Мальовничість, символізм та образність літер:
у чому унікальність української писемності
18+
Проєкт за підтримки бренду glo™ Hyper X2 Air
Писемність відображає культурний розвиток та досвід будь-якого народу. Українська писемність має давнє та глибоке коріння, що налічує декілька тисячоліть.
Українська мова є спадкоємицею мов тих племен, що жили на території сучасної країни, і однією з найдавніших індоєвропейських мов.
bit.ua за підтримки бренду glo™ Hyper X2 Air реалізує проєкт «Візуальний код українців» – про нашу культуру, що її відрізняє та робить унікальною. Націю впізнають саме за візуальним кодом, адже виняткова візуальна автентичність українців формувалась століттями та бережно передавалась з поколінь в покоління.
Ці матеріали є органічним продовженням інших проєктів, пов’язаних з дослідженнями української ідентичності – «Глосарій», в якому зібрали автентичні слова та створили словник живої української мови; та «Мапа української ідентичності», в якому кожен міг зробити свій внесок у бачення того, хто такі українці.
Це фінальний матеріал проєкту «Візуальний код українців», у межах якого ми досліджували та демонстрували основні характерні риси та автентичні символи візуального коду українців. Ті прояви, що відрізняють нас від інших.
Українці крізь сторіччя велике значення приділяли символам – в оздобленні хати, своєму вбранні та оберегах, які грали важливе значення у побуті та повсякденному житті.
У цій частині ми разом з експерткою каліграфії, художньою графікинею та викладачкою школи «Арт і Я» Веронікою Чебаник розповідаємо про етапи формування української писемності, трансформацію абетки та аналізуємо почерк видатних українців.
Розвиток української писемності
Діалекти, наближені до сучасної української мови, існували ще в давні часи і відображались у писемних творах, речах побуту та наскальних образах.
Перші знайдені на Київщині рунічні написи – зображення «черт» і «рез» на
стовбурах берез – відносять до часів палеоліту (17-16 ст. до н.е.).
Також писемні знаки можна побачити на археологічних знахідках трипільської культури (6-8 тис. тому) – глиняному посуді та зброї.
За словами Вероніки, чіткі літери сформувалися у 9-10 ст. форма на базі рунічного та піктографічного письма. Як доказ – «Графіті Софії Київської» на стіні пам’ятки , яка складалася з грецьких та слов'янських літер.Вероніка каже, що графіті на Софії були своєрідним Twitter: люди залишали повідомлення та дописували один за одним.
Появу перших слов'янських абеток – глаголиці та кирилиці – пов'язують з Кирилом і Мефодієм, які адаптували грецький алфавіт.
«Кирилиця – це не зовсім правильна назва. Слов'янське письмо у 9 столітті формувалося зі старовинних рун, з форм глаголиці та грецького письма, що вже було привнесено учнями Мефодія. Форму глаголиці формував Кирило (справжнє ім’я – Костянтин), але це не була його власна розробка, тому до того часу вже було розвинене піктографічне письмо. А глаголичне письмо (його авторство зазвичай приписують Костянтину) було як форма літер для слов'янської мови. Але вже до нього ці літери були продуковані святим Ієронімом, але не як латинське письмо, а саме слов'янське. Латинська абетка була повністю сформована вже в 1-2 столітті у Європі», – уточнює експертка.
Про існування писемності на Русі свідчили договори з греками, що зафіксовано у «Повісті минулих літ» Нестора Літописця (1113 рік). Саме в Київській Русі зародилося літописання. У літописах фіксували історичні та соціально-політичні особливості життя українців. Першими рукописними книгами є «Остромирове Євангеліє» (1056-1057рр) та «Ізборник Святослава» (1073-1076 рр.).
У 10-12 ст. князі та бояри знали по кілька мов та вміли писати. Сотні їхніх написів збереглися на стінах монастирів, церков і ремісничих виробах. У майстернях при церковних бібліотеках переписували та перекладали з іноземних мов церковні та філософські книги. Писемна культура стрімко поширювалася і серед простих людей.
У старослов'янській абетці кожна літера мала своє значення:
- Ж – це форма життя та жіночої фігури;
- З – літера мала знак землі;
- О – з крапкою всередині – символ землі, сонця,
ока, зародженого зерна; - П – спокій.
