Cпецпроекты

Team style: команда проекту «Всі. Свої»


0 2165 315
25 квітня проект «Всі. Свої» святкує свій день народження. Поспілкувалися з його командою про те, як воно — працювати на Хрещатику, творити історію українського ринку та не мати традиційних офісних правил.

Щодня через магазин «Всі. Свої» проходять сотні людей, а тематичні маркети на вулиці Десятинній, 12 за вихідні збирають десятки тисяч відвідувачів. Усвідомлюючи масштаби проекту, який виріс на хвилі економічного патріотизму за останні кілька років, час від часу задаєшся питанням: хто ж вони, ці бійці невидимого фронту, яким під силу керувати таким великим механізмом. Сьогодні я мала змогу перевірити це, потрапивши за лаштунки магазину «Всі. Свої» на Хрещатику, і це було трішки схоже на Алісине Задзеркалля.

Перша думка, яка виникає, коли переступаєш поріг офісу проекту, – як усім цим людям (переважно жінкам) вдається тримати себе в руках, не скуповуючи речі з прилавків щоденно. Але інша особливість роботи у «Всі.Свої» дивує ще більше: це вільний графік, який ти плануєш собі самостійно, і можливість працювати звідкіля завгодно — аби це приносило результат. За словами команди, прикладів зловживання такою свободою поки помічено не було, скоріше, навпаки — це стимулює самостійність, відповідальність і мотивує на рівні із самою роботою: за час існування проекту його досі не покинула жодна людина.   

 

Ганна Луковкіна, автор та керівник проекту «Всі. Свої»

Мій звичайний робочий день минає в зустрічах, через що буває складно сфокусуватися на глобальних планах. Я часто кажу, що люблю працювати по вихідних, бо тоді можна повністю зосередитися та подумати над подальшою роботою. 

Якщо говорити про пошук людей у команду, то я ніде і ніколи не розміщувала ніяких вакансій — усі знайшлися самостійно. Навіть знаю, як це пояснити: можливо, просто правильний проект притягує правильних людей. Більше того, при знайомстві ми одразу розуміємо, наша це людина чи ні. З моменту заснування проекту з нього досі ніхто не пішов. Наразі над маркетами працює близько 15 осіб, а в рамках магазину — більше 100. Головним критерієм відбору працівників є самостійність. У нас немає правил робочого дня: усі, крім працівників магазину, чий графік прив’язаний до режиму його роботи, приходять тоді, коли їм зручно. Можна також працювати вдома, головне — це результат.

Я ніколи не сварюся і не примушую щось робити: якщо людина хоче працювати, то це і є її основна мотивація.

Я дуже люблю свою роботу, тому не помічаю в ній складнощів — просто є якісь задачі, які необхідно вирішувати, щоб рухатися далі. Хіба що нелегко даються публічні виступи, на які постійно запрошують, але це теж важлива частина роботи, котру не можна ігнорувати.

Я радію, коли моя команда каже, що їм подобається їхня робота — можливість розвиватися та самовиражатися завдяки їй. Окрім цього, дуже підтримує те, що всі усвідомлюють свою відповідальність. Завдяки цьому, я, наприклад, можу кудись поїхати, знаючи, що все йтиме за планом. Багато знайомих дивуються: “Ти куди, в тебе ж завтра маркет?!”. А я спокійна: робота триває і без мене — це дуже важливо та цінно.

Анна Гончар, виконавчий директор

Я працюю в проекті від самого його початку. Мої обов’язки полягають в організації процесів, пов’язаних з маркетом і магазином. Наразі ми робимо реконструкцію приміщення, де проходять маркети. Доводиться займатися всім — від погодження дизайну до затвердження ремонтних робіт, і це займає майже весь час. Окрім того, ми постійно працюємо над підготовкою чергового маркету. А зараз ще почали роботу над відкриттям кав’ярні — плануємо презентувати її в червні.

Проект зростав на моїх очах — від маленької ідеї до усього цього механізму, який ми бачимо зараз. І це вражає мене найбільше. Адже коли читаєш про чужі подібні історії в книжках чи пресі, то просто не віриш до кінця, що так буває: думаєш, що автор приховав якийсь секрет, не розказав усього до кінця.

