Спецпроєкти

Що потрібно знати, коли береш тварину з притулку? Пояснює спеціаліст з поведінкової ветеринарії

«Не купуй, а бери з притулку» – такі гасла зараз можна почути та побачити ледве не на кожному кроці. Рятувати безпородну тварину та знайти кожній кішці/собаці дім, безперечно, – мета благородна. Проте питання в тому, чи справді всіх тварин потрібно рятувати та як саме правильно це робити. І головне: чи ми справді допомагаємо, а не навпаки – завдаємо шкоди.

Ми поговорили з Ксенією Олійниковою, ветеринарною лікаркою, сертифікованою спеціалісткою з поведінкової ветеринарії кішок та собак, про те, чи варто взагалі брати тварин з притулку, про що не завжди кажуть куратори цих тварин та скільки ресурсів потрібно, щоб кішка/собака та ви були справді щасливі разом. А ще – про правильне харчування, привчання до лотка та багато інших речей, що мають знати як потенційні власники/-ці тварин, так і ті, хто вже є власником/-цею кота чи собаки.

Чому люди насправді не хочуть заводити кішок та собак?

Коли люди кажуть мені «Я хочу кота» або «Я хочу собаку», я відповідаю: «Ви не хочете кота або собаку».

Найрозповсюдженіша помилка людей, які хочуть завести тварину, – це ігнорування правди. Ми зазвичай хочемо отримати певний ідеальний образ – щасливий власник та щасливий собака на зеленій галявині або пухнастий котик, який солодко спить на руках людини. Проте правда полягає в тому, що тварині потрібно постійно прислуговувати, добре вам чи зле, хочете ви цього зараз чи ні. Я цих слів не соромлюся, адже догляд за твариною – це кропітка та іноді навіть виснажлива щоденна праця. Вони завжди потребуватимуть участи людини у своєму житті. І немає значення, ця тварина з вулиці чи від класного заводчика. Саме тому й виникає питання: чи людина справді хоче всі ці додаткові труднощі у своєму житті, чи їй просто подобається той самий образ?

Ще одна помилка людей – співчуття. Соцреклама про тварин давить на жалість, просить забрати того милого котика чи сумну собаку. Люди співпереживають, приймають імпульсивні рішення та не оцінюють усі ризики й власні ресурси.

Моя мета – популяризувати усвідомлений підхід до вибору тварини, догляду за ними та усвідомлену допомогу. Правда не завжди буває приємною, та її варто почути.

Про тварин з притулку

Деякі люди сподіваються, що роблять добру справу, беручи тварину з притулку, бо дають їй дім та родину, а також зменшують попит на породистих тварин. На жаль, це тільки частково правда. Є також люди, які впевнені, що можуть трохи зекономити на кішці/собаці з притулку, бо не куплять дорогу породисту тварину.  Та це не економія. На тварин з притулку зазвичай витрачається більше: вони мають хронічні захворювання та потребують особливого догляду.

Якщо говорити узагальнено про поведінку тварин, то тут слід апелювати до генетики та набутого досвіду. Людей частково визначає те, що трапилося з ними в дитинстві, те ж саме стосується і тварин. Однак на поведінку ссавців також впливає і те, що відбувалося з ними до народження. Третій семестр вагітности матері є важливим у формуванні подальшої моделі поведінки тварини.

Швидко розгледіти патерни поведінки тварини з вулиці або з притулку зазвичай не виходить. Ми не знаємо, в яких умовах жила мама цієї тварини (та можна припустити, що в не найщасливіших). Безпритульні коти та собаки можуть поводитися агресивно, мати підвищену лякливість, уникати людей. Вагітна вулична собака або кішка, виношуючи своїх цуценят/кошенят, закладатиме подібну поведінку своїм нащадкам.  Навіть якщо ці цуценята або кошенята народжуються в домашніх комфортних умовах, певні поведінкові моделі вже закладені.

Усі живі істоти мають період соціалізації: нервова система готова отримувати різноманітний досвід та внаслідок цього формувати відповідні реакції . Причому у тварин цей період досить короткий: у котів – з 2-х до 7-ми тижнів, а в собак – з 3-х до 16-ти тижнів.  Якщо кіт або собака в цей період ніколи не стикалася з пилососом, побачивши його вперше, вони будуть сильно налякані ним. Тварина може боятися як неживих предметів, яких вона не бачила до цього, так і живих істот – дітей, людей похилого віку, інших собак або котів тощо. У неї вмикається захисний примітивний механізм «бий або біжи».

Тваринами, які ростуть у притулку, зазвичай займаються недостатньо. Соціалізація відбувається в  процесі навчання, при цьому людина також вчиться взаємодіяти з кішкою або собакою. Доместикація (одомашнення) – це складний процес. З покоління в покоління тварина живе з людиною та набуває рис, які роблять її «комфортною» для сумісного життя.

Коректна соціалізація – це обов’язково позитивний досвід: тварина отримала інформацію, обробила її та засвоїла, що той чи той подразник – безпечний та знайомий. Для того щоб повноцінно соціалізувати кошеня або цуценя, потрібно приділяти йому від 40 хвилин уваги на день, привчати до тілесного контакту, до комунікації, до життя з людиною та багато чого іншого. Але, на превеликий жаль, через брак знань та персоналу мало хто з тварин у притулках отримає необхідний рівень догляду та виховання.

Чого ми не знаємо про кішок і собак?

Кіт або собака – це все ж тварини, вона керуються здебільшого інстинктами. З ними не можна провести таку ж психологічну роботу, як з людиною. Та є спеціалісти – зоопсихологи, наприклад, – які допомагають скласти план корекції поведінки. Процес корекції може займати від місяця до року залежно від складности ситуації. Крім того, потрібно змінювати і власні звички, ставлення до тварин. А боротися зі звичками, як ми знаємо, дуже важко.

Ми зазвичай нічого не знаємо про досвід тварин з притулку. Це нерідко непередбачувані імпульсивні істоти із серйозними психотравмами. У них можуть бути ОКР (обсесивно-компульсивний розлад) та ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), симптомами яких є звичка кусати собі лапи чи інші частини тіла, бігання за хвостом, спроби постійно сховатися та багато інших. Усе це викликає у тварини страждання та хронічний емоційний біль. У кішок є навіть «стокгольмський синдром». У людей він проявляється у вигляді прив’язаности до тих, хто їх викрав та тримає в неволі. Кішки так само можуть прив’язуватися до власників/-ць, які обмежують їхню свободу та створюють ненайкращі умови, при цьому кішки сильно емоційно страждають від такого життя.

Собаки з притулку часто відстоюють свої інтереси в новому будинку доволі жорстко, і це стає зовсім неприємною несподіванкою. Собаки можуть кусатися, поводитись агресивно, і власники/-ці справді виявляються неготовими до такого. Або собаки/кішки настільки лякливі, що більшу частину життя проводять десь під ліжком чи шафою. Саме таких тварин потім віддають назад, бо люди не готові жити з ними.

Інша проблема сучасних тварин – як породистих, так і ні – це сепараційна тривога. Собака боїться, коли людина йде на роботу, а вона чекає 6-8 годин, переживає, виє, псує речі. Як наслідок, маємо тварину, яка емоційно залежна від людини і просто не знає, як це – бути наодинці.

Що потрібно пам’ятати, якщо все ж наважилися взяти тварину з притулку?

Люди, які ніколи не мали тварини, повинні обов’язково звертатися до спеціаліста. Благополуччя тварин – це наука, серйозна дисципліна. Дослідження в цій галузі та спеціально створені протоколи допомагають зрозуміти, чи взагалі буде тварині комфортно з людиною. Так, справді є коти і собаки, які краще за все почуваються на вулиці. Це може звучати жорстоко, та це правда. Вони просто не можуть вжитися з людьми та водночас їм дуже тяжко в притулках, навіть якщо для них там створені гарні умови. І найкраще, що можна зробити для таких тварин, – повернути їх до знайомого та комфортного середовища.

У деяких собак з притулку, які мають певні прояви агресивної та імпульсивної поведінки, часто змінюються куратори, адже вони починають боятися своїх підопічних. Людина, яка все ж наважиться взяти тварину, що реагує на певні речі надто агресивно або лякливо, має розуміти: потрібно багато часу, зусиль, роботи зі спеціалістами, щоб скорегувати поведінку кішки/собаки. І звісно ж, приборкати свій власний страх та сумніви. А людина, яку хоч раз вкусила собака, може навіть підсвідомо сильно боятися. Боротися з цим відчуттям досить складно.

