі в часі – можливі. Але це все лише теорії, які потребують доведення. Та чи безпечними будуть для людства такі порушення причинно-наслідкових зв’язків? Можливо потрібно жити теперішнім та робити його кращим, аби потім не скаржитись на майбутнє.
