The Runningman. Як англієць пробіг навколо світу
Автор
Юрій Марченко |
ведучий програми «Дикі мандри» на радіо НВ, головний редактор Platfor.ma |
Один чоловік на ім’я Роберт Гарсайд узяв й оббіг всю планету.
Взагалі кругосвітки бувають різні. Бувають як у Магеллана, перша в історії. Яку він, правда, так і не здійснив, про всяк випадок нагадаю. Бували на яхті, пішки, на ходулях та навіть на пасажирському «Боїнгу».
Але цей хлопець вирішив стати першою людиною в історії, яка влаштувала собі пробіжку навколо світу тривалістю 6 років.
«Я відносно молодий і люблю бігати, а робити мені нічого»
Народився Роберт Гарсайд в Англії 1967 року. Вже у школі почав активно займатися різним спортом, і непогано виходило. Батьки розлучилися, коли він був підлітком, і мама повернулася до рідної Словаччини. Гарсайд потім зізнавався, що на нього це дуже вплинуло. Те, наскільки вона щаслива була виїхати, радість і свобода цієї втечі від звичайного життя – ось це все й породило його пристрасть до подорожей.
Після закінчення школи Роберт пішов до коледжу, але покинув його. Потім вступив до Лондонського університету, але навчання знову не закінчив. За словами Гарсайда, йому подобалося вчитися, але не дуже імпонувало, що його життя залежить від оцінки на якомусь папірці. Загалом був таким трохи неприкаяним.
У середині дев’яностих до рук Роберта потрапила Книга рекордів Гіннеса. Він її погортав і виявив, що є світовий рекорд із ходьби навколо світу, а з бігу немає. Про кругосвітку на ходулях є, а про біг таки немає. І навіть є рекорд із ходьби задом наперед, а ось біг якось незаслужено забули. І тоді Роберт Гарсайд подумав: «Ну хто, якщо не я. Я відносно молодий і люблю бігати, а робити мені нічого, мабуть, це добрий натяк».
Щоб здобути офіційно визнаний рекорд Гіннеса, потрібно було виконати цілу низку вимог. Загальна довжина маршруту має бути більшою, ніж довжина Південного тропіка, тобто 36 тисяч 787 кілометрів. Ще треба було перетнути всі довготи (одна з координат у системах сферичних координат, що визначає положення точки на земній поверхні), але це й зрозуміло, інакше – не кругосвітка. Мінімум один раз перетнути екватор. Пробігти всіма частинами світу, крім Арктики та Антарктики (тут помилували, щоб по кучугурах не пробиратися). Окрім того, темп повинен був бути не менш ніж 6 хвилин на кілометр. Ну й фінальне: почати та закінчити забіг в одній точці планети. Водночас Книга рекордів Гіннеса дозволяла брати дні відпочинку. Ну й через океани можна було, так вже й бути, не вбрід перебиратися, а на кораблях чи літаках.
The Runningman
Так-от, Гарсайд зв’язався з Книгою рекордів, підготувався, знайшов спонсорів, назвав себе «людина, яка біжить» і вилетів до Південної Африки. Він стартував із Кейптауна й побіг на північ, до Намібії.
План був хороший, але не ідеальний: Гарсайд, може, і був готовий фізично й у плані грошей, але ментально – точно ні. Тому що труднощі подорожі, коли ти цілий день мчиш спекою, намагаєшся знайти воду, де поїсти, де поспати, його підкосили. І ще щось трапилося з його дівчиною, яка залишалася в Лондоні, і в березні 1996 Роберт полетів назад до Англії.
Якщо ви зараз біжите навколо планети, не робіть так
Але все ж таки грандіозна ідея його не покидала. І вже за пів року, у грудні, він знову стартував. Але друга спроба теж виявилася неуспішною та увінчалася тільки тим, що Гарсайду перестали довіряти.
Увесь світ стежив, як безстрашний і невтомний Роберт Гарсайд добігає до Словаччини, там душевно зустрічається зі своєю матір’ю, потім ненадовго повертається до Лондона до дівчини й знову біжить. У вересні 1997 він пише про свої пригоди в Афганістані та несамовиту історію про те, як його пограбували в Пакистані, порізали намет ножем і мало не вбили.
Ось тільки він продовжував бігти у своїх фантазіях. Насправді після кордону Росії та Казахстану він постійно робив перерви, повертався до Лондона й давно порушив правила Книги рекордів Гіннеса щодо кількості та тривалості перерв. Навіть через те, що член сім’ї його дівчини важко захворів і вона просила його про допомогу. І після цього Гарсайд просто вигадував свій щоденник, де він боровся зі спекою, спрагою та грабіжниками по всій Азії.
Як Гарсайд потім пояснював, він мав нав’язливий страх, що хтось його випередить. Адже він вибрав собі дуже довгий маршрут, а для рекорду достатньо було й значно меншої пробіжки навколо світу. Саме тому він наважився на обман. І все ж таки це поганий вчинок, і якщо ви прямо зараз біжите довкола планети, не робіть так.
Зрештою побігти вже нормально
Третя спроба Гарсайда теж була. Він якраз розлучився з дівчиною, вирішив не сильно афішувати свій героїзм у ЗМІ, не зв’язуватися із серйозними контрактами спонсорів, а просто стати біля меморіальної арки в індійському місті Нью-Делі – і нарешті побігти вже нормально.
20 жовтня 1997 року він вирушив у новий забіг. Із собою був кишеньковий комп’ютер, плеєр, картка, зубна щітка, змінний одяг, канцелярія, намет – сумарно близько 7 кг вантажу. Водночас здебільшого він біг без води, бо вона важка. Пив звідки доведеться, зокрема з якихось річок і навіть калюж. Ще водою пригощали зустрічні люди.
За 8 місяців після старту Гарсайд пробіг Індію, Китай, Японію та переправився до Австралії до рівнини Налларбор. Ця назва складається з двох латинських слів: «нуллус» та «арбор», що в перекладі означає «жодного дерева». Аборигенська назва цієї місцевості звучить як «оондирі» і перекладається «безводний».
Тобто це величезна спекотна безлюдна пустеля. У біографії багатьох дослідників та мандрівників місцем їхньої смерті вказано саме Налларбор. До того ж вони намагалися подолати її з екіпіруванням і припасами, а не підтюпцем та після пробіжки тривалістю 8 місяців. І все-таки Роберт пробіг цю «долину смерті». Але до цього я ще повернуся.
«Ти дуже гарний і хороший наркоторговець»
У Сіднеї Гарсайд сів на літак і перелетів на південь – до Південної Америки. Далі через Чилі, Бразилію та Колумбію, але там саме озвіріли партизани та наркоторговці… І потім в інтерв’ю Гарсайд розмірковував, що вирішив не ризикувати, адже єдине, що він здатний був сказати бандиту: «Привіт, чувак, я можу зазначити, що ти дуже гарний і хороший наркоторговець, не вбивай мене, будь ласка». Тому він перелетів до Панами й там побіг далі.
Гамп, Гамп!
Роберт любив бігти один, коли ніхто не відвертав його уваги. Але так було не завжди. Наприклад, в Австралії з ним 600 миль просто так пробіг якийсь місцевий лікар. До речі, де б він не був, часто люди кричали йому одне слово: «Гамп», «Гамп!». Говорячи про Форреста Гампа, який у знаменитому фільмі теж біг бозна-куди.
У Непалі через Гімалаї його супроводжував один іспанець. До речі, саме Гімалаї англієць назвав найважчим етапом маршруту. А у Франції з ним 20 миль пробіг зовсім не знайомий, але привітний собака-марафонець.
Пробігши через Панаму, Мексику, США, Африку, Іспанію, мандрівник повернувся до Індії. І 13 червня 2003 року прибіг до Нью-Делі – точки, звідки він стартував 6 років тому.
Дорогою його грабували, переслідувала поліція, за ним ганялися із сокирою та зі зброєю, у нього кидали камінням. А в Китаї Гарсайд 5 днів відсидів у в’язниці. Судячи з усього, за те, що пробіг забороненою зоною. Але за що точно, він і не з’ясував, бо не знав китайської, а перекладача йому не надали.
Давайте сюди ваш рекорд Гіннеса
Загалом пригод було чимало. Але все ж таки Роберт Гарсайд став першою людиною, хто оббіг всю земну кулю. Давайте сюди ваш рекорд Гіннеса.
Ось тільки йому ніхто не повірив. Ідеологом «хрестового походу» проти Гарсайда став канадський ентузіаст бігу на довгі дистанції Девід Блейкі. Він став систематично відстежувати й аналізувати: як це людина, про яку ніхто з бігунів ніколи не чув, раптом роками мчить навколо планети й добігає?!
Головним аргументом була та грізна рівнина Налларбор. Щодо цього всі бігуни на чолі з Девідом Блейкі сказали: «Це неможливо!» Увесь світ їм повірив, і Роберт Гарсайд замість рекордсмена став просто посміховиськом.
Але Девід Блейкі був по-справжньому якісним диванним критиком. Він теж вирушив до Австралії, сам пробіг через Налларбор, потім зустрівся із самим Робертом Гарсайдом, поговорив – і переконався, що той таки не бреше. Так «людина, яка біжить» із «шахрая», нарешті, перетворився на світового героя.
50 тис. кілометрів пробігу – це багато навіть для машини, а для людини вже взагалі за межею. 30 країн, 2062 дні та 50 пар кросівок – ось ця унікальна подорож у цифрах! І рекорд Гіннеса, про який Гарсайд так мріяв.
Інспекторам знадобилося кілька років, щоб усе перевірити та підтвердити бігову кругосвітню подорож Роберта Гарсайда. Цю подію він прокоментував так: «Ну нарешті. Мабуть, завтра збігаю в офіс Гіннеса забрати свою грамоту».
Але закінчити я хотів би іншою цитатою Роберта Гарсайда: «Це пригода – якщо ви розглядаєте це як пригоду. Смерть – це коли ти не рухаєшся, а життя – коли навпаки. Ви знаєте, я багато рухаюся».
Повний випуск програми «Дикі мандри» можна послухати на сайті НВ Подкасти або на YouTube радіо НВ.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора колонки.