Cпецпроєкти

Як створити та розвивати міжнародний книжковий клуб: власний досвід

Що спільного між Опрою, Різ Уізерспун та герцогинею Корнуольською? В них є багатомільйонна аудиторія, вплив та книжкові клуби, які в Європі та США з кожним днем стають все популярніші. З нещодавніх пір мода на книжкові клуби докотилася і до України: разом із Книжковим Левом створила клуб критикиня Ганна Улюра, книжкові блогери об’єднують читацькі спільноти по інтересах: класична чи сучасна, міжнародна чи українська, нон-фікшн чи фікшн, фентезі, янг-адалт чи дитяча. Як створити власний книжковий клуб та чому вони стали такі популярні, спробуємо розібратися в матеріалі.

2014 рік, ми сидимо в одному із барів Києва й говоримо про улюблені книжки. Це зустріч-знайомство книжкового клубу, який організувала письменниця Тамріко Шолі. За пів року я зустріла там подруг, а ще за пів року опинилася в еміграції в Нідерландах, і зрозуміла, що без своїх людей пропаду. Через шість років існування вже власного книжкового клубу, з упевненістю заявляю — клуб приніс кращих людей, яких пощастило зустріти в еміграції.

Коли я тільки починала організовувати книжковий клуб, мені крутили біля скроні і питали, кому це взагалі треба. Сьогодні Women in books в Амстердамі — це
— 179 учасниць;
— 6 років існування;
— 56 прочитаних книг;
— Теми фемінізму, еміграції, дискримінації, культурної нерівності та інших соціально-важливих тем.
— Учасниці із з Нідерландів, Німеччини, Сінгапуру, Франції, Білорусі, України, Бельгії, Іспанії, Китаю, Англії.

Чому книжкові клуби стають все більш популярними?
Під час карантину, коли рівень самотності виріс, соціальні зв’язки послабшали, а потреба бути при своїй зграї збереглася, увага до хобі, якими можна займатися, не виходячи із дому, підвищилася. Книжковий клуб закриває цю потребу і стає простором зустрічі читача та автора.

Яка з того користь, я теж читаю, нащо в клуб?
Тільки в США за 2020 рік було надруковано 750.89 мільйони книг. Тому книжковий клуб — це своєрідно сито, де обрана книга — хороша. Як каже колега з Англії: «Я гарантую, що дванадцять книг клубу за сезон вам будуть до душі». Це місце, де читач тримає руку на пульсі та не шукає, що почитати, бо завжди є варіанти серед новинок чи неочевидної класики.
Для письменників це можливість промоції книги, зустрітися зі свідомим читачем, зробити зріз по цільовій аудиторії, отримати екологічний зворотний зв’язок та зарядитися на подальшу працю. Іноземні автори вже зрозуміли цю ниточку між читачем та автором і одразу пропонують власні списки питань. Чим я гірша, як авторка роману «Летіла в небі чорна птаха»? Створила й свій список питань для обговорення по роману. Запрошуйте в гості у свій клуб.

Звучить, наче гурток снобів зустрічається і поправляє окуляри на носі?
Трохи не так. Книжковий клуб — це про безпечне та комфортне спілкування під арбітруванням модератора. Ми говоримо про прочитане, спираючись на власні думки, поважаючи та приймаючи думки інших учасниць, які часто відрізняються.
«Кожна думка має право бути висловленою та почутою», — одне із ключових правил клубу. Я слідкую, щоб висловлювання учасниць не переходили на особистості, тим самим поглиблюючи рівень розмови.

Це якась секта, що взагалі відбувається на зустрічах клубу?
Скільки клубів, стільки й форматів: деякі колеги по клубах виступають із доповідями, створюють квести по прочитаному, збирають плейлисти, читають вголос чи ставлять мініп’єси. У нас в клубі на зустрічі говорять про прочитане, піднімаючи питання, про які заведено мовчати. Зазвичай бесіда триває дві години, першу годину обговорюємо книгу на рівні подобається / не подобається, після перерви переходимо до психологічно-філософської частини. Часто розмова виходить за межі прочитаного, і це завжди магія. Перед кожною зустріччю я, як модераторка, читаю критику, дивлюся інтерв’ю з авторами й готую питання під конкретну книгу, щоб будувати напрямок бесіди, тримати динаміку розмови й стежити, щоб у всіх була можливість висловитися.

Гаразд, вмовили! Хочу створити свій клуб, що робити?
На початку існування нашого книжкового клубу, було учасників двадцять. П’ять – сім приходили регулярно, інші — раз на пів року, але цих людей було досить, щоб запустити сарафанне радіо, і стали приходити друзі друзів. Але для того, щоб учасники залишались, потрібні активний модератор та бажання популяризувати літературу, постійно спілкуватися і копати глибше.
Після кожної зустрічі я пишу кожному учаснику подяку і підкреслюю, що класного сталося, завдяки цій людині. Це дає більше розуміння про поведінку в клубі й полегшує наступні модерації. Також питаю, що сподобалося і не сподобалося, щоб знати, що робити далі. Завдяки таким відгуками, учасники відчувають, що їх чують, атмосфера в клубі відкрита.
Коли приходить нова учасниця, запитую, що читаєш, що очікуєш від клубу, де про нас дізналася, щоб зрозуміти, чи підходимо одна одній. Відповіді публікую в закритій групі клубу, так інші учасники бачать, хто приєднується, а з новачка спадає напруга. Були випадки, коли учасниці ставали подругами чи починали спільний проєкт, познайомившись в клубі. Тож це давно вже не просто зустрічі про прочитане, це спільнота по інтересах.

Хочу в книжковий клуб, де шукати?
Meetup, instargam чи пошук в Google за ключовими словами: книжковий клуб плюс ваше місто. Часто є книжкові клуби при бібліотеках, книжкових магазинах чи в книжкових блогерів. Варто спробувати різні варіанти й відчути, де комфортно. В такому просторі й варто залишатися, бо книжковий клуб — це місце обміну енергією й ідеями, підтримки й прийняття, зустрічі автора із читачами та можливість сказати «спасибі» за написане особисто. Щоразу я чекаю зустрічі й думаю, що краще, ніж минулого разу, бути не може, і щоразу виходить краще, бо в місці, де все створене по взаємній любові, інакше не буває.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Наші колумністи
Сергій Бобровський
керівник наукової групи UPEA
Михайло Федоров
Міністр цифрової трансформації
Анастасія Федорова
засновниця бренду COVER
Сергій Дербак
пластичний хірург
Ми в Телеграмі
підписуйтесь