Ера брекзиту та президентської кампанії в США: про що книга «Постправда»?
Здається у теперішній час неабияк стали актуальними питання інформаційної війни та поширення фейків. І це не лише про українські реалії на сьогоднішній день, але й світову тенденцію, коли правда більше не є правдою.
Хоч сам термін постправда став популярним за останній 10 років, це поняття є укорінене в самій історії західної соціальної та політичної теорії.
Редакція bit.ua вирішила розібратися, що таке постправда. Окрім цього, ділимося головними тезами і думками з книги «Постправда» Лі Макінтайра від видавництва ArtHuss.
Що таке постправда?
В Оксфордському словнику постправда — це відношення або позначення обставин, за яких об’єктивні факти менш впливають на формування громадської думки, ніж апеляція до емоцій та особистих переконань. Тобто істинна нікуди не дівається, але відходить на другий план і залишається майже не поміченою.
Поняття постправда набуло поширення після референдуму про вихід Британії з ЄС та виборів президента США 2016 року. Оксфордський словник навіть зробив цей термін словом 2016 року.
«Жалюгідні невдахи завжди звинувачують інших у брехні. Але політика “постправди” – це дещо більше, ніж просто вигадка примхливих еліт, яких перехитрили. Сам термін вказує на те, в чому новизна: правду не фальсифікують чи піддають сумніву, вона просто відходить на другий план», — йдеться в статті The Economist.
Яскравими представниками ери постправди є Дональд Трамп і Володимир Путін. Головними ознаками представників є те, що вони живуть у своєму власному вигаданому світі, зі своєю історією та фактами. Чого лише варта заява Путіна 21 лютого 2022 року про те, що Україну створив Ленін із своїми соратниками.
Головними причинами, які сприяють розвитку постправди є:
- злість, пригнічення та зневіра звичайний людей;
- стрімкий розвиток ЗМІ;
- роздробленість джерел інформації;
- стрімке поширення фейків і чуток блогерами, лідерами думок, ЗМІ та іншими ресурсами;
- сумнівний баланс між двома сторонами конфлікту.
Для постправди не потрібні переконливі докази, щоб змусити людину повірити у неї. Про це і пише автор книги «Постправда» Лі Макінтайр.
Що думає про постправду Лі Макінтайр?
Лі Макінтайр є філософом, викладачем та автором понад десяти дослідницьких творів нон-фікшн, а також нарисів з філософії соціальних наук. Його книга «Постправда» вийшла українською мовою у 2021 році у видавництві ArtHuss.
У передмові до книги Лі Макінтайр пише, що ера постправди — це час, коли стало байдуже на статистику, соціологія, плювати на те, що відбувається насправді, — головне, яку емоцію викликає повідомлення і чи відповідає ця емоція світогляду її споживача.
«Постправда стала способом хакнути звичну реальність. Свого часу те саме зробив посмодернізм. І звязок між цими поняттями — постправдою і постмодернізмом — набагато глибший за спільний префікс», — пише Лі Макінтайр.
У третьому розділі книги «Джерела когнітивних спотворень» автор розповідає про дослідження Брендана Найгана і Джейсона Рейфлера. Результати якого показали, що якщо взяти людину і спростувати фактами її помилкові твердження, це лише підсилить її віру у власні переконання.
Причиною цьому є так зване мотивоване судження. Воно дуже вигідне постправді і ось чому:
Мотивоване судження означає, що те, у що ми віримо, може впливати на наше сприйняття того, як є насправді. Інакше кажучи, наше твердження має часто емоційний підтекст.
Звісно, це не означає, що заклятий ідеолог ніколи не змінить своїх суджень, але це пояснює, чому він досі цього не зробив. Особливо сильними є помилкові твердження, коли вони зародилися або підтримуються певною групою людей, іншими словами інформаційна бульбашка.
До речі Лі Макінтайр згадує у книзі про «інформаційний бункер» для споживачів інформації. Цей бункер є результатом вливання грошей у конкретне медіа і може породити справжнього інформаційного монстра.
Як вижити в епоху постправди?
Українська фактчекігова організація поділилася у кінці книги порадами, як фільтрувати інформацію та не піддаватися маніпуляціям в епоху постправди.
- Уникайте мисливців за емоціями. Проаналізуйте свої емоційні реакції на інформацію, навчіться їх контролювати і оминайте ресурси, де грають вашими емоціями;
- Запитуйте. Будь-яку інформацію потрібно пропускати через фільтр запитань: хто написав, де опубліковано, чи є тут факти і які?
- Шукайте факти;
- Перевіряйте джерела інформації;
- Скажи, хто твій герой і я скажу, хто ти. Перевіряйте речників, експертів, героїв історій, гугліть інформацію про них, перевіряйте твердження;
- Блогер(к)и, лідер(к)и думок: щоб що? Дезінформацію часто маскують під свободою слова, у блогах та експертних думках немає стандартів і правил. Це вліьна подача інформації, тому до неї потрібно бути ще більш скаптичними.
- Будьте перебірливими щодо медіа. Оберіть низку надійних джерел і черпайте інформацію звідти, не забуваючи зрівнювати факти;
- Право на помилку. Варто пам’ятати, що навіть медіа мають право на помилку. Читачі можуть допомагати в пошуках правди та перевірки фактів;
- Не поширюйте неправду;
- Читайте книжки і шукайте справжні сенси в реальному життя.
