Відкритість і безпека. Як я зрозуміла, хто я насправді

Коли у мене відбувався активний період самоідентифікації, я боялася, що хтось дізнається про мою сутність, мої захоплення і бажання.

Я росла і формувалася у перехідний період перетворення «совка» на незалежну Україну: коли інформація про ЛГБТ тільки почала з’являтися, але суспільство за прикладом «совка» продовжувало засуджувати будь-які прояви своєї природи.

Я вперше дізналася про драг-квін від просунутого друга – він показав кліпи RuPaul і Елтона Джона. Потім пару раз на телебаченні озвучували історії транслюдей. У газетах почали друкувати оголошення про знайомство з геєм або лесбі.

Ніби як ЛГБТ-двіжуха була, але дуже підпільно і завуальовано. А про камінг-аут не могло бути й мови. Хоча зараз я вже думаю, що і тоді всі бачили, що я дуже фемінна – як зовні, так і в манерах, і поведінці. Але мовчали. Напевно думали, що мине або, як-то кажуть, розсмокчеться.

До речі, я довго жила подвійним життям: коли вдень ​​ти граєш роль старанного студента, а вночі перетворюєшся на Діву у блискучій сукні і боа, яка запалює на танцполі. Це нелюдський страх, що знову скривдять і образять.

Велику частину життя ми намагаємося відповідати чиїмось очікуванням: батьків, вихователів, вчителів, колег, друзів, суспільства. Суспільство і оточення нав’язує, який вигляд мати, як одягатися, поводитися, розмовляти і любити. Ми віддзеркалюємо те, чого від нас чекають. Здається, що так простіше, так безпечніше.

Хоча батьки особливо в моє життя не лізли. Просто ми з ними чекали. Вони чекали, що я змінюся, а я чекала, що вони запитають. У підсумку жили і робили вигляд, що все добре.

Ми боїмося скривдити і засмутити своїх батьків, не виправдати їхніх сподівань. У підсумку проживаємо не свої життя, страждаємо і, по суті, скорочуємо своє життя, бо перебуваємо у перманентному страху, що жахливо важко для психіки. Ми боїмося, що наші чесність і відкритість можуть викликати цілу хвилю хейту.

А мені дуже знайоме почуття, коли хейт на тебе сиплеться як дощ з неба. Я пережила всі види хейту в реальному житті і в соцмережах, тому з упевненістю можу сказати: будь-який хейт болісний. У житті хіба що ще можуть фізично вдарити. Але це вже кримінально карається!

Конкретно я завжди відповідала на хейт своїм гострим, як лезо, язиком, і людина стояла в стані переляку. Мене ж полюбили не тільки за талант, зовнішність і красу, а ще за інтелект і почуття гумору. Плюс я ніколи не відчувала себе неповноцінною.

Тим, хто живе подвійним життям, здається, що носити маску і грати не свою роль безпечно. Але це не так. Тому що в масці ви піддаєтеся ще більшій небезпеці, бо можете бути викриті і вас можуть тупо шантажувати вашою правдою.

Багато хто не розуміє, що все, що дано і закладено природою – це природно. А природа не помиляється. І якщо ви такі, які є, то це вже щастя. Те ж стосується і набутого статусу. Наприклад, ВІЛ. Всім властиво робити помилки, але це не означає кінець.

Сучасна медицина дає можливість жити далі і жити повноцінно! Як би не змінювалися ваші партнери/-ки і ким би вони не були, ви повинні дбати про свою безпеку.

Рада, що зараз є багато способів захистити себе від ВІЛ. Це не тільки презервативи, але і доконтактная профілактика PrEP, за якою завжди можна звернутися, наприклад, до БО «100 відсотків життя» або лікарів кабінетів Довіри в усіх регіонах України, і відчувати себе в безпеці.

Ви не можете гарантувати собі, що чергова закоханість не закінчиться розбитим серцем, але ви можете подбати про свою безпеку.

На своєму прикладі я хочу показати, що яка б ефектна, розкішна, красива маска на вас не була, без неї жити легше і вільніше.

Давайте культивувати свободу.

Думка редакції може не збігатися з думкою авторки колонки.  

#bit.ua

Читайте нас у
Telegram