Спецпроєкти

Вбивство, сімейні драми та зрада: факти, з якими дивитися «Дім Ґуччі» стане цікавіше


В український кінопрокат вийшов фільм Рідлі Скотта «Дім Ґуччі». Історія сімейства Ґуччі є доволі трагічною. Зараз ніхто з представників сім’ї не керує компанією. Це також пов’язано з однією фатальною жінкою, яка замовила вбивство нащадка італійського дому моди.

Про трагедію Ґуччі розповідаємо в матеріалі та намагаємося розібратися, чи вдалося Рідлі Скотту показати непросту історію.

Історія бренду Gucci

Про будинок моди Gucci багато хто чув. Фірмовий магазин цього бренду можна знайти в усіх великих містах європейських країн та у США. Одяг Gucci люблять носити зірки Голлівуду, політики та бізнесмени. Він зацікавлює як традиційними рішеннями, так і незвичними поєднаннями кольорів, тканин та форм.

Назва бренду відсилає нас до італійського дизайнера Гуччіо Ґуччі, який у 1921 відкрив у Флоренції магазин шкіргалантереї. Спочатку він продавав сідла, шкіряні сумки та одяг для жокеїв. У 1935 році через вторгнення Італії до Ефіопії на міжнародну торгівлю Італії Ліга Націй накладає ембарго. Ґуччі розширює асортимент. Серед нових виробів з’являється взуття, гаманці та ремені. Через три роки в Римі відкривається бутик на вимогу сина Гуччіо Альдо. Так його індивідуальний бізнес перетворився на сімейний, а Альдо та Родольфо Ґуччі продовжили справу батька.

Фото – VOGUE

Водночас якщо зараз подивитися на власників та бенефіціарів Gucci, то ви не знайдете там жодної людини з прізвищем Ґуччі. І цьому є цікаве й доволі вражаюче пояснення.

Фатальна жінка Гуччі

Мауріціо Ґуччі, син Родольфо Ґуччі, зустрів Патріцію Реджані, майбутню дружину, на вечірці в Мілані у 1970-му році. Він хотів стати юристом, був високим і незграбним, вона натомість була мініатюрною, підкреслювала великі очі та любила розважатися з друзями.

Двоє сердець знайшли одне одного. Родольфо, батько Мауріціо, познайомився з Патріцією, але проста дівчина з незаможної сім’ї викликала в нього підозру. Він сказав сину, що красуня бажає отримати від нього лише гроші та статки, між ними не існує кохання. Родольфо пригрозив сину, що той не отримає спадок. Мауріціо покинув батьківський дім, забравши із собою одну валізу з найнеобхіднішими речами.

Сім’я Патріції Реджані прийняла хлопця та дала йому роботу в бізнесі вантажівок. Водночас Патріція хотіла, щоб Мауріціо повернувся до сімейного бізнесу. Крім того, у квітні 1971 року брат Родольфо Альдо натякав New York Times, що хоче, щоб імперію Gucci очолив його молодий член сім’ї, припускаючи, що його власні сини не справляються із цим завданням.

Репортер Сара Гей Форден у книжці «Дім Ґуччі» зазначає, що практичність Другої світової війни змусила компанію впроваджувати інновації: Gucci використовували телячу шкіру, лозу та дерево у своїх сумочках, коли не могли отримати шкіру преміумкласу. Коли в середині століття туристи нарешті повернулися до Італії, шкіряна сумочка стала ідеальним сувеніром. Серед жінок, помічених у Gucci, були Елізабет Тейлор, Софі Лорен, Кетрін Хепберн, Бетт Девіс, Жаклін Був’є та королева Єлизавета (коли вона ще була принцесою), а за кілька днів до смерті Гуччіо у 1953 році троє його синів відкрили магазин у 58th St and Fifth Avenue в Нью-Йорку. Найкращими клієнтами компанії були американці.

Жаклін Кеннеді – GETTY IMAGES

Дика експансія бренду у 1960-х і 70-х роках – до Парижа, Токіо, Беверлі-Хіллз тощо – дозволила синам Гуччіо отримати власну частку: один контролює дизайн, а інший – виробництво шкіри. Коли Родольфо помер, Альдо зрозумів, що не зможе контролювати все самотужки, тому було вирішено запросити Мауріціо. Патріція разом із чоловіком на прохання дядька Альдо переїхали жити в Нью-Йорк.

Ставши співвласником компанії, Мауріціо почав підійматися на вершину сімейного бізнесу та вилазити з боргової ями, яку залишив батько.

Перед смертю Родольфо попередив невістку, яку колись ненавидів: «Щойно він отримає гроші та владу, він зміниться. Ви побачите, що ви одружені з іншим чоловіком».

Родольфо Ґуччі. Фото – Вікіпедія

Водночас і сама Патріція почала підбурювати чоловіка лізти по головах.

«Вона налаштувала його проти його дядька, його двоюрідних братів чи когось іншого, хто не ставився до нього належно», – згадував Доменіко Де Соле, тодішній генеральний директор Gucci America, згідно з книжкою Сари Форден.

У результаті Мауріціо перестав вилазити із судів, намагаючись забрати свою частку бізнесу в родичів.

У 1980 Паоло Ґуччі спробував відкрити власний бізнес, використовуючи ім’я Gucci, але Альдо не схвалив це й подав до суду на свого сина. Паоло вирішив помститися батьку та разом із Мауріціо вони вивели Альдо зі складу ради директорів компанії. У січні 1986 року за сприянням Паоло Альдо Ґуччі був засуджений до одного року та дня в’язниці за ухилення від сплати податків у розмірі 7 мільйонів доларів у Нью-Йорку.