Якщо ви готові брати тварину з притулку, не бійтеся питати про її стан, поведінку та аналізувати це самостійно також. Багато «механізмів» у тварин – це «програмне забезпечення», яке не піддається оновленню, навіть якщо залучити спеціаліста. 

Правильні умови для тварин у квартирі

З цього приводу є багато мітів. Наприклад, раніше вважалося, що не можна тримати велику собаку або дуже активну, наприклад, джек-расела, в маленькій квартирі. Та якщо приміщення адаптоване до потреб тварини і їй регулярно забезпечують відповідний рівень активности та прогулянок, то їй буде комфортно майже будь-де. Корисна поживна їжа, можливість повноцінно відпочивати, приділений час та увага власника – це базові потреби.

Їжа. Кішки та собаки повинні мати насамперед правильний раціон, бажано рекомендований або складений ветеринарним дієтологом, в якому будуть враховані всі нюанси. Наприклад, у собак вітамін Д не виробляється під впливом ультрафіолету, на відміну від людей, і є ще багато таких особливостей в організмі котів та собак.

Сучасний підхід до харчування – це важливість забезпечення тварини всіма необхідними макро- та мікроелементами та поживними речовинами. Не із серії «м’ясо – це білок, треба готувати кашею із м’ясом». Cобакам потрібно багато різних амінокислот, наприклад. Якісним кормом зі збалансованим складом, навіть вегетаріанським, собаку годувати однозначно можна. Головне – щоби корм та раціон загалом справді були збалансованими.

А от з кішками складніше – вони хижаки і їм потрібні специфічні джерела амінокислот. Кішки кілька разів на день полюють та з’їдають жертву у свіжому вигляді. Собаки більше падальники, і для них можливе вегетаріанське харчування. З кішками все не так просто й однозначно.

Я за те, щоб їжа була простою, якісною та корисною для тварин.

Продукти, які вважаються небезпечними: авокадо, виноград та родзинки для собак, цибуля та часник для собак і кішок, а також сіль, підсолоджувач ксилітол, горіхи макадамія та багато інших продуктів, які можуть викликати індивідуальну непереносимість.

Шоколад вважається для тварин страшною отрутою. При цьому все залежить від дози та особливостей організму. У моїй практиці були випадки, коли великий собака з’їв трошки шоколаду і отримав таке навантаження на печінку, що врятувати його не змогли. А був випадок, коли чіхуахуа з’їв ледве не цілу плитку, і з ним усе було гаразд. Та звісно, це не привід годувати тварин цими продуктами, і краще або ховати, або не купувати, бо кішки та собаки можуть це знайти та з’їсти.

Вода. Вона завжди має бути в наявності і бути чистою. Є нюанси щодо того, де ставити миску: кішки, наприклад, не люблять, коли миски з їжею та водою поруч. Із собаками насправді та ж історія, тому красиві подвійні мисочки не всім підходять.

Миска для кішок має бути певної форми та розміру, щоб кішка не торкалася вусами бортів. Потрібно розставити мисочки в різні місця квартири та зрозуміти, де тварині комфортніше їсти/пити.

Якщо тварина п’є не з миски, а з відра, з-під крану, то, ймовірно, їй бракує води, їй не подобається та вода, яку ви використовуєте, або миска стоїть не в найкращому місці.

Туалет. Тварина має комфортно та регулярно ходити до туалету. Собак не варто забувати вигулювати, адже до туалету вони ходять саме на вулиці, якщо не привчені до іншого. І це теж може бути не так просто: якщо ваш пес боїться інших тварин чи агресивно на них реагує, треба підбирати час і місце, щоб мінімізувати його контакти з ними. Активній дружелюбній собаці, навпаки, контакти потрібні, і це їй теж необхідно забезпечувати. Під кожну тварину треба підганяти загальні норми індивідуально.

Кішка має мати ідеально чистий лоток, який потрібно прибирати раз на день, а повністю змінювати наповнювач – раз на тиждень. Якісний наповнювач коштує дорого, тож кішки принаймні в цьому обходяться дорожче, ніж собаки.

Лоток має бути в півтора рази більшим за кішку, тож для великої тваринки буває важко підібрати потрібний. Як варіант – у будівельних магазинах є великі пластикові лотки, які можуть підійти.

Наповнювач краще за все обирати подібний до піску. Для котів він найзручніший і найприродніший, адже вони походять від пустельних диких кішок. Та і тут є свої нюанси. Якщо, наприклад, кішка-мама все життя ходила в туалет на вулицю до пісочку, її кошеня, яке цю поведінку успадкувало, скоріше за все, не ходитиме до туалету з деревним наповнювачем та навпаки. 

У квартирі має бути на один лоток більше, ніж живе кішок, тобто для однієї потрібно два, для двох – три і так далі.

Облаштування комфортного місця для відпочинку. Всі кішки та собаки потребують мати своє місце у квартирі, де вони зможуть відпочивати і їх там ніхто не турбуватиме. Просто дорогий дизайнерський лежак може не підійти. Якщо тварині в ньому буде незручно, то вона його ігноруватиме. Не треба забувати й про те, що місця для відпочинку слід підбирати за розміром тварини, щоб вона могла розтягнутися та справді відпочити. Кішка, до речі, може обирати сама собі такі місця у квартирі, і це теж потрібно поважати. Навіть якщо це ваша шафа із чистим, щойно випраним одягом.

Аксесуари та прогулянки. При вигулі собак необхідні поводки. Це в ідеалі мають бути зручні індивідуально підібрані шлейки та надійні поводки, довжиною 3-5 метрів мінімум. Бажано не обирати рулетки: вони не дуже догфрендлі, деякі собаки навіть від звуку блокування рулетки можуть відчувати занепокоєння та сильний стрес. Запам’ятайте, рулетки – це не найкращий вибір, як і звичка тягнути та смикати собаку до себе.

Електронашийник – також ні. Ситуація: власники не хочуть, щоб їхня собака підходила до інших і як тільки вона планує це зробити, б’ють її струмом. Собака не розуміє, що відбувається, і асоціює біль з появою іншої собаки. Її закономірна реакція – дискомфорт при виді тварин, навіть після відміни електронашийника.

Для тварини з притулку змінити «амуніцію» може бути важко: якщо вона ходила в нашийнику, а на неї надягли шлейку, вона може злякатися настільки, що потім боятися свого власника та нового аксесуара. А все це через те, що елемент був введений  у життя собаки некоректно.

Якщо ви хочете гуляти з кішкою, варто пам’ятати: примусово привчати до таких прогулянок не можна. Якщо кошеня з дитинства привчене до вулиці, це одна ситуація. А от вже доросла тварина може відчувати величезний стрес при спробі вигуляти її.

Спілкування. Якщо люди працюють 5 днів на тиждень по 8 годин, а потім ще стоять у годинних заторах, незрозуміло, навіщо їм тварина. Я раджу знайти власника/-цю, яка може приділяти кішці/собаці достатньо уваги. Є, звісно, ймовірність, що тварина емоційно стабільна і в оселі є все для неї необхідне – тоді вона може переносити довгу відсутність людини. Та треба оцінити психопрофіль кота/собаки перед цим та зрозуміти, чи справді на неї не впливає негативно відсутність власника.

Але якщо ви постійно залишаєте собаку надовго щодня, на 6 годин і більше – вам не потрібна собака. Це звучить жорстко, та це правда. Як би ви її не любили, ви не можете приділяти їй достатньо часу та уваги. Як варіант, це денна перетримка тварин або так звані садочки для собак. 

Не варто намагатися корегувати поведінку кішки/собаки агресивними методами: бити, використовувати електронашийники, прив’язувати тощо. Це жорстоко і тільки травмує тварину.

Якщо тварина боїться людини, з якою живе, вони навряд чи зможуть нормально співіснувати. Скорегувати поведінку не завжди виходить, і іноді справді краще знайти для кішки/собаки іншого власника.

Ресурси загалом. Я маю 2-х собак та 2-х котів і знаю, що дуже дорого утримувати 4-х тварин. Ніхто не застрахований від травм та хвороб, а будь-яка інтенсивна терапія – це дорого.

В середньому на одну тварину йде від 100 до 200 доларів на місяць, і так щомісяця 10-15 років. Звісно, при цьому неможливо жодними грошима виміряти ту любов та гарні емоції, які вони дарують нам у відповідь. Та кількість зусиль, які витрачаються на запезпечення їм комфортного життя, значно більша, ніж ті ж витрачені 100-200 доларів.

Якщо людина відчуває самотність, скорботу – не раджу шукати розради у тварині, брати її з притулку чи купувати. Для кота/собаки потрібен величезний ресурс. Якщо його немає для себе, то тварина не допоможе.

Як правильно допомагати тваринам з вулиці/притулку?

Наша загальна відповідальність – зробити так, щоб не з’являлося нових непотрібних тварин.

Якщо ми побачили на вулиці кошеня – або ми підбираємо його та забезпечуємо повноцінне життя, або, як би жорстоко це не звучало, залишаємо його. Це звучить дико, але це так. Якщо взяти тварину, дати шанс на інше життя, а потім зрозуміти, що не можемо забезпечити, та знову повернути фактично на дно – це значно жорстокіше, ніж дати йому загинути від природних умов.

Я стикалася з тим, що люди приносять хворих тварин з вулиці, я розповідаю, що потрібна, наприклад, операція та догляд, а люди кажуть: ми не можемо нічого зробити – ні оплатити, ні взяти додому. І я в цій ситуації виходжу поганим поліцейським, хоча відповідальність несуть саме люди, які цю тварину все ж принесли.

Перераховуючи кошти до притулків, ставте запитання, чи ви справді допомагаєте? Я бачила притулки, де собаки бігають по території і гризуть один одного до смерті, котів, які сидять у власних калових масах у тісних вольєрах та постійно хочуть їсти. Це не те життя, на яке заслуговують тварини.

Є протоколи для притулків, волонтерів – не провокувати непотрібних дій, заснованих на співчутті. Коли нам шкода когось, ми не можемо допомогти. Можемо тільки тоді, коли зважуємо все раціонально та тверезо оцінюємо ситуацію.

Коли потрібно звертатися до спеціаліста (і до якого саме)?

До спеціаліста варто йти, коли тварина змінює свою звичну поведінку. Якщо собака була тихою, а раптом стала активною та дружелюбною, це сприймається як позитивна зміна, хоча це може бути не зовсім так. Наприклад, якщо кішка муркоче, ми зазвичай думаємо, що це класно. Проте кішки можуть муркотіти, коли їм боляче, страшно, коли вони народжують або навіть коли помирають.

Важливо розуміти, що є нормальною поведінкою для конкретної тварини, а що ні. Тварина не може надіслати нам есемес: «Мені погано, що тебе 6 годин немає вдома». Їм нічого не залишається, крім як гризти нашу канапу або двері.

Є різниця між зоопсихологом та ветеринарним біхевіористом. Це як психолог та психіатр. Перший не має профільної ветеринарної освіти. Другий має таку освіту, бере до уваги безліч інформації про тварину та має право призначати ліки для фізичної та ментальної підтримки.

Якщо вдома є тварина, але збираються взяти з притулку ще одну?

Я за демоверсію: людина спілкується із собакою/кішкою з притулку якийсь час, звертає увагу на її поведінку. Потім знайомить зі своєю собакою, бажано на нейтральній території. 

З кішками процес ще складніший і триваліший, адже кішки за своєю природою одинаки і вони можуть сильно конфліктувати з іншими кішками. Варто дивитися, як тварини реагують одна на одну: бояться, ігнорують, поводяться агресивно. Деякі нюанси виправити можна, головне, щоб спочатку між тваринами не було серйозних конфліктів, спровокованих людьми, які намагаються пришвидшити знайомство тварин.

Коли тварину, з якою не впоралися, нема куди подіти – це набагато гірше, ніж повернення до притулку.

І ще трохи про важливе

Помилки власників/-ць тварин – це нормально. Головне – коли ви дізнаєтеся, що діяли неправильно, робити хоча б маленькі зміни на краще. Щоб «я терплю свою кішку» змінилося на «нам із кішкою класно разом».

Тварини нам багато чого пробачають. Вони не роблять нічого зозла. Над стосунками з ними треба працювати, це правда. Треба багато вчитися та вміти брати на себе відповідальність.

Якщо ви маєте друзів, у яких кішка ходить утуалет на диван або собака кидається на інших собак, після прочитання цієї інформації скажіть їм: тварини не роблять це спеціально або зозла. Просто вони мають специфічне сприйняття світу і мислять зовсім по-іншому. Та, на щастя, є люди, які знаються на тваринах і можуть скорегувати їхню поведінку. 

Не нехтуйте можливістю звернутися до спеціалістів! Адже саме щасливі і здорові тварини – це запорука того, що ми зможемо уникнути появи покинутих та непотрібних людям тварин.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь