Cпецпроекти

Що це було? Найбільш несподівані переможці за всю історію Оскара


Сьогодні ми дізналися, що «Паразити» південнокорейського режисера Пон Чжун Хо став найкращим фільмом року – і це справді історична подія, адже вперше головний Оскар дістався неангломовній стрічці. Оскарівські статуетки за акторську гру отримали Хоакін Фенікс, Рене Зеллвегер, Лора Дерн і Бред Пітт. І ці результати вже виявилися більш передбачуваними.

За 92 роки існування премія дивувала неочікуваними, комічними та відверто скандальними рішеннями журі. Американська кіноакадемія не завжди виправдовувала очікування публіки, тож деякі перемоги зараз видаються абсурдними. 

bit.ua зібрав найгучніші випадки, коли реакція глядачів на оголошення переможців Оскара зводилася до одного запитання: «Що це взагалі було?»

«Якою зеленою була моя долина», 1941

Цей зворушливий, сентиментальний і дуже наївний фільм Джона Форда всім запам’ятався тим фактом, що забрав головну нагороду Оскара в «Громадянина Кейна». Щоб було краще зрозуміло: «Громадянина Кейна» багато режисерів і кінокритиків називають найкращим фільмом усіх часів і народів. Може, це претензійно, але цей режисерський дебют Орсона Веллса справді визначив подальший розвиток американського кіно. Під його впливом свої стрічки знімали Лінч, Скорсезе, Кубрік, Спілберг і багато інших. «Громадянина Кейна» досі вивчають на всіх курсах кінематографа. Словом, він – як Шекспір у світі англомовної літератури.

Кадр із фільму «Громадянин Кейн»

Чому ж фільм Орсона не став лавреатом Оскара? Це один із тих випадків, коли варто зважати на політичний і суспільний контекст. 1941–1942 роки – це період Другої світової, коли глядачі шукали в кіно розваги, тепла, втечі від власних проблем. «Якою зеленою була моя долина» давала саме це забуття: ідилічна валлійська долина контрастувала із жахливою війною на теренах Європи. Тоді як «Громадянин Кейн» – це доволі цинічний фільм про життя медіамагната. 

Кадр із фільму «Якою зеленою була моя долина»

Але ще іронічнішим було те, що режисер Орсон Веллс усе ж забрав одну оскарівську статуетку – за сценарій «Громадянина Кейна». Іронія в тому, що сценарій фільму здебільшого писав не він, а Герман Манкевич, який мав посаду співавтора скрипту. 

Пісня Емінема «Lose Yourself», 2003

У 2003 році Оскар здійснив «революційну» річ: вперше статуетка за найкращу пісню до фільму відійшла реперу. Емінем мав головну роль у стрічці «Восьма миля», де також звучала його пісня «Lose Yourself», – вона й отримала оскарівську нагороду.

Для музичного світу це було своєрідним визнанням хіп-хопу і мейнстрімом, і елітарною культурою. А для Емінема, судячи з його реакції, – несподіванкою. Він не прийшов на церемонію і згодом так коментував свою відсутність: 

«Взагалі я просто спав тієї ночі. Я гадав, що не маю жодних шансів на перемогу, бо, знаєте, я чув, що мене номінували, але думав, що це на актора… Я не знав точно, що значать Греммі чи Оскар, які там взагалі номінації…».

Ця історія отримала продовження вже на цьогорічному Оскарі. Сьогодні вночі Емінем вийшов на сцену, щоб через 17 років у супроводі оркестру все ж виконати «Lose Yourself». Зала аплодувала стоячи. 

South Park і пісня «Blame Canada», 1999

У повнометражному фільмі «Південний парк» обігрується одна з улюблених тем режисерів мультфільму: стереотипи американців про Канаду. Хоча пісня «Blame Canada» і не виграла Оскара, але навіть номінація спричинила багато галасу. Почнімо з того, що в ній є нецензурна лексика (так, те саме слово «fuck», яке іноді здається взагалі єдиним матом США). А оскільки на церемонії нагородження прийнято виконувати номіновані композиції, то «fuck» замінили протяжним аханням хору. 

Але це не найцікавіше. Режисери Трей Паркер і Метт Стоун влаштували перформанс на червоній доріжці, коли прийшли на неї в сукнях і, як потім писали в медіа, під ЛСД. У 2000 році всіх більше вразили сукні на чоловіках – сьогодні цей епатаж видається морально застарілим, особливо після образів Біллі Портера та Езри Міллера в останні роки. 

А от переможця в тогорічній номінації найкращої пісні до фільму – Філа Коллінза з «You’ll Be in My Heart» до «Тарзана» – Паркер і Стоун висміяли у наступному сезоні «Південного парку». Чому? Бо, по-перше, «розуміли, що не візьмуть Оскар, але не думали, що програють саме Коллінзу». А по-друге, Філ Коллінз робив принизливі коментарі їхнім сукням на церемонії.

«Бейб», 1995

Коли фільми про тварин нагороджуються Оскаром, це завжди викликає сміх і зневажливі посмішки від широкої авдиторії. На перший погляд, стрічка про порося Бейб отримала лише статуетку за візуальні ефекти, хоча була номінована й на найкращий фільм року. Але навіть така відносно «скромна» історія нагород наробила свого часу галасу.

Найкращі візуальні ефекти пророкували фільму Рона Говарда «Аполлон-13». Це історична стрічка про важливу сторінку в історії США – невдалий космічний політ на Місяць у 1970 році. Технічно спецефекти у фільмі вважалися дуже вдалими, тож у багатьох не було сумнівів щодо цієї номінації.

Глядач бачив таку невідповідність: в «Аполлоні-13» можна спостерігати космос, місяць, трагічну аварію, а у «Бейб» – тварин, які розмовляють. Хоча насправді реалістичне відкривання ротів свинки та собак на той час було складнішим і дуже новаторським (такого до «Бейбу» просто не робили на гідному рівні). 

Загалом тема тварин на Оскарі має свої міти й легенди. Є поширена фейкова історія, що в 1928 році «головним актором» мала стати собака Рін Тін Тін – німецька вівчарка, яка знімалася в багатьох голлівудських фільмах. Начебто журі схаменулося тільки в останній момент, а до цього більшість проголосувала саме за Рін Тін Тіна. Але насправді це лише жарт кіностудії, який згодом став сприйматися надто серйозно.

 

Звісно, несправедливість Оскара вбачали й у багатьох інших випадках. «Місячному сяйву» досі не можуть пробачити брутальний відбір статуетки в «Ла-Ла Ленду» в 2017 році, а «Життя прекрасне» справді мало забрати головну нагороду 1999 року. Скандали зі складом журі посилюються з кожним роком, а проблема з етнічною різноманітністю номінантів нікуди не зникає. 

Та все ж Оскар ніяк не втрачає своєї медійної значимости та статусу культової події кіносвіту. Гаслом цьогорічного дійства справедливо можна вважати цитату з промови режисера «Паразитів» Пона Чжуна Хо: «Як тільки ви подолаєте однодюймовий бар’єр субтитрів, ви зможете познайомитися з багатьма іншими неймовірними фільмами». Сподіваємося, це справді стане тенденцією майбутнього.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: