Як правильно допомагати бездомним
Лише за офіційною інформацією в Україні щонайменше 16 тисяч людей не має власного житла і вимушені жити на вулиці. За іншими, неофіційними підрахунками, бездомних набагато більше – від 175 до 200 тисяч.
За будь-якою з цих цифр – тисячі людей, які потребують допомоги. Якщо не матеріальної, то хоча б моральної – підтримки та людяного ставлення, доброї розмови. Потрібна бездомним і віра в них. Якщо всі навколо впевнені, що в людини нічого не вийде, вона сама починає в це вірити. Тому підтримка вкрай важлива.
Вирішили розповісти, як краще допомагати бездомним і чого робити точно не треба. За консультацією звернулися до засновника Сука-жизнь – благодійного проєкту, мета якого – допомагати людям, які не мають власного житла, або тим, хто перебуває на межі бідності.
Нижче – опис проєкту та поради від його засновника.
Чому проєкт зі звичайного інстаграму перетворився на благодійний?
От що про це розповідає сам засновник:
«Усе починалося з того, що я звертав увагу людей на проблеми бездомности та екстремальної бідности. Незважаючи на те, що я народився та виріс у столиці своєї країни, прірва між абсолютно бідними та безмежно багатими людьми постійно зростала. Пропорційно збільшувалася кількість людей, що залишилися за бортом життя.
Я пам’ятаю випадки, коли в нашій родині збирали останній дріб’язок копійками, щоб купити хліба чи недорогих пельменів. Я знаю, як мої дідусь та бабуся живуть на дві пенсії та обирають між їжею, оплатою комунальних послуг та ліками.
Часто гублюся, коли в інтерв’ю мене питають: чому ти вирішив допомагати людям. Я не міг вчинити інакше – моя єдина відповідь.
За два роки я часто зіштовхувався з труднощами. Робота з бездомними людьми, які втратили надію, не завжди давалася легко. Іноді людина просто зникала після першої зустрічі, і я тижнями шукав її. Часто люди не вірять, що я їм справді хочу допомогти, і навіть у пляшці води, яку їм даєш, намагаються знайти підступ. Думаю, не варто пояснювати, яку недовіру до світу відчувають люди, які опинилися в кризовій ситуації».
Як потрібно допомагати бездомним?
Головні поради від засновника проєкту:
- Не бійтеся підходити. Я сам нерідко міг йти за бездомним хвилин 15-20, щоб зібратися та наважитися завести розмову. Хвилюватися – нормально. Головне – врешті-решт почати діалог.
Не бійтеся. Я часто чую такі фрази: «А раптом він/вона мене пошле?» Одразу спробую вас заспокоїти: мене ще жодного разу жодний/-а бездомний/-а не послав/-ла. Так, люди, які опинилися у подібній ситуації, часто не вміють вірити, можуть відмовлятися від допомоги, щоб не бути обманутими ще раз. Я це приймати готовий.
Сам я щоразу починаю розмову зі слів: «Вітаю, чи можу я вам чимось допомогти?» Залежно від відповіді можна продовжувати діалог. Зазвичай варіантів два:
Та чим ти можеш мені допомогти…
У цьому випадку я пояснюю людині, що можу нагодувати, купити продуктів, дати необхідний одяг, допомогти з відновленням документів або з працевлаштуванням чи просто поговорити.
Людина каже, чого вона зараз потребує, і ми обговорюємо, як втілити це в життя.
- Багато разів казав і продовжую повторювати: не давайте людям, які перебувають у критичній ситуації, гроші в руки. Людина може піддатися миттєвій слабкості, щоб просто забутися, перестати відчувати біль принаймні зараз. Звісно, користі це їй не принесе. Якщо справді хочете допомогти, витратьте світ час, щоб нагодувати людину, купити їй квиток додому, допомогти відновити документи тощо. Якщо можливості зробити це прямо зараз немає, домовтеся зустрітися у зручний для вас час.⠀
- Ставтеся до бездомних як до звичайних людей. Для них це справді важливо. Деяким стає краще вже від того, що їх просто вислухають, не будуть сміятися над ними, знецінювати їхні проблеми. Будь-якій людині іноді потрібно, щоб її вислухали. Бездомні, звісно, не виняток – їм це зазвичай потрібно ще сильніше.
Побажання всім небайдужим:
За ці два роки ми з вами врятували не одне життя. Кожен з вас робив це разом зі мною: лайком, порадою, репостом, фінансовою підтримкою, речами, іграшками для дітей, диваном для бабусі, тим, що змінив своє ставлення до бездомних людей, тим, що був частиною проєкту всього мого життя.
Я ніколи не втомлюся дякувати вам за цю підтримку та мотивацію, яку завжди отримую від вас. За те, що підтримували мене. За те, що тепер почуваюся живим.
Від нас:
Якщо маєте бажання та сили долучитися і допомагати, робіть це! Навіть репости зі сторінок «Сука-жизнь» у соцмережах – це вже величезна допомога. Добрі слова і коментарі – теж, як би їх іноді не знецінювали.
