Чи правда, що кішки не люблять людей і не прив’язуються до них?
«Іноді я думаю, що моя кішка мене ненавидить», – таку фразу нерідко можна почути від власників чотирилапих. Існує стереотип, що коти й кішки горді, незалежні й до людей не прив’язуються, на відміну від собак, які, здається, зовсім не здатні приховувати власні емоції і зазвичай господарів просто обожнюють.
Пси видаються більш тактильними та грайливими, а коти нібито меланхолійні, спокійніші та скритніші. Їхні емоції та настрій можна вгадувати – за тим, як вони махають хвостом, за позою, в якій вони перебувають, за положенням вух. Та це складніше, ніж «зчитати» емоції собак, які для нас більш зрозумілі.
Є питання і до котячих почуттів. Навіть власники котів і кішок можуть думати, що їхній улюбленець починає виявляти ознаки ніжности лише тоді, коли його годують або чухають. З’ясовуємо, чи здатні ці горді створіння прив’язуватися і як вони загалом ставляться до людей.
Коротка історія стосунків котів та людей
На відміну від приручених собак, які здавна допомагали господарям полювати та отримували свою здобич, приручені кішки довго зберігали свою незалежність. Вони самостійно полювали та були більш відсторонені від людей.
Еволюція (за мірками людського життя) – процес не надто швидкий, тож коти досі зберігають певну дистанцію від господарів та пильно охороняють власну територію. Вони залишилися ближчими до своїх пращурів, ніж собаки, бо і приручили їх пізніше. Тому частина правди в тому, що кішки більш дикі, точно є. При цьому це єдині асоціальні тварини, яких людина змогла приручити та зав’язати з ними справді теплі стосунки.
Поведінка сучасних котів та їхнє ставлення до господарів залежить від того, що вони пережили в перші тижні після народження. Якщо в цей період тваринка мала позитивний контакт з людьми, то, скоріше за все, в майбутньому вона ставитиметься до них прихильно та не уникатиме контактів. Отже, коти, які пережили знущання з боку людей, з більшою вірогідністю боятимуться їх чи уникатимуть або ж демонструватимуть агресію. Ця агресія буде просто спробою захиститися від потенційних кривдників, яких вони вбачають у людях.
Чому коти та кішки видаються нам менш емоційними, ніж собаки?
Справа в тому, що в собак у ході еволюції розвився мімічний м’яз, який піднімає внутрішню частину брів. У пращурів собак, вовків, такий м’язу не було. Саме завдяки цій еволюційній зміні чотирилапі навчилися імітувати щенячий вираз обличчя. Вони демонструють його, щоб люди розчулювалися та відчували бажання піклуватися про них. Собаки роблять жалісливе обличчя і в моменти, коли розбили вазу чи погризли ніжки дивану: вони розуміють, що господарі лаятимуться, і намагаються «випросити пробачення». І це справді діє – людей підкупає цей вираз, і вони швидше перестають злитися. Бо як можна сердитися на таких милих істот?
А от у кішок немає такого м’язу, тож їхній погляд та вираз обличчя видається нам холодним і непривітним. Насправді ж якщо кіт чи кішка довго дивиться на вас, повільно кліпає очима та мружиться, знайте – він/вона вас любить. У такий спосіб ці горді чотирилапі демонструють прив’язаність та відчуття спокою поруч з людиною. Та й відвертаються коти, які сидять у вас на колінах, не через роздратування. Навпаки – вони максимально розслаблені й відчувають, що поруч близька істота, яка точно не нападе.
Коти й кішки навряд чи колись поводитимуться як собаки. Вони можуть не бігти в коридор вітати господарів, зовсім не тому що не люблять їх. Така спокійна поведінка називається «надійною прив’язаністю»: між людиною та твариною є міцний емоційний зв’язок, і чотирилапі не мають потреби його постійно демонструвати. Тож якщо улюблений кіт не спішить кидатися в обійми, після того як ви повернулися з роботи, – не впадайте у відчай. Він вас любить. Просто демонструє це по-своєму. Немає сенсу чекати емоційної реакції, яка буває у собак, – просто любіть свого пухнастого друга і пам’ятайте, що це точно взаємно.
