Спецпроєкти

Права тварин в Україні: чи існують вони, як захистити братів менших


У київському тату-салоні Lamarch tattoo-studio молоді люди привели до студії живу свиню для того, щоб зробити їй величезне татуювання – церковні купола. Про свої плани майстри вирішили розповісти у соцмережах. Фото з твариною в салоні виклали в Instagram і до нього прикріпили супроводжуючі написи «Зоозахисників не приймаємо» та «Любимо похрюкати».

Звичайно, що такий допис викликав обурення не тільки у зоохасників, а і у пересічних громадян, яким не сподобалося жорстоке поводження з твариною.

Чому в Україні можливе подібне ставлення до тварин та як захистити їхні права? Відповідаємо на питання в матеріалі.

Як у Європі

Давайте розглянемо, як захищаються права тварин у європейських країнах, насамперед країнах-членах Європейського Союзу.

Добробут тварин став однією з важливих тем Амстердамського договору ЄС 1997 року. Він запровадив нові засади діяльності ЄС у сфері захисту тварин. Цей документ визнає тварин істотами, що мають відчуття, і зобов’язує європейські інституції розробляти та реалізовувати політику Спільноти, яка націлена на забезпечення добробуту тварин.

Добробут тварин має три складові:

1.Фізичний стан

«Добробут характеризує стан тварини в її спробах пристосуватися до власного середовища існування.» (Fraser & Broom, 1990)

2.Психічний (ментальний) стан

«…ні здоров’я, ні відсутність стресів, ні фізична відповідність нормам не можуть розглядатися як обов’язкові й/або достатні підстави для того, щоб визначити, що тварина має хороший добробут. Добробут залежить від того, що тварина відчуває» (Duncan, 1993)

3.Природність

«Під добробутом ми повинні розуміти не тільки позбавлення тварини болю і страждань, але й усіляке сприяння їй в прояві власної «тваринної» природи, яку я називаю «telos» (Rollin, 1993).

Я вважаю, що, якщо Україна планує рухатися у напрямку Європейського Союзу, то вона має змінити національне законодавство з урахуванням положень Амстердамського договору у сфері доброту тварин. Прописано все доволі чітко і зрозуміло.

Також можна звернути увагу на Австрійський акт про добробут тварин, — один із найбільш масштабних законів про захист тварин з тих, хто коли-небудь приймався.

У ньому заборонено утримувати птахофабрики та ферми інтенсивного тваринництва, а також забороняється прив’язувати кіз та коней, тримати на ланцюгу собак, торгувати, завдавати біль при дресируванні, купувати вуха та хвости, продавати котів та собак у магазинах домашніх тварин, використовувати диких тварин у цирках , вбивати тварину без анестезії чи оглушення тощо.

Зараз у Британії розглядається закон, який забороняє продаж виробів із хутра.

Європейський Союз повністю заборонив торгівлю виробами із хутра кішок та собак. Крім того, Європейська Директива № 86/609 передбачає обов’язкову заміну альтернативою експерименту над твариною у випадках, коли це можливо.

Проблеми прав тварин в українському законодавстві

Попри те, українське законодавство щодо прав тварин постійно вдосконалюється, в ньому залишаються деякі фундаментальні проблеми. Насамперед у вітчизняному цивільному праві тварина прирівнюється до речей.

Згідно ст. 180 ЦК «тварини  є  особливим  об’єктом  цивільних  прав.  На  них поширюється  правовий  режим  речі,  крім  випадків,  встановлених законом».

Водночас в ст. 179 ЦК зазначено, що «річчю  є  предмет  матеріального світу,  щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки».

І тут виникають певні питання. Чому тварина є предметом матеріального, а не «живого» світу? Якщо тварина є річчю, то ми можемо нею користуватися, розпоряджатися та володіти, як ми захочемо?

Водночас закон нам це забороняє, тому що існує Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», в якому  закріплені поняття тварин, диких тварин, домашніх тварин тощо, а також визначено що таке жорстоке поводження з ними.

Згідно з ним жорстоке поводження з тваринами – це знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило мучення, завдало їм фізичного страждання, тілесні ушкодження, каліцтво або призвело до загибелі, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення домашніх та сільськогосподарських тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин.

Крім того, за жорстоке поводження з твариною людина може нести як адміністративну, так і кримінальну відповідальність (до 8 років позбавлення волі, якщо дії вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин).

В цих випадках ми не можемо розглядати тварину як просто річ. Вона набуває право на життя, здоров’я, захист честі та гідності. До неї потрібно відноситися гуманно. Ба більше, оскільки тварина є живою істотою, жорстоке поводження з нею може нанести шкоду психічному та фізичному здоров’ю іншої людини (насамперед дитини). Тобто законодавство враховує моральні аспекти жорстокого поводження з тваринами. А мораль – це те, що стосується насамперед живих істот.

В цілому матеріальні права до тварини, як до річчі, стосуються тільки деяких цивільних договорів: дарування, купівлі-продажу, утримання тощо. У всіх інших випадках розпоряджатися і користуватися твариною як звичайною річчю власник не може.

Чому тоді не виокремити тварин в якості окремих суб’єктів правових відносин?

Згідно з комунікативною теорією права, яка орієнтується на філософські ідеї Ю. Ґабермаса, права виникають завдяки можливості індивідів комунікувати між собою.

Ми завжди комунікуємо з тваринами. І ця комунікація не тільки вербальна. Ми розуміємо їхні фізіологічні потреби, ми розуміємо їхні емоції, почуття та відчуття. З біологічної точки зору вони мають схожу в багатьох аспектах будову тіла і так само відчувають біль, як і ми з вами. Тому комунікуючи з ними, у нас апріорі виникають права.

Ми не можемо підійти до людини, сказати їй «привіт» і вдарити в обличчя. І це не тільки тому, що такі дії заборонені законом. Будь яке право базується на принципах. Одним з таких принципів є «людяність» або «гуманність», який попереджає жорстоке поводження з живою істотою, яка може відчувати біль.

Чи можемо ми комунікувати з річчю? Напевно, що лише у видозміненому стані свідомості.

Наразі взагалі абсурдно говорити про існування прав  тварини, коли ми вже обрали для себе шлях їхнього захисту. Загадані вище закони це підтверджують.

Водночас проблеми з юридичним статусом існують. Так, тварини не можуть отримати спадок, хоча і курйозні випадки трапляються. Так, тварини не можуть підписувати договори. Водночас є недієздатні люди, цивільні та громадянські права та обов’язки котрих реалізують опікуни. Чи ми можемо казати, що ці люди стали річчю або вони не мають прав? Звичайно, що ні.

Тобто у випадку з тваринами власник є таким собі опікуном. Він реалізовує і захищає основоположні права тварини. Крім того, ніхто не забороняє надати тварині статус спеціального правового суб’єкта, який не може укладати цивільно-правові договори тощо.

Водночас в цьому випадку потрібно буде вирішити питання щодо купівлі-продажу тварин. Можливо, цей процес можна буде назвати «оплатним набуттям опікунських прав над твариною».

Саме тому ці невідповідності в українському законодавстві необхідно вирішити, інакше у нас постійно будуть виникати питання: «Якщо тварина – це річ, то чому нею не можна вільно користуватися та розпоряджатися».

Нам не потрібно вигадувати велосипед, коли ми маємо розвинене європейське законодавство, яке потрібно грамотно імплементувати і реалізувати.

Відповідальність людини

Величезною проблемою є те, що власники тварин часто безвідповідально ставляться до своїх улюбленців. Це призводить до того, що кількість безпритульних тварин зібльшується. Вони розмножуються, страждають, розносять інфекції (насамперед – сказ) та нападають на людей. В результаті з’являються догхантери, які вчиняють самосуд на тваринами. Дуже часто їхніми жертвами стають домашні тварини, яких хазяїни відпускають самостійно погуляти.

На жаль, в Україні рідко притягують до відповідальності за жорстоке поводження з тваринами. Та навіть рідко штрафують за такі речі, як вигул собак без намордника та не у відведених для цього місцях. Хоча норми існують.

Згідно ст. 154 Кодекса України про адміністративні правопорушення «утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, або понад встановлену кількість, або незареєстрованих собак, привод у громадські місця, а також вигулу собак без повідця та намордника (крім собак, з реєстраційними свідоцтвами, в яких зроблена спеціальна відмітка) , або у не відведених для цього місцях – тягне за собою попередження або накладення штрафу, на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та попередження, або накладення штрафу на посадових осіб – від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Найчастіше тварин вигулюють у місцях, які не є «спеціально відведеними», як говорить нам закон. А, вибачте, чи багато ви бачили «спеціально відведених» місць для вигулу собак у Києві? Тобто правову норму ми маємо, тоді як механізмів її реалізувати немає. Не набрала популярності ідея Кличка про появу на вулицях Києва спеціальних сміттєвих пакетів та контейнерів для собачих фекалій. Усі ці заклики «починати з себе» та «давайте спробуємо як у Європі» мають бути підкріплені санкціями. Не прибрав фекалії – штраф. Неправильний вигул – штраф. Водночас мають бути можливості реалізовувати законні приписи.

Тобто загалом ситуація із законодавством у нас непогана, а ось з його реалізацією проблема.

Займатися питаннями прав тварин потрібно на державному рівні. Від цього залежить не тільки показник нашої цивілізованості, а й запобігання поширенню хвороб та жорсткому поводженню з тваринами.

Що можна зробити аби покращити становище тварин

  • держава повинна забезпечити механізми, які дозволяють власникам тварин вигулювати, утримувати та піклуватися про тварин. Необхідно, щоб правоохоронні органи належно контролювали виконання законів. Можливе існування спеціального підрозділу поліції для захисту прав тварин;
  • притулкам має надаватися фінансова допомога від держави;
  • права тварин мають захищатися кримінальним кодексом та кодексом про адміністративні правопорушення, а також окремими законами;
  • необхідно заборонити будь-які цирки, незаконні зоопарки, де тварини утримуються у жахливих умовах, а також хаотичні «пташині ринки»;
  • дуже важливо припинити незаконний бізнес з розведення тварин на продаж, який закінчується відправкою тварин на вулицю. Діяльність розплідників, які отримали ліцензію, має регулюватися податковими стягненнями. Кожен, хто вигнав тварину на вулицю, повинен нести покарання у вигляді штрафу за скоєне;
  • необхідно заборонити будь-які досліди над тваринами, де можливо використати інші, більш гуманні методи;
  • необхідно розробити програму стерилізації, яка б не заміняла вилов тварин, а доповнювала його.

Дії татуювальників є жорстоким поводженням з твариною. Ніхто свиню не питав, чи хоче вона татуювання і терпіти біль. Над нею познущалися заради реклами. Тепер національна поліція м. Києва внесла відомість про подію у Єдиний реєстр досудових розслідувань за ч. 1 ст. 299 Кримінального кодексу України – жорстоке поводження з тваринами. Дохайпилися… І це дуже гарна новина.

Питання захисту прав тварин є актуальним, і ми повинні використовувати найкращі європейські практики для його вирішення. Хочеться бачити більше законопроектів у Верховній Раді, які б покращували становище тварин в нашому суспільстві.

Гуманне поводження з тваринами є своєрідним обличчям нації. Ми маємо ставати більш цивілізованими, якщо хочемо жити в сучасній і правовій країні. Можна почати з малого – прибрати на вулиці за своє собакою. Зробити щеплення коту. Змінити тирсу в клітці хом’ячка.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь