Спецпроєкти

Від Pulsar і Linux Watch до Galaxy Watch: еволюція розумних годинників


bit.ua розповідає про появу та розвиток smart watch або «розумних» годинників: дивний функціонал пристроїв 80-х років і сучасні девайси, які створені лише для керування смартфоном.  

Еволюція розумних годинників

Першим «розумним» годинником вважають Pulsar компанії Hamilton Watch. Ця модель з’явилася на ринку у 1972 році й стала популярною завдяки демонстрації в одному з фільмів про Бонда.

Напевно, цей пристрій має досить примітивний вигляд як для smart watch, але тоді це був технологічний прорив.

Щоб дізнатися час, потрібно було натиснути на бічну частину аксесуара. Інформація виводилася на LED-дисплей, підсвічування якого регулювалося з урахуванням освітленості простору. Цяцька стала популярною серед чоловіків із достатком.

У 1977 свою модель представила й компанія HP. Її модель мала функції будильника, секундоміра та калькулятора, але звернути увагу споживачів не змогла попри свій футуристичний дизайн.

Часи мали маленьку клавіатуру, на яку можна було натискати за допомогою стилусу. Вся інформація виводилася на невеликий дисплей.

Годинник коштував дорого – $650.

Справжню революцію здійснили японці. У 1982 році компанія Seiko презентувала годинник-телевізор. На невеликому чорно-білому або біло-синьому рідкокристалічному екрані можна було переглянути улюблені тв-шоу під час перерви на роботі. Для цього потрібно було під’єднати компактний приймач і навушники.

Цей годинник тоді обговорювали в усіх медіа. І йому також судилося потрапити в чергову частину кінофраншизи про пригоди агента 007. Коштували Seiko TV Watch $500 – дорого для пересічного покупця. Крім того, носити із собою ресивер подобалося не всім.

Seiko TV Watch потрапив у Книгу рекордів Гіннеса як найменший у світі телевізор.

Наступного року Seiko представила Data-2000. Цей пристрій мав би стати повноцінним органайзером для користувачів.

За допомогою док-станції (кишенькової клавіатури) можна було робити нотатки, які зберігалися в годиннику. Два аксесуари під’єднувалися один до одного за допомогою магнітів, що й передавали інформацію імпульсами. Збережену інформацію можна було прочитати з екрана.

У такий спосіб компанія врахувала скарги на громіздкість TV Watch і влучно поєднала зручність, компактність із функціональністю. 

Наступним кроком стало створення моделі Seiko D409, яка мала клавіатуру у вигляді додаткового тач-дисплея. Це й зараз має крутий вигляд. 

Але справжнім улюбленцем споживачів став модельний ряд Seiko RC. Наприклад, RC-1000 Wrist Terminal дозволяв за допомогою годинника керувати комп’ютерами Apple, Commodore, IBM та іншими.

А ось у 1985 році комп’ютерний підрозділ Seiko Epson випускає справжню бомбу – RC-20 Wrist Computer.

Цей гаджет мав монохромний рідкокристалічний дисплей 42×32, 8-розрядних мікропроцесорів Zilog Z80, 2 КБ оперативної та 8 КБ постійної пам’яті. Користувачеві були доступними блокнот, калькулятор та будильник. Але найголовніше – RC-20 Wrist Computer міг запускати комп’ютерні програми, завантажені за допомогою док-станції.

Ось, наприклад, ентузіасти написали для цього годинника всім відому гру T-Rex, яку можна знайти в браузері Google Chrome.

Наближеною до сучасного якщо не смарт-годинника, то фітнес-браслета стала модель Seiko Receptor, яка з’явилася на ринку у 1990-му й стала чудовим замінником пейджера. Також власник мав за передплатою інформацію про погоду, спорт, ситуації на дорогах і результати лотереї.

Вершиною розробок Seiko став смарт-годинник Ruputer Pro. Компанія з гордістю називала пристрій першим годинником-комп’ютером. На ньому можна було грати, запускати програми, писати нотатки, дивитися чорно-білі фото, слухати прості MIDI-мелодії та під’єднувати девайс до комп’ютерів.

Після японців на ринку «розумних годинників» проявили себе американці, зокрема компанія Timex. Цей бренд у співпраці з Microsoft представив у 1994 році Data Link. Уявіть собі, як 17 років тому споживачі відреагували на хронометр, який за допомогою оптичного сканера міг зчитувати інформацію просто з екрана монітора. Пристрій міг зберегти до 70 текстових записів.

Білл Гейтс пишався пристроєм і з гордістю представив його загалу.

Далі компанія створила годинник на основі знаменитої безплатної операційної системи Linux. Розробив його Стів Манн, а ось прототип розробила легендарна IBM. Покупці побачили першу версію пристрою лише у 2000 році.

Linux Watch мав прямокутний монітор із високою роздільною здатністю, а програмне забезпечення дозволяло використовувати сервіси інтернету. Можна було переглядати електронну пошту, дізнаватися останні новини у світі та погоду. Звичайно ж, не обійшлося без функції пейджера.

Відірвати шматок ринку Microsoft спробувала компанія Fossil, представивши стильний і зручний годинник WRIST PDA із сенсорним екраном. Це був справжній КПК на зап’ясті з фірмовою Palm OS і мініатюрним стилусом, який ховався в ремінці.

Годинник міг розпізнавати рукописно намальований текст і перетворювати його на друковані літери. ІЧ-порт використовували для передачі даних між пристроями. Також існували застосунки для керування телевізорами. Користувач міг читати книжки, робити нотатки й працювати з презентаціями.

Годинники працювали 1-2 дні інтенсивного використання й до одного тижня в режимі очікування. Вагомим мінусом був тьмяний екран та відсутність захисту від вологи.

Microsoft готував помсту, і Білл Гейтс із пафосом представив у Лас-Вегасі у 2003 році модель SPOT. Цей «пристрій нового покоління» виявився грандіозним провалом компанії, який поховав ідею створити smart watch на багато років.

SPOT ховала в рукавах багато фокусів: FM-приймач, стрічка новин, біржові котирування й гороскопи. Але головною ідеєю Microsoft було тестування мережі, яка об’єднувала б усі електронні пристрої компанії. Але нічого не вийшло, проєкт закрили у 2005 році.

У 2006 році Sony Ericsson запускає перший гібридний годинник Sony Ericsson MBW-100.

Під механічним циферблатом розташувався OLED-екран із роздільною здатністю 96 * 16 точок. Sony Ericsson, як і Microsoft, тестувала можливість синхронізації різноманітних мобільних пристроїв. Так за допомогою протоколу Bluetooth 2.0 можна було прийняти повідомлення, побачити ім’я абонента та відчути вібрацію вхідного дзвінка.

Окрім того, час на годиннику синхронізувався зі смартфоном, а через кнопки можна було керувати музичним плеєром у телефоні (ми пам’ятаємо, як Sony Ericsson завойовував ринок лінійкою Walkman).

Sony Ericsson MBW-100 працював сім днів, а після розрядження батарейки механіка зупинялася. Після підзарядки потрібно було все налаштовувати спочатку. Коштувало таке щастя $300.

Варто згадати, що в СРСР також розробляли розумний годинник. У 1991-му в медіа з’явилася інформація про годинник «Агрегат Ломовой», який розпізнавав би голосові команди й міг би керувати «розумним будинком». І прототип дійсно розробили, але його корпус був розміром із пачку цигарок, оскільки потребував велику кількість батарейок.

Цей момент продемонстрований в одній із серій «Єралашу».

Якщо хочете поглузувати з радянських інженерів, то не варто забувати про SPH-WP10 від компанії Samsung, який став предтечею Galaxy Watch.

Це був перший годинник, за допомогою якого можна було телефонувати. Але ця «цеглина» з антеною мала товщину 2 см і вагу 50 г. LCD-дисплей із підсвічуванням не був сенсорним і керувався як за допомогою кнопок, так і голосових команд. Дітище корейців не звернуло увагу молоді, на яку й було орієнтоване, оскільки мало монструозний вигляд і глючний функціонал.

Попрацювавши над помилками, у 2009 році Samsung випустила S9110 із кольоровим сенсорним екраном, можливістю телефонувати, фронтальною камерою 0,3 Мп, MP3-плеєром, мобільним інтернетом, GPS та встановленими застосунками для розваг і роботи.

Це був справжній «розумний» годинник.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Теги:
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Долучайтеся до нашого Telegram-каналу з тестами! 🧐