Алдо Ґуччі. Фото – Вікіпедія

Водночас Мауріціо фактично відсторонив Альдо від справ і став керувати компанією майже самотужки. Жага до влади знесла сором’язливому Мауріціо голову. Шлюб із Патріцією почав руйнуватися. У травні 1985 року Мауріціо зібрав валізу та сказав, що поїхав до Флоренції на кілька днів. Через кілька днів спільний друг зайшов, щоб повідомити Патриції, що чоловік не повернеться. Окрім цього, Мауріціо попросив Патрицію продовжувати з’являтися та відвідувати заходи разом із ним. Він пояснив своє рішення тим, що вперше в житті він керує, а не ним керують.

Мауріціо та Патриція Ґуччі. Фото – Harper’s Bazaar

Патриція намагалася повернути його, але інтрижки Мауріціо з подругою дитинства та депресія змушують її найняти кілера. На момент вбивства стан справ у компанії був не найкращий. Розгульний спосіб життя Мауріцію привів до того, 50% акцій голови правління Gucci були викуплені Investcorp у 1993 році.

Патрицію Реджані засудили у 1998 році за організацію вбивства. Вона провела 18 років у в’язниці й була звільнена у 2016 році. Перше, що вона зробила, відчувши запах свободи – прогулялася бутиками Мілана.

«Дім Ґуччі» Рідлі Скота

Зняти біографічний фільм на реальних подіях і нікого не образити – дуже важко. Тому режисери найчастіше бажають розповідати про персоналії, які жили 100 і більше років тому. Історичні факти знайти важче, а родичів, можливо, і не залишилося. А інакше можуть бути неприємні ситуації, які, наприклад, виникли після знімання серіалу «Чорнобиль» від HBO, коли Дятлова показали покидьком і зробили антагоністом, що обурило людей, які з ним працювали. Попри всі старання авторів відтворити правду, клюква, якої було достатньо в «Чорнобилі», могла завдати шкоди репутації тих, хто був свідком подій.

З одного боку, Рідлі Скотт у «Домі Ґуччі» керується насамперед книжкою Сари Гей Форден та іншими джерелами. Він намагається максимально цікаво відтворити прочитане. Але для цього йому потрібно самому дещо переписати історію. І деякі рішення викликають запитання.

Для чого було робити Паоло Ґуччі, якого чудово грає Джаред Лето, легковажним і безталанним дурнем? Паоло був екстравагантною людиною. Його колекцію одягу не могли оцінити консервативні батько та дядько. Водночас він бажав створити власний бренд, який міг би стати успішним, але для цього потрібні були гроші. І коли Альдо дізнався, що син просуває власний проєкт, користуючись ресурсами Gucci, він прийняв рішення його звільнити. Після цього Паоло починає збирати компромат на Альдо щодо несплати податків.

У фільмі все показано так, ніби Паоло через свою інфантильність не розуміє наслідків, які можуть настати після зливу інформації податківцям, і просто виконує накази Мауріціо.

Окрім цього, не зрозуміло, для чого його було робити настільки непривабливим, враховуючи, що це був доволі статний чоловік.

Подібні неточності образили представників сім’ї Ґуччі. Вони написали листа Рідлі Скотту, який опублікувало італійське агентство ANSA.

У ньому йдеться, що Альдо Ґуччі не поводився в житті так, як герой Аль Пачіно.

«Це по-людськи дуже боляче, і це ображає спадщину, на якій зараз будується бренд», – пишуть Ґуччі, які не володіють брендом вже понад 30 років.

«Патриція Реджані не тільки у фільмі, а й у заявах акторів зображується жертвою, яка намагається вижити в чоловічій шовіністичній корпоративній культурі. Не може бути нічого далекого від істини», – ідеться в листі.

Хоча це не зовсім правда, оскільки Рідлі Скотт навпаки показав Патрицію Реджані як доволі хитру, розумну та вольову жінку, яка мала вплив на компанію.

Можна навести слова Дженні Гарвуд Ґуччі, колишньої дружини Паоло Ґуччі, репортеру у 1994 році після того, як він був ув’язнений за те, що не платив їй аліменти на дитину:

«Що ви повинні розуміти про Gucci, так це те, що всі вони цілком божевільні, неймовірно маніпулятивні та не дуже розумні. Вони повинні контролювати, але щойно вони отримують те, що хочуть, вони це ламають».

Також правда те, що в Gucci не залишилося нащадків італійського роду через те, що вони бажали не зосереджуватися на бізнесі, а гедоністично витрачати зароблені гроші.

Тобто перегини ми можемо бачити з усіх боків. У кожної сторони цієї історії є своя правда. Це не дивно.

Якщо не брати до уваги ці перегини, то Рідлі Скотту вдалося продемонструвати проблему псування людини владою та грошима. Ба більше, показати те, як слабохарактерність та інфантильність роблять тебе жертвою хитрих, жорстоких та розумніших людей. Мораль цієї притчі сучасного світу: треба бути обачним і менш імпульсивним, оцінювати кожен свій крок.

Фільм вартий уваги. Зірковий склад: Леді Гага, Джаред Лето, Адам Драйвер, Адам Драйвер, Сальма Хаєк – усі вони чудово ужилися в ролі й відіграють їх на 5 із плюсом. Загальний кліповий стиль картини дає змогу відчути богемне життя сімейства Ґуччі тих часів. У результаті – пережити з героями злет і падіння.

Сюжет загалом не має білих плям, а тому глядач має змогу цілісно зрозуміти непросту історію та не загубитися в ній. Єдиний спірний момент – музика. Виникає враження, що інколи ти ввімкнув попсовий музичний канал і вимкнув звук фільму.

Водночас для кращої оцінки «Дому Ґуччі» варто почитати про трагедію сім’ї в різноманітних джерелах, а ще краще – однойменну книжку.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь