Спецпроєкти

Чим відрізняється мислення трансгендерів?


Якщо ви не проходили наш тест на знання гендерних термінів і не впевнені, що знаєте, хто такі трансгендери, пояснюємо – це люди, гендерна ідентичність та гендерне вираження яких не збігається з біологічною статтю. Якщо зовсім спрощувати: біологічні жінки, які ідентифікуються себе як чоловіків, та біологічні чоловіки, які ідентифікують себе як жінок. 

Орієнтація трансгендерність – це різні речі: трансгендери можуть бути як гомо- та бісексуалами, так і гетеросексуалами.

З’ясовуємо, від чого найчастіше страждають трансгендери і чим вони біологічно відрізняються від цислюдей (тих, чия біологічна стать збігається з гендерною ідентичністю).

Проблеми трансгендерів

Проблеми трансгендерів останніми роками висвітлюються все частіше, та від цього, на жаль, не зникають. Трансгендерів погано сприймають як у консервативних, та і в прогресивних колах.

З консерваторами більш-менш все зрозуміло – вони вважають будь-яке відхилення від традиційної патріархальної моделі та загальноприйнятих гендерних ролей психічним захворюванням/чимось аморальним/гріхом. А от з прогресивними прибічниками/-цями ЛГБТ уже складніше: незважаючи на те, що остання літера абревіатури позначає якраз транслюдей, трансфобія у колах тих, хто ЛГБТ підтримує, розповсюджене явище. Деякі радикальні феміністки, наприклад, чоловіків, яких сприймають себе як жінки, не сприймають як жінок та апелюють до біологічної статі. 

Трансгендери стикаються з несприйняттям себе не лише в тусовці, а й на робочих місцях (дискримінацію ніхто не відміняв), професійному спорті з його поділом на чоловічі й жіночі категорії, в армії – у них виникають проблеми із добровільною військовою службою.

Не дивно, що ці люди так часто опиняються на межі і є однією з найвразливіших категорій. Саме трансгендери найчастіше страждають від суїцидальних думок та принаймні роблять спроби вкоротити собі віку. Суїцидальні спроби серед трансгендерів трапляються частіше, ніж серед людей, які мають діагноз «депресія» або «шизофренія». Близько половини трансгендерів стикалися із сексуальним насильством та потерпали від нападів.

Учені наголошують, що саме психологічний пресинг, проблеми із соціальною адаптацією, булінг та подібні руйнівні чинники є причинами такого високого показника суїцидів серед трансгендерів. Цькують, до речі, не лише трансперсон, а і їхніх партнерів/-ок, і це може бути причиною розставань – і теж не додавати в життя позитиву.

Чи відрізняється мозок трансгендерів від мозку цислюдей

Відмінності справді є. У дослідженні, в якому брали участь як цис-, так і трансперсони, з’ясувалося, яка саме частина мозку в трансгендерів трохи відрізняється від тієї ж частини в цисосіб. 

Аналіз мозку проводили за допомогою магнітно-резонансної томографії. Спеціалісти з’ясували, що є відмінності в обсязі острівкової долі у цис- та транслюдей. Ця область впливає на формування свідомости, творення емоцій та підтримку гомеостазу. 

У трансгендерів обсяг острівкової долі був більший, ніж у цисчоловіків, та менший, ніж у цисжінок. Наразі дослідники не можуть достовірно сказати, як це впливає на сприйняття трансперсонами себе і своєї гендерної ідентичности. Та загалом різниця в мозку не є хворобою чи відхиленням: мозок чоловіка і жінки так само має певні незначні відмінності, та ці відмінності не свідчать про перевагу однієї зі статей над іншою. Різниця в структурі мозку свідчить про особливості, а не про відхилення.

Цікавий факт: учені наголошують, що відмінності в острівковій долі у трансгендерів можуть закладатися ще на етапі внутрішньоутробного розвитку. Тобто апелювання до того, що трансгендерами “стають” через вплив культурних та соціальних факторів, вже не можна вважати точним та логічним. 

Суспільство потихеньку прощається з мітами про трансгендерів. Трансгендерність, наприклад, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) виключила з переліку захворювань. 

«Ми виключили трансгендерність з переліку психічних захворювань, бо зрозуміли: це не хвороба. Залишати її в переліку означає сприяти стигматизації.  Щоби запобігти цьому і спростити доступ до медичних процедур, ми вирішили перенести її до іншого розділу», – наголосила докторка Лале Сей, яка спеціалізується на проблемах підлітків та груп ризику. 

Трансгендерність досі залишається маловивченою темою, але її досліджують та висвітлюють уже частіше. І це не може не радувати. З’являються фільми на кшталт «Just Gender», які проливають світло на проблеми трансгендерів та водночас показують: це такі самі звичайні люди. Вони не відрізняються від цислюдей, не хворі, так само переживають різні емоції та прагнуть бути щасливими. На жаль, останнє не завжди можливо: саме через дискримінацію, несприйняття з боку суспільства, зокрема ЛГБТ-спільнот, трансперсони не завжди мають можливість відчувати щастя. Та сподіваємося, що дослідження, документальні та художні фільми і – головне – прагнення людей до толерантного суспільства змінять ситуацію, і ми житимемо у світі, де немає місця жодному прояву дискримінації чи ксенофобії.

P.S. Любий читачу, ми хочемо познайомитися з тобою ближче. Можеш, будь ласка, відповісти на кілька запитань? А ще там знайдеш інфо, як долучитися до секретного клубу з подарунками від наших партнерів ;) Let’s talk!

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь