У Національному музеї історії України відкрилася виставка «Сім облич Віктора Петрова» (В. Домонтовича)
У Національному музеї історії України відкрилася виставка «Сім облич Віктора Петрова» Проєкт має ближче познайомити українців з Віктором Петровим – його біографією, що нагадує гостросюжетний детектив, з умовами часу, у який йому довелося жити, і з внеском, який діячеві вдалося зробити в розвиток української літератури й науки 20 століття.
10 жовтня виповнилося 130 років від дня народження Віктора Петрова (В. Домонтовича), визначного прозаїка і вченого 20 сторіччя. Археолог, етнограф, філософ і письменник внаслідок певних обставин став радянським агентом і розвідником. Цим перипетіям і присвячена нова музейна виставка.
«Робити виставку про Віктора Петрова було складно, тому що після нього по суті залишилися тільки його наукові та літературні праці. Немає побутових предметів, елементів одягу. Тож доводилося по краплинах збирати матеріали, – зауважила Альона Якубець, кураторка виставки і завідувачка музейного відділу новітньої історії України. – Непересічність Петрова полягає в тому, що він, по-перше, вижив. Адже на його долю припали дві світові війни, Голодомор, політичні репресії. По-друге, він не зламався і залишив спадщину, яку ще вивчати й вивчати».
На відкриття виставки завітали дослідники, які цікавляться постаттю Віктора Петрова.
Дослідник історії спецслужб Олександр Скрипник акцентував: «Коли я вивчав історію співпраці Віктора Петрова з органами тоталітарного режиму, то зрозумів, що його історія – яскравий приклад того, як органи НКВС ламали людей, користуючись їх слабкостями, специфічними рисами характеру, фобіями. Судити Віктора Петрова за цей епізод я не брався і не можу. Треба судити органи, які призвели до того, що багато тогочасних письменників, соратників і друзів Віктора Петрова, як той-таки Микола Зеров, не написали свої найкращі твори».
Літературознавиця Ярина Цимбал звернула увагу на те, що Віктор Петров був автором багатьох легенд про себе. «Віктор Домонтович – це, на мою думку, добре придумана і блискуче виконана літературна містифікація, – зауважила Цимбал. – Коли 1928 року вийшов його роман «Дівчина з ведмедиком», він був опублікований під псевдонімом «Віктор Домонтович». Тоді Віктора Петрова знали передусім як літературознавця, історика літератури, а як письменник він великої слави не зажив. Тоді він заперечував своє авторство щодо «Дівчини з ведмедиком». Микола Левченко, особистий секретар академіка Агатангела Кримського, прочитавши роман, переконався, що це Петров. Зустрівши Петрова, він завів розмову, в якій намагався розпитати про це. На що Петров відповів, що він особисто знає Домонтовича, і – ні, це не його роман. Пізніше, в еміграції, Петров для всіх став письменником, а не науковцем. І коли він видавав роман «Доктор Серафікус», то сказав Юрію Шевельову (мовознавець. – Ред.), що ніколи не підписувався як «Віктор Домонтович», лише – як «В. Домонтович». Петров чи збрехав, чи забув, як підписувався, чи навмисно трошки переінакшив свій псевдонім. Тепер, коли ми видаємо «Дівчину з ведмедиком», автора варто підписувати «Віктор Домонтович». А коли видаємо «Доктора Серафікуса», його треба підписувати “В. Домонтович”».
На виставці «Сім облич Віктора Петрова» можна побачити фотографії, книги, часописи дослідника, предмети з археологічних розкопок, в яких він брав участь, і ще не опубліковані документи, пов’язані з його розвідницькою діяльністю.
Виставка триває у Національному музеї історії України до 11 квітня 2025 року з можливістю продовження.
Музей працює щодня з 10:00 до 18:00, каса – до 17:00
Адреса Національного музею історії України: м. Київ, вулиця Володимирська, 2
Телефон для відвідувачів – (044) 278-48-64 або 093 855 61 16 (Вайбер та Телеграм).
Раніше ми розповідали, що подивитися на кінофестивалі «Молодість».