Коли при знайомстві з новими людьми я кажу, що працюю у «Всі. Свої», то майже завжди стикаюся із захватом і цим самим питанням: «Як виникла ідея створення «Всі. Свої?»

На прикладі нашого магазину і маркету я не можу сказати, що хвиля купівельної спроможності на все українське спадає. Адже якщо я придбаю у вітчизняного виробника якусь річ і вона сподобається мені по співвідношенню ціни та якості, то я повернуся до нього і за іншою. Ти ж не будеш підтримувати українського виробника і купувати його взуття, наприклад, якщо воно задороге та неякісне.

Робота у «Всі. Свої» стала частиною життя — я не уявляю, що робила б, якби мені зараз запропонували відпустку. 99% людей, залучених у проект — надзвичайно цікаві особистості, з ними приємно і хочеться працювати. Спілкування в такому середовищі надихає і змушує розвиватися тебе самого. Тож найцінніше в цьому проекті для мене — люди та емоції.

Ірина Ісакіна, куратор напрямку «Гастрономія»

Я працюю в проекті вже майже рік. Перший маркет гастрономії ми зробили разом з Анною Горкун з нуля менше ніж за 10 днів — він вийшов дуже класним. За рік наш напрямок дуже розрісся, і тепер робота над ним ведеться постійно. Для того щоб зробити івент якісно, поспілкуватися з учасниками, прорекламувати його на рівні, ми працюємо повсякчас: не встигає завершитися один маркет, як уже міркуємо над концептом наступного. Але все ж таки за 10 днів до початку заходу вмикаємо режим роботи 24/7.

Моє основне завдання — зробити так, щоб на маркеті були представлені кращі бренди: у них повинна бути цікава продукція, позиціонування, якісна комунікація і співпадіння з нами по цінностям. Другий важливий напрям — просування маркету. Тут працюють наші копірайтери з піар-відділом, разом з якими ми обираємо меседжі, які хочемо донести. Третій блок робіт — безпосередньо організація івенту.

Я перебуваю в постійному пошуку нових цікавих учасників. Буває так, що заходжу в якийсь магазин, бачу цікавий продукт і одразу звертаю увагу на етикетку, після чого починаю чи гуглити щось про нього, чи телефонувати виробнику.

Це ще одна перевага моєї роботи — від ідеї до моменту прийняття рішення і дії проходить дуже мало часу. Така динаміка захоплює, адже дозволяє зростати мені професійно, проекту — постійно вдосконалюватись, нашим виробникам — розвиватись. Наприклад, якщо протягом півроку у бренду абсолютно не змінюється асортимент, ми починаємо розмову з ним. Завдяки високим вимогам виходять на новий рівень і виробники, і ми. У нас ніколи не з’явиться бренд, який нешанобливо відноситься до покупців чи своєї продукції: і товар, і упаковка, і комунікація повинні бути зрозумілими для нашої цільової аудиторії. Виробник повинен постійно розвиватися. Наприклад, якщо протягом півроку у бренду абсолютно не змінюється асортимент, ми починаємо розмову з ним. Завдяки високим вимогам виходять на новий рівень і виробники, і ми.

Концепція чергового маркету часто формується в залежності від продукту (тут може впливати сезонність, як було у випадку з «М’ясним листопадом»). Останній маркет називався «Великодній кошик». Там були представлені продукти, які доречно виглядали б на святковому столі, так і для тих, хто дотримувався посту. Моїм улюбленим івентом за час роботи став «Гострий лютий». Ми знайшли для нього неймовірну кількість несподіваних продуктів: цукерки «Корівка» зі смаком перцю, різноманітні пряні джеми, український соус табаско, який виявився ще гострішим за оригінальний, і ще безліч цікавинок.

Анна Горкун, куратор напрямку «Дім та декор», арт-менеджер 

Спочатку я прийшла на маркет «Всі. Свої» як учасник — тоді ще працювала бренд-менеджером в одній компанії по виготовленню м’яких меблів. На той момент я брала участь у дуже багатьох схожих івентах і була вражена рівнем підготовки, реклами та комунікації маркетів «Всі. Свої». Коли прийшов час рухатися далі, то просто звернулася напряму до Ганни Луковкіної з питанням, чи бачить вона мене куратором напрямку «Дім та декор». Так і потрапила в проект, де працюю вже рік.

Моє основне завдання як куратора напрямку декору — це пошук нових цікавих виробників і розвиток тих, хто з нами вже давно. Наприклад, наш останній маркет був присвячений космосу — це загальносвітовий тренд, люди зараз багато розмірковують і фантазують на тему колонізації інших планет. Так от, завдяки такій концепції бренди змогли не тільки цікаво і тематично оформити свої стенди, а й презентувати капсульні колекції, створені саме в контексті ідеї маркету. Для нашої фотосесії, наприклад, виготовили спеціальну лампу у вигляді 12 сателітів, яка повторює форму Сонячної системи.

Як у арт-менеджера, у мене багато адміністративної роботи, пов’язаної з організацією зйомок, пошуком цікавих локацій і підбором команди. Основне — створити такі умови, щоб усі максимально реалізували свій потенціал у підготовці проекту.

Мені подобається, що можна міксувати графік за своїм бажанням: працювати з дому, офісу або деінде. Нещодавно в нас з’явилася професійна фотостудія, тому приводів приїздити на роботу в магазин стало ще більше. А ось найскладніше буває підлаштовуватися під умови. Наприклад, у тебе мала бути зйомка дорогих меблів у ботсаду, але випав сніг, і скляний купол оранжереї тече. Доводиться придумувати, як креативно обійти цю ситуацію. Саме тут я навчилася не панікувати і не кидати те, що ти робиш, покладаючись на фатум: якщо справа не іде, то треба її згортати. Найбільш пам’ятним став фотопроект, для якого ми за 12 годин повністю обставили квартиру меблями та товарами українських виробників — навіть поклали підлогу. Це виглядало дуже здорово, хоч і потребувало значної підготовки.

Тетяна Шкарбан, SMM-спеціаліст

Я працюю в проекті від самого його початку — він буквально зароджувався у мене на очах. Коли я потрапила на перший маркет, то відчула захоплення, як просто з ідеї зусиллями кількох людей вдалося створити такий вражаючий проект. Я була в декреті на той момент, коли зателефонувала Ганна Луковкіна і запропонувала долучитися до роботи із соцмережами. Я з радістю погодилася і взяла на себе контентне наповнення сторінки бренду у Facebook а також івентів, які, до речі, і досі є основним засобом залучення відвідувачів на маркети в оффлайні. Підбирала віжуали та писала тексти спочатку самостійно, а десь за рік до нас долучилася професійна команда копірайтерів, піарщиків та арт-директор, чому я була неймовірно рада.

Наша стратегія в соцмережах — це якісний і релевантний для нашої аудиторії контент: красивий, стильний і актуальний. Коли ми відбираємо нових учасників для маркету, то в першу чергу звертаємо увагу на їхні профілі в соцмережах або ж сайт, бо це — обличчя бренду.

Якщо у виробника красивий лукбук, коректно подана інформація і немає коментарів «Ціна в личку», то він проходить перший етап відбору.

Наразі у нас 6 сторінок у ФБ та 2 акаунти в «Інстаграмі». Буває складно прослідкувати за всіма коментарями, тому намагаємось більш уважно працювати в цьому напрямку. Також пильнуємо рейтинги. Наприклад, коли бачимо, що людина поставила негативну оцінку, завжди зв’язуємося з нею і намагаємося розібратись, у чому причина і як їй можна зарадити.

Ми постійно стикаємося з викликами в підготовці чергового маркету. Адже, в момент запуску івенту на ФБ, ти одразу бачиш, як швидко люди починають реагувати на месседж, віжуали та інформацію. Якщо зворотній зв’язок не такий швидкий, як би нам хотілося, почитаєш швидко акумулювати зусилля та підключати увесь можливий арсенал засобів. Коли ж отримуєш позитивні відгуки і коментарі, а кількість підписників події росте, як гриби після дощу, відчуваєш неймовірне полегшення. Так було, наприклад, у жовтні з маркетом «Дні українського пальто». Я створила івент о 8 вечора і займалася іншими справами, а коли вранці відкрила ноут, в івенті вже було 7 тис. підписників. За ніч! Загалом на цю подію підписалося 16 тис. чоловік за 2 тижні. Це був наш рекорд, який собі ставлю за ціль побити. А ще я просто люблю іти вулицею і помічати на людях речі брендів, які продаються у нас на маркетах чи в магазині. І знаєте що? Місяць за місяцем їх стає все більше. І це неймовірно надихає.

Даша Дерська та Тетяна Фіщук, PR-відділ

Тетяна Фіщук (праворуч): Я 13 років працювала у великих корпораціях з міжнародними брендами і розвивалась у цьому напрямку, але покинула це заради проекту «Всі. Свої», який називаю своєю пристрастю. Зазвичай я приходжу на роботу о 09:30, і цей момент для мене дуже особливий: магазин офіційно відкривається з 10:00, тож дорогою я зустрічаю на Хрещатику наших консультантів, які купують каву, вітаюся з охоронцями, в той час як усередині іще зовсім порожньо і лише техпрацівники наводять лад. Попри те, що у нас вільний графік і можливість працювати звідкіля завгодно, я люблю приходити в офіс — тут особливий лад, який надихає тебе на роботу.

Наша місія і стратегія — щоб купувати українське стало звичкою. І не лише тому, що це патріотично, бо ще — якісно та стильно. Навколо цих ідей ми і будуємо комунікацію з людьми: розповідаємо про наших резидентів, їхню історію, показуємо їхні вироби.

Ми демонструємо усім творчий та креативний потенціал України, створюємо нові сенси та культуру споживання. Гадаю, що проект "Всі. Свої" стає амбасадором бренду «Україна»

У світових брендів, представлених в Україні, немає можливості зворотного зв’язку. Якщо людина заходить, наприклад, у Zara і стикається там із негативом, то вона не має куди написати і розповісти про це, на відміну від нашого формату. Ми дуже відкриті і моніторимо всі коментарі та відгуки.

Якщо говорити про улюблені проекти за час роботи, то у мене таких два. Перший — це матеріал із виданням platfor.ma про українських поетів, вбраних у речі молодих українських дизайнерів. Він набув небаченого розголосу і навіть став інфоприводом для сюжету ранкового телешоу. Другий проект — інтерв’ю на The Ukrainians із Василем Івановичем, чоловіком, який миє вітрини у всіх магазинах на Хрещатику і в нашому також. Я люблю цей проект, тому що вірю в те, що просуваю, — креативний клас України. Це творчі, професійні, амбітні люди, які створюють нову країну. І я щаслива, що знайома з ними особисто і моя робота допомагає розкривати таких людей українцям та загалом всьому світові.

Даша Дерська (ліворуч): Я теж ніколи б не могла подумати, що моє життя хоч якось буде пов’язане з рітейлом, бо працювала в медіа-, кіно- й івент-сфері. Коли ж виникла пропозиція долучитися до «Всі. Свої», то навіть не стояло питання, що можна не погодитися. Якщо говорити про силу бренду, то вже тоді вона була дуже вагома для мене — я відвідала декілька маркетів і полюбила проект як гість. Символічно, що «своєю» я стала 1 вересня — новий досвід, новий етап і драйв.

Поєднання масс-маркету з речами локальних дизайнерів — це своєрідний феномен України. Ми показуємо людям, які звикли купувати продукцію зарубіжних брендів, що та сама Bershka чи Mango чудово комбінуються з вітчизняними речами. Зазвичай усе починається з «тест-драйву» — купівлі однієї пари взуття чи сукні, а потім у гардеробі покупця з’являється дедалі більше української продукції, бо він розуміє, що це стильно і якісно. 

Це довгий шлях, але він вартий того.

Коли торік у вересні відкрився магазин, то постало гостре питання можливості уточнення наявності речей, розмірів і кольорів, для чого було введено 2 телефони, за якими можна звертатися з 10:00 до 22:00 та навіть забронювати той товар, який вам необхідно. Ми завжди дослухаємося до побажань наших гостей, бо це хороша нагода зрозуміти, де в сервісі ти можеш стати кращим.

Під час фотосесії в рамках підготовки до останнього маркету «Дім та декор», присвяченого космосу, постійно лунала одна і та сама фраза: «Україна — це космос». Її повторювали і ми, і члени команди розробників Mars Hopper, які зустрілися майже у повному складі вперше за тривалий час саме у нас на майданчику. І це не перебільшення чи прояв надмірного патріотизму. Коли потрапляєш на маркет чи в магазин і бачиш речі, вироблені нашими співвітчизниками, розумієш, скільки часу, зусиль та любові були витрачені на них, то усвідомлюєш, що «Всі. Свої» — це цілий світ, який об’єднує небайдужих людей. Світ, долученням до якого ти можеш пишатися.

Анна Давидова, копірайтер

Понад 10 років я була редактором або замголовного в різноманітних друкованих ЗМІ: суспільно-політичних, «жіночо-зіркових» — різних. До проекту «Всі. Свої» я «дотична» вже рік, а безпосередньо у складі команди — півроку. В мої обов’язки входить створення контенту: добірок та інших матеріалів для ЗМІ, написання прес-релізів, брифів для радіороликів, редагування інтерв’ю, тощо. Фактично — журналістська робота, якою я займалася все професійне життя, але з деякими «але». Також я беру участь у неймінгу наших маркетів, можу долучатися до створення оголошень, промомакетів — загалом, усього, що стосується літер. Крім текстів для Facebook – їх пише інший копірайтер: зараз це Олена Косенко, кіно- та телесценарист з величезним досвідом.

Коли ти працюєш у ЗМІ, то в першу чергу маєш задовольняти інтереси читача. Саме він платить тобі гроші, а не інвестор чи рекламодавець. Адже якщо видання не буде цікаве читачеві, то і рекламодавцям чи інвестору також. Отже, головна складність редакторської роботи у ЗМІ — в пошуку балансу інтересів цих трьох сторін. А складність копірайтерської роботи в комерційному мультибрендовому проекті — в пошуку балансу вже чотирьох складових: ти маєш враховувати пріоритети «Всі. Свої», інтереси наших брендів-учасників, формат і побажання видання, для якого готуєш матеріал, та знову ж таки інтереси читача.

За час роботи у «Всі. Свої» для мене стали улюбленими два проекти. Перший - це ярлики для речей.

Коли у вересні «Всі. Свої» відкривалися у стаціонарному форматі на Хрещатику, 27, Ганна Луковкіна запропонувала зробити бірки для речей індивідуальними, душевними. І ми всім колективом вигадували для них коротенькі слогани. Один з моїх — «Я зігрію тебе цієї осені». Не знаю, як кому, але мені особисто було приємно, коли пальто з нашого магазину так до мене «зверталося».

Другий важливий для мене проект — інтерв’ю з Василем Верхоглядом. Василь Іванович — інженер-налаштовувач космічних ракет, герой ордену Трудового Червоного Прапора. Зараз йому за 80, і вже понад 25 років він працює мийником вікон на Хрещатику. Його тут всі знають — він мив вікна майже кожного магазину на головній вулиці столиці і вітрини «Всі. Свої» до відкриття готував також він. З Василем Івановичем та його дружиною Неллі Іванівною ми проговорили майже три години, і я давно не отримувала такого задоволення від інтерв’ю. Це подружжя, яке разом вже понад півсторіччя, — взірець взаємоповаги, почуття власної гідності. Люди складної, але дуже цікавої долі. Текст, створений на основі цієї бесіди, а також матеріалів іншої журналістки, яку ми попередньо просили поговорити з Василем Івановичем, вийшов дуже великим — майже 14 тис. знаків. Але, незважаючи на «страшний» об’єм, він увійшов до топ-10 «найчитоміших» текстів видання The Ukrainians за минулий рік, а сам Верхогляд після цього став справжньою зіркою — про нього знімали сюжети для ТБ, робили інші матеріали. Це приклад тієї самої сили історії: коли в тебе є справжня історія — просто дозволь їй самій себе розповідати.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.
Рекомендуемое
 

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: