Художник, музейник і друг: згадуємо, яким був Олександр Ройтбурд
8 серпня Олександр Ройтбурд помер через тривалу хворобу у віці 59 років.
Наприкінці 2017 року Олександр Ройтбурд виграв конкурс на посаду директора Одеського художнього музею. Попри спротив місцевої влади, з ним все ж підписали контракт на п’ять років.
З 2018 року він реформував музей, зробивши його одним із найкращих музеїв країни.
Роботи художника є в музеї сучасного мистецтва МоМА у Нью-Йорку, DUMA (художньому музеї університету Дьюк у Дерхемі, США), Одеському художньому музеї, PinchukArtCentre в Києві та приватних колекціях.
Знакові роботи
«Мистецтво умовно ділиться на два види: те, що приємно створювати, і те, яке приємно споглядати. Не знаю, які відчуття виникають від споглядання моїх робіт, але мені дуже приємно робити те, що приносить мені задоволення», — розповів Олександр Ройтбурд в інтерв’ю для LB у 2009 році.
На тлі розпаду СРСР в Україні виникла постмодерністська течія. Олександр Ройтбурд був представником цієї течії. Він займався живописом, графікою, інсталяціями та перфомансами.
Його вважають одним із найдорожчих українських художників. Полотно «Прощавай, Караваджо!» придбали у 2009 році за 97 тисяч доларів на лондонському аукціоні Phillips de Pury & Co.
Цю картину він створив після того, як з Одеського музею західного та східного мистецтва викрали роботу Караваджо «Поцілунок Іуди, або Взяття Христа під варту».
Полотно «Прощавай, Караваджо!» стало початком серії монументальних робіт «Ройтбурд vs Караваджо». Художник вважав, що така гра з роботами класиків допомагає відкрити нові значення в їхніх картинах.
«Ройтбурд був важливою постаттю як для художнього процесу країни, так і для нашого музею. Так, у 2014 році в NAMU, разом із кураторкою А. Ложкіною митець створив експозиційний проєкт «Кодекс Межигір’я», де були представлені артефакти з маєтку президента-втікача після подій на Майдані. Окрім того, однією з перших виставок, які пройшли в Одеському художньому музеї після того, як Ройтбурд очолив музей, стала виставка «Спецфонд» із NAMU, яка була поповнена роботами того ж періоду з колекції ОХМ», — розповідають у NAMU.
У NAMU зберігається чотири живописні полотна митця. Серед них – «Лоно вигнання» 1989 року.
Одна його робота без назви із серії «Натюрморти» стала причиною конфлікту під час призначення Ройтбурда директором Одеського художнього музею.
Роботу можна переглянути за посиланням.
Депутати з «ОПЗЖ» заявили, що Ройтбурд аморальний. Вони активно виступали проти призначення митця директором Одеського художнього музею.
Тоді Ройтбурда підтримали українські музейники та діячі культури. Вони написали декілька відкритих листів до голови Одеської обласної ради Анатолія Урбанського й до тогочасного міністра культури Євгена Нищука. Музейники та культурні діячі вимагали підписати контракт із художником, адже він виграв конкурс на посаду директора музею.
Проєкт «Вправи на розкутість» став одним із останніх. Його показали в київському Щербенко Арт Центрі.
В описі до виставки йдеться:
«Як відзначає сам художник, він переказує відомі скульптури, вступаючи в діалог із класичною і класицистичною естетикою. Антична класика “Амур і Психея”, “Венера Калліпіга”, “Дискобол”, шедеври майстрів Ренесансу “Брут” Мікеланджело і “Воскресіння” Жермена Пілона набувають м’якість, грайливість і випадковості рис, ніби вони відбиті у бракованому дзеркалі».
Пам’ять
Олександр Ройтбурд був і художником, і директором музею, і другом. Він надзвичайно багато зробив для Одеського художнього музею, перетворивши будівлю з дахом, що протікав, на сучасний арт-простір.
За право залишатися директором музею боровся і сам художник, і його команда, і активісти з різних міст України та культурні діячі.
«Все, що робив Олександр Ройтбурд, викликало у мене якийсь дитячий захват ще задовго до того, як ми познайомилися. Так дуже рідко буває: от є людина, щось робить, і хочеться все-все дивитися, як мультик.
Я вперше побачила його, здається, у 2015 році в “Циферблаті”. Це було щось на зразок artist talk, і в кінці я запитала, що робити художнику, якщо раптом закінчуються ідеї та образи. Він сказав: “Не знаю, у мене не закінчуються”. “Ну а що будете робити, якщо все ж прийде такий стан?”. Сказав, що сяде писати мемуари. Мемуари не з’явились, образи не закінчилися», — згадує працівниця музею Світлана Селезньова.
«В архіві виявилося багато фотографій з Олександром Ройтбурдом, за цей ранок я переглянула майже всі. У кожній щось тепле і рідне, але чомусь найбільше я люблю це фото: руки художника, у фарбі, але не з полотен, а зі стін музею. За п’ять хвилин до фотографії директор ходив по залах музею з валиком, любовно підбираючи колір у тон, фарбував стіни, щоб підготувати другий поверх до виставки. Ми бігали, хвилювалися, піднімалися на другий поверх, а там директор тихо і спокійно фарбує стіну, і в цьому всьому було так багато ніжності, тепла і любові. Ія хочу запам’ятати тебе таким, люблячим ці стіни, це місто, всіх нас.
Сьогодні вранці музей залишився без директора, а я без друга. Хто ж тепер буде давати імена новим музейним котам, хто буде називати мене Берді. Це все дуже важко. Прощай, Саша», — розповідає колишня працівниця музею Юлія Бердіярова.
«Ще два дні тому обговорювали із Сашком те, що він повинен вилікуватися до закінчення своєї п’ятирічної каденції й знову взяти участь у конкурсі, тому що для реалізації всіх планів потрібно ще багато років наполегливої роботи в Одеському художньому музеї.
Неможливо усвідомити смерть Олександра Ройтбурда. Неможливо уявити музей без нього», — згадує заступниця директора з розвитку в OFAM та депутатка в Одеській Міській Раді Олександра Ковальчук.
Післяслово
«Саша тримався як міг, хоча сил йому відверто бракувало. Говорили про майбутню книжку, аби про щось говорити. Говорилось йому важко. Але він говорив. Хотілося думати, що він усе контролює. Хотілося сподіватись, що в нього вийде перехитрити смерть. Не вийшло. У смерті завжди є пару додаткових аргументів», — розповів Сергій Жадан.
У вересні цього року вийде збірка віршів Олександра Ройтбурда «Вірші дилетанта» у видавництві Meridian Czernowitz. За словами Сергія Жадана, ідея видати збірку з’явилася ще торік. Сторінки збірки оформить своїми малюнками сам Жадан.
«Ройтбурд там [у збірці віршів] цікавий, парадоксальний, яскравий, несподіваний. Ну, ви ж його знаєте», — додає Жадан.
Смерть Олександра Ройтбурда – велика втрата для України й української культури. Від редакції bit.ua висловлюємо співчуття всім рідним і близьким митця.
