Спецпроєкти

Незворотні мутації та безумовна любов. В український прокат виходить фільм «Королівство тварин» – ось чому його варто подивитися


З 2 листопада в українському прокаті з’явиться франко-бельгійська стрічка «Королівство тварин» Тома Кайє. Світова прем’єра відбулася на 76-му Каннському кінофестивалі. Фільм, присвячений незворотнім мутаціям людства, відкривав програму «Особливий погляд» – другу за значенням фестивальну секцію після основного конкурсу.

«Королівство тварин» заслужило на прихильність критиків і глядачів. На агрегаторі Rotten Tomatoes рейтинг фільму становить 94%, в огляді The Hollywood Reporter роботу Кайє назвали «оригінальною та пронизливою», а у Little White Lies – «теплою й винахідливою науково-фантастичною драмою».

bit.ua, який є медіапартнером фільму, отримав змогу до виходу в прокат переглянути стрічку і розповідає, чому її варто подивитися на великому екрані.

Для Тома Кайє це не перша повнометражна стрічка. У 2014 році режисер після кількох короткометражних робіт дебютував з ромкомом «Винищувачі» ( Les Combattants ). Дебют високо оцінили: фільм отримав низку престижних нагород, зокрема чотири премії Каннського кінофестивалю.

Друга повнометражна стрічка Кайє, співавторкою сценарію якої стала Полін Мюньє, побачила світ тільки цьогоріч. Головні ролі у фільмі зіграли Ромен Дюріс — лауреат Премій «Кришталевий глобус» і «Люм’єр», відомий українським глядачам і глядачкам за фільмами «Три мушкетери: д’Артаньян» та «Ейфель»; юний талановийтий Поль Кірхер та Адель Екзаркопулос («Життя Адель»).

Ця історія Кайє, як і його попередня – теж про любов, але зовсім інша: від романтичної комедії режисер перейшов до фільму, що не має єдиного жанру. Тут є й сай-фай, і драма, й елементи бодігорору – йдеться про процеси мутацій, які поступово, повільно та незворотно перетворюють людей на тварин. Фільм частково знімали у стародавніх вікових лісах в національному парку Ланд де Гасконь: природа цього місця ідеально підходила для відтворення настрою фільму.

Кадр з фільму «Королівство тварин»

Напівлюдей-напівтварин у світі, створеному Кайє та Мюньє, називають «істотами». Попри те, що їх чимало, люди ще не навчилися жити з ними в одному світі на рівних. Частина напівлюдей знаходиться у спеціальних закладах, де їм нібито має бути комфортніше – хоча очевидно, що люди піклуються насамперед про свій комфорт.

До одного з таких закладів мають перевести Лану – дружину Франсуа та мати підлітка Еміля. Під час транспортування Лана та інші істоти втікають, тож Франсуа та Еміль, які спеціально переїхали ближче до неї, починають пошуки. 

Підліток відчуває, що з його тілом відбувається щось моторошне і водночас знайоме, та у спробах приховати це від оточення знайомиться з іншою істотою Фіксом – травмованою напівлюдиною-напівптахом. Еміль допомагає Фіксу переховатися від людей та повернути вміння літати – і ще краще вчиться розуміти (і любити) тих, з ким співіснує, нехай спільну мову вони буквально втрачають: через мутації напівптах розучується говорити і видає тільки крики.

Кадр з фільму

Франсуа заглиблений у думки про зниклу дружину (у пошуках йому допомагає місцева поліціянтка Джулія). Його почуття до близької людини можна описати, здається, тільки як безумовні – попри те, що це давно не подружні стосунки, якими їх звикло уявляти суспільство. Так само безумовна любов батька до сина: Франсуа дає собі право на розпач, але швидко збирається з силами, щоб допомогти Емілю влитися у суспільство та прийняти нового себе. Втім, суспільство виявляється все ще не готовим прийняти тих, хто вирізняється: на істот полюють у спробах їх контролювати та ізолювати.

Фільм вийшов чесним, доволі простим (не доводиться пробиратися крізь навмисно заплутаний сюжет) і глибоким водночас. Стрічка залишає простір для осмислення тем, які піднімає: незворотність кліматичних змін і потенційна кліматична катастрофа, яка може призвести до змін людства як виду; проблема агресії до іншої раси, статі, віри, сексуальної орієнтації. Це показується через камерну історію однієї родини та її оточення, яке вони навіть не обирали, бо переїхали вимушено.

Ми розуміємо почуття Франсуа та Еміля, адже це про загальнолюдські переживання – і так само розуміємо, чому суспільство не приймає тих, хто від нього відрізняється, і що нам багато чому ще варто навчитися, зокрема слухати і дійсно чути.

«Королівство тварин» може спровокувати відчуття дежавю: враження, що щось подібне ми бачили в дитинстві чи підлітковому віці. Стрічка моментами приємно не сучасна, водночас її точно не назвеш старомодною. Беручи найкраще з атмосферного кіна 90-х і нульових, режисер через направду нескладні метафори показує нам, що ми, попри невтішні прогнози на майбутнє, можемо бути набагато кращими як людство. І принаймні за віру в це фільм вартує перегляду – бажано на великому екрані.

«Королівство тварин» виходить у широкий прокат 2 листопада 2023 року.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь