Каньє Вест опублікував вибачення за антисемітські заяви у The Wall Street Journal
Репер Каньє Вест (Ye) опублікував відкритий лист із вибаченнями за антисемітську та расистську поведінку у форматі повносторінкової реклами в The Wall Street Journal, яку оплатив його бренд Yeezy. Лист під назвою «Тим, кого я образив» вийшов після серії скандальних заяв, зокрема самоназвання себе нацистом, передає DTF з посиланням на The New York Times.
У зверненні Вест пояснив свою поведінку загостренням біполярного розладу I типу, діагностованого у 2016 році.
За його словами, на початку 2025 року він припинив прийом ліків і пережив маніакальний епізод із психотичними та параноїдальними проявами, під час якого «втратив зв’язок із реальністю» і звернувся до «найбільш руйнівного символу» — свастики.
Також репер згадав автомобільну аварію 2002 року, після якої зазнав тяжких травм обличчя. Він вважає, що тодішнє ушкодження лобної частки мозку, яке, на його думку, лікарі не виявили вчасно, могло стати причиною розвитку біполярного розладу.
Ось переклад листа, зроблений журналістами DTF
Двадцять п’ять років тому я потрапив в автокатастрофу, унаслідок якої зламав щелепу та зазнав ушкодження правої лобної частки мозку. Тоді вся увага була зосереджена на видимих травмах — переломі, набряку та фізичних ушкодженнях. Глибша травма, та, що була всередині черепа, залишилася непоміченою.
Повноцінних обстежень не провели, неврологічні огляди були обмеженими, і можливість ушкодження лобної частки навіть не розглядали. Правильний діагноз поставили лише у 2023 році. Ця лікарська недбалість завдала серйозної шкоди моєму психічному здоров’ю та призвела до діагнозу — біполярний розлад I типу.
Біполярний розлад має власну систему захисту — заперечення. Під час манії ти не вважаєш себе хворим. Тобі здається, що всі навколо перебільшують. Ти відчуваєш, ніби бачиш світ ясніше, ніж будь-коли, хоча насправді повністю втрачаєш ґрунт під ногами.
Коли тебе починають називати «божевільним», з’являється відчуття, що ти більше не здатен принести у світ нічого значущого. Людям легко жартувати й знецінювати це, хоча насправді йдеться про надзвичайно серйозне, виснажливе захворювання, від якого можна померти. За даними ВООЗ та Кембриджського університету, середня тривалість життя людей із біполярним розладом скорочується на 10–15 років, а загальний рівень смертності в 2–3 рази вищий, ніж у загальній популяції. Це можна порівняти з тяжкими серцевими захворюваннями, діабетом I типу, ВІЛ та раком — усіма смертельно небезпечними хворобами, якщо їх не лікувати.
Найстрашніше в цьому розладі — його переконливість, коли він каже тобі: «Тобі не потрібна допомога». Він засліплює, але водночас переконує, що ти маєш прозріння. Ти почуваєшся сильним, упевненим і невразливим.
Я втратив зв’язок із реальністю. Чим довше я ігнорував проблему, тим гірше ставало. Я говорив і робив речі, про які глибоко шкодую. Найближчих людей я ранив найбільше. Ви пережили страх, розгубленість, приниження та виснаження від спроб любити людину, яка часом була невпізнаваною. Озираючись назад, я бачу, як відірвався від свого справжнього «я».
У цьому зламаному стані я потягнувся до найбільш руйнівного символу, який міг знайти, — свастики, і навіть продавав футболки з нею. Одним із найскладніших аспектів біполярного розладу I типу є розірвані, фрагментовані моменти — багато з яких я досі не можу пригадати, — що призводять до хибних рішень і безрозсудної поведінки, яка часто відчувається як вихід із власного тіла. Я шкодую і глибоко соромлюся своїх дій у тому стані та беру на себе відповідальність — за лікування й реальні зміни. Це не виправдовує того, що я зробив. Я не нацист і не антисеміт. Я люблю єврейський народ.
До чорної спільноти — яка підтримувала мене у злетах і падіннях, у найтемніші моменти. Чорна спільнота — беззаперечна основа того, ким я є. Мені дуже шкода, що я вас підвів. Я люблю нас.
На початку 2025 року я пережив чотиримісячний маніакальний епізод із психотичною, параноїдальною та імпульсивною поведінкою, який зруйнував моє життя. Коли ситуація стала нестерпною, були моменти, коли я не хотів більше бути тут.
Біполярний розлад — це не стан постійної психічної хвороби. Коли ти входиш у маніакальний епізод, ти хворий у цей момент. Коли епізоду немає — ти повністю «нормальний». І саме тоді наслідки хвороби б’ють найболючіше. Досягнення дна кілька місяців тому й підштовхнуло мене нарешті звернутися по допомогу.
Я знайшов розраду, як не дивно, на форумах Reddit. Різні люди діляться досвідом маніакальних і депресивних епізодів подібної природи. Я читав їхні історії й зрозумів, що я не сам. Це не лише я — люди, які раз на рік руйнують усе своє життя, попри щоденний прийом ліків і запевнення так званих «найкращих лікарів у світі», що вони не мають біполярного розладу, а лише переживають «симптоми аутизму».
Мої слова як лідера спільноти мають реальний глобальний вплив. У стані манії я повністю втратив усвідомлення цього.
Знаходячи нову рівновагу та внутрішній центр завдяки ефективному поєднанню ліків, терапії, фізичної активності та здорового способу життя, я здобув нову, вкрай необхідну ясність. Я спрямовую свою енергію на позитивне, змістовне мистецтво — музику, дизайн одягу та нові ідеї, покликані допомагати світу.
Я не прошу співчуття чи поблажок, хоча прагну заслужити ваше прощення. Сьогодні я звертаюся лише з проханням про терпіння й розуміння, поки намагаюся знайти шлях додому.