«У 15 сторіччі польський видавець книжок Книжка по шрифтам видав “Рутенську абетку української мови”», – зазначає Вероніка.
Друкарство виникає у середині 16 сторіччя. Друкований алфавіт створили на основі півуставного письма «Острозька Біблія» (1581 р.). На західноукраїнських землях перекладають новозавітні книги розмовною українською мовою.
«Українську писемність активно прописували і друкували у Європі (16-17 ст.). Мовознавець Іван Ужевич видав “Граматику української мови” у Парижі. Правила по яким можна було навчитися читати і писати», – додає Вероніка.
Сучасну українську літературну мову пов'язують з «Енеїдою» Івана Котляревського. Поема стала першим надрукованим твором, написаним живою народною мовою.
Форми письма
Найдавнішими формами українського письма є: устав, півустав та скоропис.
Устав (9 ст.) був офіційним письмом та сформувався на базі грецької абетки для перекладу релігійних текстів. Літера була складною по формі.
Паралельно існували курсивні знаки, якими люди писали у побут. Устав був письмом офіційним та релігійним», – зазначає Вероніка.
З розвитком культури розвивались шрифти та писемність. Формувався запит писати швидше та дрібніше. Літера поступово зменшилась і з часом устав з'явився півустав (14 ст.).
У 16 сторіччі на базі півуставу оформлюється скоропис – форма кириличного ручного письма у діловодстві. Правопис спростили, а слова почали скорочувати. Літера скоропису з часом становилась більш живою і рукописною. Скоропис стрімко розвивався завдяки появі паперу та культурному прогресу.
У 16 сторіччі на наших землях з'явився папір і стала формуватися форма для друку (друкарні: Федорова» у Львові/у Києво-Печерській Лаврі). Паралельно формувалося громадянське письмо, бо була потреба переписувати документи, військові, дипломатичні документи тощо.
Розквіт скоропису – 17 сторіччя: тоді сформувався найкрасивіший пласт українського письма, форми якого зараз можна використовувати у сучасному дизайні.
Козацький скоропис набув поширення в документах військових і ратушних канцелярій Війська Запорозького у 14-18 сторіччях.
Почерк – це характер людини
Використовував красиві розчерки та петлі, заголовна літера завязувалась і переходила у розчерк внизу. Намагався, закрутити і створити форму. Можливо, на нього впливали закручені європейські розчерки.
Пікава форма, поєднував рядки за рахунок об'єднаних літер (лігатура). Верхня літера поєднувала нижній рядок. Розпис. Красива форма літера “р” з довгою ніжкою і мала вигляд як грецька літера “ро”. Він цією літерою поєднував рядки.
У скорописі було декілька елементів:
- вертикальні/ горизонтальні/ елементи овалу/ гачки (крючки та петлі, що формували літеру та простір між рядками – вони були різної форми).
Історик Іван Каманін наголошував: «Український скоропис можна розбирати на символи, як китайські ієрогліфи».
За словами Вероніки, стандартів письма не було, бо кожен, пишучи вручну, додавав свою енергію та емоцію, тим самим формуючи неповторний стиль українського скоропису.
«Ментальність вільної людини – це скоропис, бо він постійно рухався. Літери у ньому мали свою динаміку», – каже Вероніка.
Споконвіку українці транслювали своє сприйняття Всесвіту та цінності за допомогою символів та знаків. Це відображалось не тільки в оздобленні хати, оберегах та прикрасах, але й писемності, що пройшла довгий час еволюції та гармонійного розвитку. Українці вкладали у письмо свої знання та власні емоції за допомогою символів. Образність українських літер та їхня мальовничість відображається у формах та сенсах.
Вивчення історичної української писемності сьогодні може допомогти не тільки усвідомити унікальність нашого національного почерку, але й надихнути на переосмислення автентичних шрифтів у сучасному дизайні та культурі.
Бренд glo™ Hyper X2 Air прагне зберігати символи візуального українського коду та сприяти тому, щоб українці мали змогу підкреслити унікальність своєї ідентичності. Натхненний українським скорописом бренд glo™ разом з каліграфістом створив особливий шрифт, що поєднав у собі автентичні елементи почерку та характер нації.
Спецпроєкти
