Починається в дитинстві, переслідує все життя: як подолати наслідки булінгу в дорослому житті
За даними Unicef, третина молоді у 30 країнах світу стає жертвами кібербулінгу, а кожна п’ята була змушена пропускати заняття в навчальному закладі. Люди дорослішають, але подумки повертаються до минулих проблем, які подолати самотужки не в силі.
Вербальні чи емоційні образи дають про себе знати через довгий період, особливо в моменти повного розпачу та зневіри в собі, як сильної особистості, яка має дух вийти у світ. Яким способом зламати замкнуте коло: подолати наслідки булінгу та жити спокійно далі – розбираємося з психологом та віцепрезидентом всеукраїнської фундації «Захисту прав дітей» Олексієм Лазаренком.
«Повір, це ще не найгірший сценарій»
Поняття булінг в українському законодавстві дуже чітко визначено: це цькування та приниження дітей, яке чинять діти й дорослі. Це негативне явище в нашому освітньому середовищі, де є агресор, жертва та глядачі.
Про те, як вберегти дитину від булінгу, слухайте наш подкаст:
Але результати булінгу не проходять самі собою після закінчення школи. Пан Лазаренко наводить приклад, як насильство у дитинстві перетікає в дорослий вік.
«Як приклад, дівчину булили в школі за руде волосся – у неї з’явилося відчуття неповноцінності, бо вона не така як усі, а за цим і впала самооцінка.
Особистісні комплекси пригнічують, а людина не може відійти від ролі жертви. Ця ситуація – ще не найгірший сценарій негативних наслідків самого впливу.
Інша річ, коли неможливо виправити моменти, на які вказували з дитинства. Тож і дотепер, у дорослому житті, це переслідує і заводить у стан депресії та апатії».
Прошу анонімно!
bit.ua переповідає історії тих, кому довелося відчути на собі булінг. Вони дуже різні, але всіх об’єднує один біль і страх перед агресором.
«Кривдники чіплялися абсолютно за все: зовнішність, особливості характеру, вподобання, стиль одягу. Деякі вдавали, ніби мене взагалі не існує. Почувалася непотрібною, тож не мала бажання приходити до школи. Вдома вдавала, ніби все добре. Проте терпіти насилля та образи не змогла, все ж через певний період розказала батькам. Коли змінила школу, легше не стало. Довіра до людей зникла, як і любов до себе».
«У школі мене булили через зайву вагу. Казали щось на кшталт: «фу, яка жирна, ану пішла звідси…, ще насмердиш тут». Тоді я почала шукати різні методики схуднення, що призвело в результаті до анорексії. Далі були роки лікування від РХП, намагання набрати вагу та відновити психічне здоров’я. І до сьогодні я відновлююсь від того кошмару, що мені довелося відчути через декілька слів щодо мене».
«Мою подругу ображали через те, що вона була найвищою серед однолітків. У неї розвинулася тривожність, закомплексованість, невпевненість у собі. Бачила її страждання, тож не зволікала, а намагалася підтримувати. І дуже рада, що зараз вона не звертає увагу на образи, любить себе на всі 100% і розуміє, наскільки ж унікальною вона є серед інших».
Порятунок себе: шукаємо вихід
Вийти з ролі жертви й наважитися на перші кроки завжди важко, але реально. Спершу потрібно прийти до усвідомлення проблеми. За цим процесом стоїть не думка, а конкретна дія.
3 поради від експерта
- Знайти в собі сили сказати, що ти не такий, яким тебе змалювали серед спільноти.
- Змінити оточення, яке негативно впливає на тебе.
- Відшукати той напрям, що дасть змогу розкритися.
Подолати наслідки булінгу самотужки – справа не з легких, бо людина має чути від когось, що вона цілком нормальна. І ті комплекси, які заклали в дитинстві, потрібно пропрацювати з експертом.
Допомога психолога особливо важлива в моменти суїцидальних настроїв, у ранньому віці становлення як особистості, у школі чи на перших курсах університету, у часи, коли молоді люди ще перебувають на роздоріжжі пошуку себе й за крок до перших самостійних успіхів чи невдач. Зокрема важливо в такі періоди мати гарне оточення, яке буде підвищувати самооцінку та мінімізувати особистісні комплекси.
«Певних технік порадити не можу, бо все ж потрібно сам на сам пропрацювати з людиною її проблеми. А от щодо методик – це індивідуальна та групова психотерапія, залежно від того, який прояв булінгу був. Саморозвиток та підняття его – це індивідуальна консультація, а вміння спілкуватися та ставити бар’єри – це вже групова робота», – зазначає Олексій Лазаренко.
І ні, вибачити булера, мабуть, не можна, але можна змінити ставлення до самого процесу, змінивши також і власне ставлення до цієї людини. Адже постійна рефлексія та спогади про травмувальний досвід шанси на спокійне життя тільки зменшать.
