7 причин боятися клоунів: чому вони нас так лякають
5 вересня цього року виходить друга частина фільму “Воно” за романом Стівена Кінга. Ми вже зацінили трейлер і пропонуємо вам це зробити.
Головний антагоніст не змінився – це те ж саме сконцентроване зло, яке найчастіше з’являється в образі клоуна Пеннівайза. Ми спробували розібратися, чому загримовані люди в перуках з червоними носами так сильно нас лякають, що для цього навіть придумали спеціальний термін – коулрофобія.
Через Джона Гейсі
Чоловік із США, який у 70-х роках приходив на дитячі свята в костюмі Клоуна Пого (і саме з нього Кінг врешті-решт і списав Пеннівайза). Гейсі довгий час вважався звичайною людиною, у якої була непогана робота, одне розлучення і один дійсний шлюб, декілька близьких друзів. Але мало хто знав про проблеми в його родині, сексуальні девіації з раннього дитинства, гомосексуальність, некрофілію та потяг до насилля та вбивств. Зрештою з’ясувалося, що Клоун Пого зґвалтував та вбив щонайменше 33 людини, а більшість трупів сховав у себе в підвалі. Гейсі присудили смертний вирок, який виконали в 1994.
Після того, як про вбивцю дізналася спільнота, люди ще довго не могли оговтатися та до смерті боялися клоунів.
Через Пеннівайза
Так, списаний з насильника-вбивці клоун теж налякав не одну дитину (і не одного дорослого). Причому багато з тих, хто боїться Пеннівайза, навіть не читав оригінал – книжку на 1000+ сторінок, а знає про зло, що найчастіше приходить в образі клоуна, з переповідей або міні-серіалу 1990 року. Якщо переглянути його зараз, буде не так страшно, та й Тім Каррі скоріше насмішить. Але страх перед Пеннівайзом нікуди не зникне.
Через масову культуру
Крім Пеннівайза, є ще безліч образів, які можуть нас налякати. Жахливий клоун вже давно є архетипом – навіть найвідоміший антигерой Джокер фактично є клоуном. А, крім нього, Пол Бомонт, Твісті, блазень Жабеня, Каніо та Еот Лінг – всі вони ніби створені для того, щоб ми клоунів на дух не переносили.
Через невідомість
Ми не можемо чітко роздивитися риси обличчя загримованої людини під шарами пудри та губної помади. Неможливість ідентифікувати особистість лякає – хто знає, приховується за цією маскою добропорядна людина чи людина з поганими намірами. До страху перед невідомим додаються два попередніх – коли несвідомо порівнюєш клоуна, що роздає кульки дітям на вулиці, із Гейсі, стає трохи моторошно (або не трохи).
Через неприродність
Гіпертрофована посмішка, великий червоний ніс, підведені очі та паперово-біла шкіра – не зовсім звичний для людини вигляд. Нам притаманно уникати тих, хто має нестандартні фізичні дані. Клоун підпадає під цю категорію – ми розпізнаємо в ньому людину, але його антропоморфність перекручена і недолуга. Тому, дивлячися на гіпертрофоване обличчя та черевики 60-го розміру, ми відчуваємо гостре бажання втекти додому, зачинитися і залізти під ковдру.
Через неприємні спогади
У деяких ситуаціях спрацьовують тригери з дитинства. Наприклад, тебе малого/у повели до цирку, і під час вистави клоун запропонував допомогти йому з якимось трюком, а ти до цього готовий/а однозначно не був/а. Почуття страху й розгубленості при виді яскраво розфарбованого обличчя та кольорової перуки можуть переслідувати роками. Послабити зв’язок між неприємними спогадами та образом клоуна може допомогти психоаналітик.
Через те, що клоунів бояться інші
Ми можемо нейтрально ставитися до цих диваків у перуках, але після слів друга “боюся клоунів, в них є щось моторошне” замислюємося про цю саму моторошність. Не просто так друг та ще тисячі людей, серед яких і Джонні Депп, панікують при вигляді клоунів. Самонакручування спрацьовує, і ось ми вже уникаємо цирків та боїмося відкривати книгу Кінга не лише тому, что в ній більше тисячі сторінок.
