Cпецпроекти

11 радикальних проектів «Території А», про які ви не знали


0 539 1

Згадуючи спадщину першого українського музичного хіт-параду «Територія А», найчастіше перераховують одні й ті ж назви: «Аква Віта», «Фантом 2», «the ВЙО», Юрко Юрченко, ранні інкарнації всім відомих Віктора Павлика, Ірини Білик і так далі. Але якщо зануритися вглиб цього феномена, можна зробити чимало інших цікавих музичних відкриттів, які залишилися в стороні медійних софітів або просто канули в лету.

Розповідаємо про імена «Території А», які залишилися за бортом історії (а даремно).

Тарас Курчик – Давай, давай

До того, як рушити назустріч естрадній сцені, Тарас Курчик записав в 1996 році злочинно недооцінений альбом «Скажи No-No», на якому виконував космогонічну музику, в рівній мірі нестримну і наївну. Додати до цього дружбу Курчика з іншими вихідцями з «Території А» групою «Ван Гог» – і ми отримаємо альтернативну історію українського сінті-попа напередодні міленіуму з виразним апокаліптичним присмаком і закладеним в його основу ірраціональним оптимізмом. На жаль, цьому вектору щось завадило в його розвитку. Про групу «Ван Гог» згадують рідко, а сам Тарас Михайлович зараз зайнятий зовсім іншими (але не менш корисними) речами. Наприклад, великим інтернаціональним проектом Ukrainian Song Project.

Скандал – Дуже веселі регі

Якщо зараз включити цей трек на якійсь модній тусовці, то всі відразу ж схопляться за айфони, щоб зашазамити такий жирний дарк-даунтемпо. Але навіть фахівці з чіл-хопу і всяких дез-грипсів не згадають цих талановитих представників першого хіт-параду України. Шкода тільки, що галасливі тусовки не найкраще місце, щоб ознайомитися з текстами мультіжанровиків з Києва.

Ініціатором виникнення цього проекту став трубач і поет Павло Жагун, який писав тексти для Алли Пугачової і Олександра Барикіна й грав у різних колективах, але, вирішивши спробувати щастя в продюсуванні, створив «Скандал». Жагун хотів створювати суміш старого рок-н-ролу і комерційного панка. Пізніше Жагун створив ще одну групу, яка згодом отримала більше визнання, – «Моральний кодекс», забрав з собою гітариста і поїхав до РФ.

Решта музикантів вирушили до Штатів, ще пограли рок-н-рол, але на «Території А» постали стьобними альтернативними рокерами, які міксували Петра Чайковського на хіп-хоп-біти, з незрозумілими текстами.

Біокорд – Агресія

«Біокорд» – справжні послідовники Роберта Фріппа і його головного дітища прогресив-рок колективу King Crimson. Причому це виражається навіть не в схильності колективу до складних фрі-джазових гармоній, а скоріше в обраному ними творчого методу. Учасники «Біокорда» завжди постулювали те, що для них важливіше за все в музиці: гармонійний союз непередбачуваності і жорсткої композиційної структури, комбінаторики. Про це свого часу говорив і Роберт Фріпп, задумуючи легендарну трилогію альбомів в кінці 70-х. Він вважав, що сам формат поп-пісні, яка триває три-чотири хвилини – ідеальне самообмеження, яке змушує музиканта викладати всі свої козирі в максимально стислі терміни. Але, як і невипущена фріпповская трилогія, експерименти «Біокорда» залишилися долею музичних археологів і шукачів прекрасного. А шкода.

Конгрес – Тобі

Пісня «Тобі» з тих пісень, які пам’ятаєш незрозуміло звідки. Ми її могли почути у віці, з якого людина не виносить спогадів, але мелодія приспіву залишилася в пам’яті. Хоча до прем’єри на ТБ група і грала вже 11 років, але ми могли її і не почути. Це зараз навіть бедрум-репери роблять якісну музику, а в безінтернетні часи з продакшеном і дистрибуцією музики все було трохи складніше.

Граючи до ТВ-популярності галицьке кантрі на місцевих весіллях, «Конгрес» виросли в арт-рокерів, яких чомусь хочеться вмикати, коли мрієш стати далекобійником. У 2002-му група припинила своє існування.

Іванов Даун – Я вигулюю свою рибу

В кінці 80-х в Києві утворилася зовсім особлива, не схожа ні на що сцена, справжній «ренесанс авангардного року», як описав це рок-н-рольний історик Олександр Кушнір. «Іванов Даун» на чолі з Олексієм «Прототипом» точно одні з перших серед українських колективів не просто зацікавилися індастріалом і нойзом, а й зуміли перетворити це на справжнє мистецтво, продумане до дрібниць. Їх альбом Best Urban Technical Noises (1991) – до сих пір недосяжна планка в історії української інді-музики.

Прикро, що «Іванов Даун» згадують рідко і у свята і колектив з його спадщиною залишається більше «річчю в собі». Але не можна не відзначити, що учасники групи в ті далекі часи створили і відправили в «космос» потужний творчий імпульс, який продовжує надихати нові покоління вітчизняних музикантів. Вся справа в тому, що «Іванов Даун» свого часу замахнулися не просто на створення «нової музики», а й власної музичної мови в цілому. Вчинок, який можна порівняти з подвигом.

Новий світ – Сльози

Сльози можна сьогодні лити по дитячим спогадам, OST яких в деякій мірі були різні представники українського сінті-попа. Одні з них – кияни «Новий світ», які починали кар’єру як New World. Музиканти пройшли такий собі гренд-слем молодіжних груп того часу: «Перлини сезону», «Червона Рута» і «Кримські зорі», а потім потрапили і до нас в телевізори.

Зробили вони це менш помітно, ніж їх колеги по денс-сегменту «Території А» «Фантом» або «Аква Віта», але теж залишили після себе пару чудових пісень. Чого тільки варта назва другого релізу Life Sucks. А після серфінгу їх сторінок в соцмережах виявилося, що вони до цих пір виступають і займаються музикою після 10-річної перерви з 1999-го по 2009-й.

Спалахнув шифер – Темрява

Уявіть собі 1996 год. Кінець 90-х, в принципі. До України, звичайно, якимись мізерними порціями доходила інформація про світові музичні тренди. Та й Limp Bizkit разом з Linkin Park та більш трушними хлопцями на кшталт Korn багато в чому визначили тенденцію «альтернативного гітарного року». Але все одно в ті часи все було швидше «всупереч усьому», а не «завдяки». Так і гурт «Спалахнув шифер» можна назвати піонерами вітчизняної «альтернативи». Важливо, що хлопці при цьому не зациклювались на потужності гітарних рифів, а активно експериментували з іншими суміжними жанрами і за своїм вибухонебезпечним потенціалу тягнули на звання «українських The Prodigy».

Made in Ukraine – Baby

Зараз при фразі «фолктроніка» в голові малюються образи Onuka, YUKO або «ДахаБраха» Але до їх появи на українській сцені в «Території А» можна було побачити музикантів, які також хотіли поєднати електронну музику з народними мотивами. І вийшла гримуча суміш під назвою Made in Ukraine.
Зараз без посмішки складно всерйоз сприймати відеороботи 20-річної давності, які рясніють комп’ютерною графікою більше, ніж блокбастери Спілберга, а робота стиліста переконує, що такої позиції у команди ніколи і не було.

Хвацький євроденс з кіберкліпами і лірикою народних пісень навіть зараз не дозволяє всидіти на місці, наповнюючи душу гордістю за українську електронну сцену.

Актус – Стежка

Цей колектив єдиний зі списку «залишився в живих» і продовжує відносно успішно виступати. Багато в чому завдяки успішному ребрендингу, адже тепер «Актус» ви знаєте як «Гайдамаки». Не переймайтесь, якщо не знаєте.

Створена студентами КПІ в 1990-му група за 11 років грала найрізноманітнішу музику від р-н-б до панку і ска. Пізніше вивели свій власний стиль, який назвали «карпат’ска» Виступаючи за кордоном, звернули на себе увагу звукозаписної компанії EMI. У підсумку «Актус» стали першим контрактом британців в Україні. Вірніше, підписали на EMI вже «Гайдамаки».

«Коли у 2001-му наш гурт, який тоді називався «Актус», знайшла рекордингова компанія«ЕМІ», це був її перший контракт в Україні. І ми подумали, що пора встановити більш тісний зв’язок з власною культурою шляхом зміни назви. «Гайдамаки» – на честь історичної події, гайдамацького повстання, що відбувалося в Україні в XVIII столітті», – розповідав в інтерв’ю в 2008-му лідер «Гайдамаків» Олександр Ярмола.

Игрушки – Ромашки

Група брата кліпмейкера Олександра Ягольника Костянтина виступала на сотнях майданчиків в свої кращі роки, але є ймовірність, що ми ці роки пам’ятаємо досить смутно. Можливо, навіть у вас були їх касети, і ви б згадали мотив приспівів «Ромашки-ромашки, Алешки и Наташки» або «Любимый мой играет за «Динамо». Але ж звідкись в пам’яті кліпи з блондинистим хлопцем, чимось схожим на Сергія Жукова.

Артисти групи розбрелися хто куди, залишивши нам парочку хітів для дискотеки в стилі 90-х.

Всяк Випадок – Положи меня на музыку

Візіонерський гурт, багато у чому випередив свій час, але, на жаль, не вписалася в актуальний контекст. Божевільні 90-і, які підходили до свого кінця, диктували зовсім інші умови: всі вимагали від української музики цього відчуття радісного і божевільного апокаліпсису, зміни епох, яке кружляло в повітрі. «Всяк Випадок» були зовсім про інші категорії. Як стверджували самі учасники колективу, щоб в повній мірі оцінити їх творчість, потрібно як мінімум розуміти, що таке даосизм – і не з чуток, а більш-менш предметно.

«Всяк Випадок» відмовлялися записувати свої композиції в якусь тісну категорію (нехай навіть це був всеосяжний ярличок «експериментальної інструментальної музики») і в більшій мірі тяжіли до понять «викидів випадкової енергії, підпорядкованої невипадковим талантам». Так і запишемо. І будемо пам’ятати.

Автори: Женя Руденко / Олесь Ніколенко

Наш Telegram
Підписуйтесь на нас в Facebook

Прокоментувати

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: