Українська хата:

в чому її автентичність і особливості?

18+
Проєкт за підтримки бренду glo™ Hyper X2 Air

Майбутнє нерозривно пов’язане з минулим – саме тому так важливо знати і шанувати історію своєї країни, розуміти наші національні особливості. Вони проявляються у всьому, зокрема в побуті: те, де саме жили українці, як вбиралися, яким речам і діям надавали особливого значення.

bit.ua за підтримки бренду glo™ Hyper X2 Air реалізує проєкт «Візуальний код українців» – про нашу культуру, що її відрізняє та робить унікальною. Націю впізнають саме за візуальним кодом, адже виняткова візуальна автентичність українців формувалась століттями та бережно передавалась з поколінь в покоління.

Ці матеріали є органічним продовженням інших проєктів, пов’язаних з дослідженнями української ідентичності – «Глосарій», в якому зібрали автентичні слова та створили словник живої української мови; та «Мапа української ідентичності», в якому кожен міг зробити свій внесок у бачення того, хто такі українці.

Завдяки проєкту «Візуальний код українців» ми б хотіли дослідити та показати основні характерні риси та автентичні символи візуального коду українців. Ті прояви, що відрізняють нас від інших.

Перший матеріал з серії присвячений хатам – разом з архітектором та урбаністом Юліаном Чаплінським ми розглянемо особливості традиційних українських осель. Також в межах проєкту вийдуть матеріали, присвячені українським оберегам, традиційному намисту та почерку – про їхні візуальні особливості.

Коли з’явилися хати?

Фото хати: Юрій Кононенко

Точної дати назвати не можна: відомо тільки, що прості однокамерні хати з’явилися дуже давно. З плином часу вони змінювалися і стали виразно ідентичними вже ближче до XVII — XIX ст.

«В літописі ми знаємо про Київ як матір руських міст вже як про розвинуте місто за варязьких часів. Очевидно, що, крім оборонних мурів, були місця, де люди жили. Що стосується романтизованих тем про українську хату, то їх дуже багато в 19 столітті, це чітко вирізняється на полотнах Куїнджі – мазанки, хати під очеретяними дахами», – розповідає Юліан Чаплінський.

Який вигляд зовні мали?

Українська хата часто була зроблена з деревини, яку не фарбували. Також хати могли обмазувати глиною і білити – звідси і наші асоціації з красивими чистими помешканнями під солом’яним чи очеретяним дахом.

Матеріал, з якого будували хати, залежав від регіону, пояснює Чаплінський. Наприклад, бойки, лемки та гуцули робили для себе оселі з дерева під високими стріхами. Крім цього, дерев’яні будиночки зводили на Поліссі, Чернігівщині та Сіверщині.

Якщо спускатися нижче по річищу Дніпра, можна було побачити вже інші оселі, матеріалами для яких слугували глина та очерет. Незмінним був хіба дерев’яний каркас.

Українці у степових зонах – на Сході та Півдні – частіше зводили собі для життя мазанки: обмащували оселі глиною та білили їх.

За словами Чаплінського, зрубні хати були поширені у всій Європі. А серед унікальних осель можна виділити мазанки з очеретом, які будували найчастіше в Центральній Україні. Вони є дійсно автентичним зразком української архітектурної спадщини.

фото хати: Сергій Венцеславський
фото вікна: Igor Chudo

Візуальні особливості:

українська хата всередині

фото печі: Сарапулов

Різьба та візерунки

Всередині хати часто білили вапном. Втім, вирізнялася внутрішня оздоба візерунками: фантастичними орнаментами українці прикрашали кімнати, піч і навіть посуд. Всередині хати зазвичай розписували яскравіше, ніж зовні.

Головне місце для розпису – це комин печі: тут зображували навіть цілі сюжетні сцени, іноді розмальовували грубки та пічні заслінки. Затійливі орнаменти також можна побачити на стінах під самими стелями.

Малюнками українці прикрашали надвіконні смуги, а в деяких областях – навіть стелі.

За орнаментами можна було визначити особливості регіону. Наприклад, геометричні різьблення на дерев’яних елементах були притаманні карпатській архітектурі.

Всередині хати часто прикрашали різьбою на головній середній балці стелі – сволоці, також різьбили сохи (слупи) піддашшя, ґанки. Найбільше тут полюбляли геометричні мотиви. Також у хатах робили написи про рік будови та виписували різні важливі афоризми.

За орнаментами, пояснює Чаплінський, можна було зрозуміти, яка флора в певному регіоні України:

«Розписи – це більше про флору. Що росло у селян, те і зображували на стінах хат. Наприклад, якщо у степах росли мальви, їх і зображували на стінах. У карпатських регіонах – більш строгі геометричні орнаменти, це відчувається також у вишивці, рушниках».

Не рослинними орнаментами єдиними: українці також любили малювати в хатах різних птахів та тварин.

Яка ж хата без посуду – в Україні його традиційно робили з глини. Серед поширених видів кераміки, притаманних саме нам, є такі:

гаварецька кераміка;
косівська кераміка;
молочна кераміка;
художня кераміка.

Важливою в хаті була скриня – як місце для зберігання речей і як окраса оселі. Її могли різьбити (зазвичай скрині робили з дерев’яних дошок) та/або розписувати – зображеннями квітів, листя, букетів. На Заході на скринях малювали геометричні візерунки, цятки, птахів, гіллячки та ружі.

Збереження та ревіталізація українських хат

Автентичних хат у всіх регіонах України збереглося дуже мало, і найчастіше ці оселі були зведені у 20-му столітті. Звісно, є й унікальні старіші зразки української архітектури, але, на жаль, їх залишилося не так багато.

«Наприклад, у Коростені (Хмельницька область) можна побачити покинуті глиняні мазанки, які збереглися. А от у Карпатах найстаріші хати датуються 60-70-ми. По нас всіх (Сходу та Заходу) пройшлася радянська влада, – каже Чаплінський. – Тому хати здебільшого стають музеями».

Збереження та відновлення українських осель дуже важливе для розуміння нашої спадщини, тому варто розуміти, як правильно це робити. Наприклад, за ревіталізації, пояснює архітектор, потрібно визначити унікальні елементи хати – веранда, фронтончик над дверима, віконниці, орнаменти – і намагатися зберегти саме їх.

фото печі: Сарапулов
фото вікон: Igor Chudo

Якщо є бажання розширити площу автентичної хати, краще зробити окрему прибудову під іншим дахом, щоб не спотворити об’єм помешкання і сам дах.

Українці будували свої оселі екологічно: з натуральних матеріалів, які є в регіоні. На думку Чаплінського, цю екологічність так само важливо зберігати: використовувати для відбудови те, що доступно в регіоні (глина, очерет, дерево). Це допоможе зекономити на логістиці та бюджеті, а також збереже довкілля.

Українські хати можна було розрізнити за регіонами: якщо бачите дерев’яну зрубу, скоріше за все, ви на Заході; якщо це акуратна білена мазанка – це степова зона на Сході чи Півдні України. Символічними в українських домівках були різблення та розписи, якими прикрашали хату ззовні та всередині, наносили малюнки на предмети побуту.

Українці намагалися робити свої оселі комфортними для проживання, але не забували про естетику і важливість певних елементів побуту.

хати мали спільні елементи:

Орнаменти

Часто українці розмальовували оселі квітами та іншими рослинами зі своєї місцини. На Заході шанували геометричні візерунки – це є особливістю осель західних регіонів. Крім того, по всій Україні стіни хат, печі та скрині могли прикрашати зображеннями птахів та тварин або навіть сценками з життя.

Скрині

Місце зберігання одягу та інших важливих речей; не тільки місткий і зручний предмет, а й окраса хати. Скрині також розфарбовували та різьбили; їх нерідко робили під замовлення.

Екологічність

Хати були свого роду sustainable – натуральні матеріали, з яких їх зводили, не шкодили екології. Цю традицію варто зберігати та продовжувати, відновлюючи оселі таким чином, аби зберігати довкілля.