30 моторошних моментів дитинства, які зробили нас сильнішими
Продовжуємо сеанси колективного психоаналізу забутих спогадів. Згадуємо про найбільш болючі моменти нашого дитинства пре-діджитал епохи.
Комп’ютерна гра, яку довго чекав/ла, не встановлюється (через невідповідність системних параметрів) або через подряпини на диску. А фільм зависає на найцікавішому місці.
Дитячі майданчики з літаками, які невміло вирізали з пнів, клумбами та лебедями з покришок.
Доношування речей за старшими братами/сестрами. Так ми дізнались про оверсайз.
Nero Burning Rom підводить та зрадницько зависає на 99 відсотках, разом з ним – весь комп’ютер. Запис, диск і твій настрій, вочевидь, зіпсовані.
Сувора вчителька з геометрії дістає журнал, дамоклів меч падає на твоє прізвище. Виходиш розв’язувати задачку до дошки, хоча давно не тямиш, як записати хоча б умовні позначення того, що відбувається.
Приїжджаєш на канікули до родичів, збираються гості. У компанії є маленька дитина приблизно твого віку, дорослі завзято жартуються та сватають нову парочку та очікують, що ви будете поводитися за цим сценарієм.
Записуєш улюблений трек з радіо, а проклятий діджей починає бубніти десь посередині або ж просто обрубує пісню перед фінальною кодою.
Момент, коли чуєш звуки з батьківської спальні та розумієш, що у цьому житті ти ні від чого не застрахований/а.
Живеш собі звичайним життям, а потім лікар виписує тобі брекети, які спотворюють твою посмішку. А ще у них вічно застрягає їжа.
Коли починаєш ходити до школи сам/а та боїшся перейти дорогу.
Коліщатко комп’ютерної миші, яке тобі вірно служило декілька років, перестає працювати у найбільш непередбачуваний момент.
Записуєш улюблений мультфільм або кіно на відеокасету, щоб потім сісти і спокійно подивитись самому/ій. Потім вставляєш її у магнітофон й розумієш, що хтось переписав на неї якусь дурню, а все твоє – стерлось.
Забуваєш взяти до школи змінний одяг та приходиш у спортивках та вуличних черевиках. Розумієш, що це виглядає жахливо, проте потім згадуєш про роздягальні, у яких тхне усіма запахами – це куди страшніше.
Коли батьки дізнаються від сусідів, що ти з друзями грав/ла у дзинь-хованки та думав/ла, що тебе не розпізнають за хіхіканням.
Постійні погрози вчителів зателефонувати батькам. Які іноді дійсно здійснюються.
Коли з сердечним трепетом передаєш записочку посередині уроку, а вчитель перехоплює її, розгортає та з насолодою читає усьому класові.
Коли дістав/ла перелом руки та боїшся сварки з батьками більше, ніж пекельного болю.
Зграя дворняг, яка тиняється саме біля твого під’їзду.
М’яч на уроках фізкультури, який прилітає точно в пику. Звісно, баскетбольний. Або твердий, як камінь (часів Чехословацької республіки).
Твої друзі-ідіоти, які постійно відсувають стілець, коли ти намагаєшся на нього сісти.
Вставляєш пальчикову батарейку у доісторичний гаджет (старий касетний плеєр). Батарейка виявляється мертвою. І ти розумієш, що це назавжди.
Намагаєшся заснути, але тебе лякають тіні у твоїй кімнаті. Так сильно, що не можеш поворухнутися або покликати на допомогу.
Тихо пробуєш курити «не у затяжку», а тебе лякають раком губи. Цей страх буде жити з тобою завжди.
Вперше напиваєшся і приходиш додому у повному неадекваті. Спочатку тобі добре. Але потім з’являються досі незвідані «вертольоти», які не дають заснути.
Двоюрідні брати, сестри та інші родичі, старші та сильніші за тебе. Коли ви граєте разом, вони постійно накидаються і задавлюють тебе так, що стає важко дихати.
Нишком намагаєшся з’їсти щось смачненьке вдома (і ні з ким не ділитися), але тебе обов’язково хтось застукає за цим заняттям.
Альбом дитячих фотографій. Ти в ідіотському костюмі ведмедя, пілота або сніжинки. Або у тебе ідіотська зачіска. Нормального варіанту тут немає.
Потворний вовняний светр, який коловся, але ти все одно був змушений його носити.
Пубертатний період, коли з’являється сексуальний інтерес до протилежної статі.
У дитячому таборі роздягаєшся перед купанням у воді, відчуваючи, як круто та сміливо плюхнешся бомбочкою чи солдатиком, і ось раптом рвуться плавки. Або злітають у воді.
