Не треба так, мамо. Як розпізнати токсичних батьків і як із ними поводитися
Визначимось одразу: помилок припускаються всі батьки. Вчинити неправильно, вибачитись і зробити висновки – це показник здорового та стійкого дорослого. Таких батьків не варто зараховувати до токсичних.
Але якщо поведінка, від якої дітям погано – це звичка й норма, яка повторюється з року в рік, то такий рецидив цілком імовірно є проявом токсичності.
Сьюзен Форвард, докторка філософії, авторка книжки «Токсичні батьки» – одна з провідних психотерапевток США. Книжка побачила світ у 1989 році, і відтоді маркери батьківської поведінки, яка морально шкодить навіть дорослим дітям, фактично незмінні.
Власне, головним показником того, що у ваших стосунках із батьками щось пішло не так, є те, що вам від них погано. Форвард багато пише про травмовану дитячу частину в кожному з нас, яка залишається з нами в дорослому житті та яка, внаслідок травматичного досвіду з дитинства, не може подорослішати.
Як зрозуміти, що ваші батьки токсичні?
Сьюзен Форвард виділила кілька показників, на які варто звернути увагу в стосунках із батьками.
Вони не дають відчуття безпеки
Звісно, суворість у вихованні часом іде на користь. Але так не може бути постійно. Дитина повинна розуміти, що мама й тато – це люди, з якими безпечно, біля них немає осуду, тебе не ігноруватимуть і твої почуття не знецінять.
Вони критикують
Виказувати зауваження – нормально. Виказувати зауваження з будь-якого приводу – не норма. Батьки, які постійно незадоволені всіма вчинками навіть дорослих дітей, часто вважають, що в такий спосіб застерігають дітей від помилок. Але насправді розвивають вічного внутрішнього критикана в дитини.
Вони висміюють
І це не про добрі дружні смішки. Жарти про вагу чи підліткові труднощі, які увійшли у звичку – це насмішки над дитиною. Вони принижують.
Вони не дозволяють проявляти негативні емоції
Не плач, не дратуй маму, не злись, заспокойся – все це послання про те, щоб не ускладнювати життя батькам, бути зручним, бути слухняним. У дитини повинна бути можливість проявити себе. Інакше вона відчуває, що її люблять лише тоді, коли вона зручна й не створює проблем. І здається, що лише хороші почуття легальні та дозволені.
Вони маніпулюють почуттям обов’язку та грошима
Всі діти хоч раз відчували провину перед батьками. Втім, для токсичних батьків часто це єдиний спосіб підтримувати контакт із дітьми. Ми дорослішаємо, а батьки намагаються втримати нас опікою, дорогими подарунками, а потім згадують про те, що «вони стільки всього для нас зробили».
Вони ігнорують та грають у мовчанку
Відомі дитячі психологи Дональд Віннікот та Джон Боулбі, описуючи теорію прив’язаності, казали, що найгірше для психіки дитини – ігнорувальна, байдужа мама. Зрозуміло, що в час вирування емоцій краще взяти павзу й видихнути, але зводити стіну мовчання, щоб покарати дитину – поганий план.
Як поводитися з токсичними батьками?
По-перше, зберігайте спокій. Не треба виправдань на звинувачення; не треба доводити, що ви не погане чадо, як вам завжди казали. Слухайте батьків і намагайтеся зрозуміти, які установки вони вам закладають, з якою метою маніпулюють вами. Усвідомлене послання – це вже частина справи.
По-друге, не реагуйте на провокації. По-перше, це дозволить вам не звалитися знову в ту дитячу поведінку, до якої батьки-провокатори вже звикли. Не плачте, не звинувачуйте, не грюкайте дверима, не доводьте й не вдавайтеся до дискусії.
По-третє, намагайтеся зрозуміти, що батьки хочуть вам сказати. Так-так, цими своїми маніпуляціями, грою на почутті провини й обов’язку. Часто вони висловлюють свої потреби й емоції в той спосіб, який їм доступний.
Будьте готові також до того, що спілкування потрібно буде припинити. Цілком можливо, що на деякий час.
