Врятована від перепродажу та перекроювання спадщина. Ком’юніті «Спільний спадок» передало Музею Івана Гончара понад 40 рідкісних українських народних речей

Культура

Текст: Анастасія Ампілогова

14 Березня 2024 17:53

15 березня проєкту «Спільний спадок» виповнюється рік. За цей час комʼюніті, яке починалося як маленька краудфандингова ініціатива, зберегло і передало до Музея Гончара понад 40 рідкісних українських народних речей.

До Музею передали сорочки з рідкісними взорами різних регіонів, стародавні торбинки, кожухи, рушники, вишиті картини та навіть давню ікону на склі з Буковини, якій понад 100 років. Частину речей подарували учасники спільноти: вони віддали родинний спадок, речі з власних колекцій або навіть самостійно купували предмети, яких бракує в колекції Музею.

З першого дня проєкт існує спільнокоштом — на внески однодумців на Patreon. Близько половини речей вдалося купити саме завдяки підписникам.

Зліва направо: запаска І пол. ХХ ст. Львівська область, Жидачівський район. Кожух, Поч. ХХ ст. Волинська область, м. Нововолинськ.

Що«Спільний спадок» передав до Музею

Усього за рік до Музею передали понад 40 речей, зокрема обрядових предметів і колекцій світлин. Одна з таких речей — вишита картина, зроблена у засланні донькою січового стрільця, Ганною Михайлівною Баранецькою. Волею радянської влади молодість Ганни пройшла в таборах Іркутської області та Казахстану – але жінка продовжувала плекати любов до рідного дому вдалині від нього.

Картина вишита, 1947 р. Вишита під час перебування на засланні в Казахстані. Авторка Ганна Михайлівна Баранецька 1926 р. н.

Також зворушлива історія – у врятованого рушника з голубами. Його на початку 1940-х років у селі Мамайка (зараз село Северинка в Кіровоградській області) вишивала ще дитиною пані Люба — разом з сестрою та матір’ю вони чекали батька Михайла з війни та вишиваючи, співали молитви, аби попросити миру та щоб батько був живий.