Cпецпроекты

«Сьогодні легко зустріти тридцятирічну людину зі свідомістю підлітка». Інтерв’ю з Владом Троїцьким


0 1247 81

Мудреці говорять: єдине, що у світі є цікавого, — це шлях, який ми обираємо. Уже три роки Українська академія лідерства (УАЛ) шукає талановиту молодь з усієї країни, щоб дати їй можливість до вступу в університет провести рік у роздумах і пошуках себе. Щоб обрати вірний життєвий шлях вдумливо і самостійно, а не під тиском батьків, суспільної думки чи обставин. У новому проекті bit.ua і УАЛ «Найкращі шукають найкращих» люди, які досягли вершин у житті та професії, пояснюють, як йти до своєї мрії й вірити у свої сили, а також закликають 17-річних братися до справи.

Героєм першого випуску проекту став режисер, засновник Центру сучасного мистецтва «ДАХ», гуртів «ДахаБраха» і Dakh Daughters та мультидисциплінарного фестивалю ГогольFest Влад Троїцький, який також є одним із лекторів Української академії лідерства. Він розповів про навчання у фізмат-інтернаті й спробу послужити в армії та поділився думками про серіали, затягнутий інфантилізм і творчість – у мистецтві та бізнесі.

Чим я тільки не займався у житті. Під час практики збирав телескопічні антени на заводі у Ризі. За місяць навіть примудрився стати передовиком виробництва. Потім займався бізнесом: встановлював радіорелейні станції на будівлі Верховної Ради. Ще був  фінансовий консалтинг, сільське господарство, торгівля та індивідуальний зимовий туризм, як це сьогодні назвали б. Я ходив за Полярне коло, долав шлях з Києва до Єревана на велосипеді й іще багато іншого – все й не пригадаю.

Я зовсім не шкодую про згаяний час. Як на мене, журитися через те, чого не було – це одне з найбезглуздіших занять. Шкодувати можна про те, чого не зробив, хоча цього роботи теж не варто. Повернути час неможливо, а от реалізувати задумане можна будь-коли.

Я навчався у фізмат-інтернаті. Дисципліна і побутові умови там як у Суворовському училищі, а навантаження з фізики, математики й хімії такі, що про інші заняття годі було й думати. Ми трудилися не покладаючи рук і у старших класах вийшли на рівень 3-го курсу університету. При цьому у нас перед очима весь час були вчителі, які горіли своєю справою. І хоча Радянський Союз був на схилі віку, ще існувало таке поняття, як «науково-технічна еліта», частиною якої ми, випускники, мали стати. Мій однокласник Богдан Рубльов – професор факультету кібернетики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка – очолює олімпіадний рух в Україні. Тому те, що наші діти-математики пристойно виступають на міжнародних олімпіадах, – його заслуга.

Повернути час неможливо, а от реалізувати задумане можна будь-коли.

У дитинстві я був відчайдухом і, безумовно, лідером. Щось вигадував, організовував людей і досягав результату. Якщо ти називаєш себе лідером, то повинен переконати людей йти за тобою, шукати для цього ресурси ― часові, фінансові, просторові ― і врешті прийти до мети. Звичайно, не без ризиків.

Коли мені було 15-16 років, я почав люто конфліктувати з керівництвом інтернату. Попри те, що я був відмінником, мене хотіли відрахувати й налаштовували проти мене друзів. Це був один із перших уроків, які сформували мене як борця. Тоді я сказав собі: ти не повинен упасти. Це дало мені досвід особистого вчинку і духовної стійкості, адже треба було протриматися за будь-яку ціну. Такий досвід важливий і для тих, хто сьогодні закінчує школу.

Більшість людей бояться свободи, тому що це відповідальність — за себе, за близьких та за свій вибір. У 17 років я поїхав у Пітер вступати до військового інституту. Приїхав, переночував і зрозумів, що армія і я несумісні. Я не можу існувати в системі, де над тобою стоїть прапорщик і віддає безглузді накази, які ти повинен виконувати без жодних заперечень. Тому я зробив так, щоб якомога скоріше отримати свободу.

Серіали — це пасивна річ. Вони дають готові образи, а у книзі ти маєш створювати їх сам.

Я прочитав 200 томів «Бібліотеки світової літератури». Щось уважно, щось похапцем. Це була свого роду культура життя, велика частина якої втрачена тепер. Сьогодні здається, що Facebook, Telegram і Twitter – це і є весь світ. Молодій людині важко читати «Братів Карамазових» чи «Війну та мир», адже цікавіше подивитися  багатосерійний серіал. Однак серіали — це пасивна річ. Вони дають готові образи, а у книзі ти маєш створювати їх сам, розвиваючи таким чином фантазію й художню свідомість, стаючи більш винахідливим і творчим. Ось чому важливо читати, а не через те, що комусь так подобається.

Я в 17 і сьогодні це різні люди. Навіть не знаю, чи має відношення той прекрасний юнак до мене нинішнього. Якийсь зв’язок між нами, безумовно, є, але тоді я навіть не міг припустити, що буду займатися театром.

Театр —  унікальне місце. Він дозволяє прожити десятки життів, створити сотні світів — тут і зараз, не виходячи з однієї будівлі. Кожний проект — це всесвіт, адже у процесі роботи ти перебуваєш в зоні тотальної творчості. Але творчість — це не лише театр. Вона може бути де завгодно. Чим не великий творець Ілон Маск? Він також застосовує творчість, тільки в бізнесі.

Я ніколи не розкладаю своє життя на помилки і поразки. Бо тільки-но ти позначаєш щось як помилку, одразу починаєш про це шкодувати. Я пройшов через чимало непростих випробувань, але сучасній молоді, на мою думку, ще складніше. Без етичного чи, якщо хочете, метафізичного коду, вона стає вразливою. Молоді люди чекають, що хтось прийде і вирішить усе замість них. Це такий собі затягнутий інфантилізм. Сьогодні легко зустріти тридцятирічну людину зі свідомістю підлітка. До того ж, коли реальний світ заміняють симулякри й соцмережі, коли справжнє життя перетворюється на фейкову історію й щось справді важливе поступається фрагментарному. Й тоді на перший план виходять гроші, машини й інший непотріб.

Немає речей, яких не можна говорити людині в 17 років. Важливо, як і для чого щось буде сказане. Але знаю точно: фраза «Сміливіше вперед!» у момент вагань не завадить нікому.

Українська академія лідерства це 10-місячна освітня програма особистісного розвитку для випускників середніх шкіл, заснована на цінностях. Заняття курсу розраховані на вдосконалення у трьох напрямках: фізичному, емоційному й інтелектуальному. Мета академії сформувати молодих лідерів, які матимуть вплив на українське суспільство.

Українська академія лідерства діє у Києві, Львові, Миколаєві, Полтаві і Харкові. Випускники академії вступають у провідні заклади України і світу (Лондонський університет мистецтв, Варшавську школу економіки, Український католицький університет і Києво-Могилянську академію), створюють власні соціальні проекти, досягають вершин у спорті.

Додатковий набір студентів 19-20 років триватиме на сайті ual.org.ua за спеціальним промокодом #ual20182019bit. Або пишіть у приватні повідомлення на сторінці Української академії лідерства в Facebook.

Подписывайтесь на нас в Facebook

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: