Cпецпроекти

Цькування на роботі: як боротися


Булінг у нашій свідомості найчастіше асоціюється зі школою. Справді, навчальні заклади — це ті місця, де цькування трапляються доволі часто. Згідно з даними ЮНІСЕФ, третина юнаків та дівчат у 30 країнах потерпають від онлайн-булінгу. Кожний/-а п’ятий/-а учень/-ниця вимушений/-а навіть пропускати заняття через цькування та насильство. Лише в Україні 29% підлітків зазнали онлайн-булінгу, а прогулювали заняття через цькування 16%.

Про булінг у школах говорять, пишуть, знімають кіно і серіали. Значно менше говорять про цькування дорослих людей. Так, булінг не має якогось вікового порогу: дорослі так само, як і діти, можуть бути жорстокими. Крім онлайн-цькування, люди стикаються із цим видом насильства й у реальному житті – наприклад, на роботі, де проводять значну частину свого життя. Звісно, без наслідків це не минає: ВООЗ визначає цькування як серйозну загрозу психічному та фізичному здоров’ю.

З’ясовуємо, як визначити цькування на роботі і що робити, якщо ви стали свідком/жертвою.

Що слід вважати цькуванням

Визначити цькування ніби доволі просто: образливі слова від колег, бойкоти, приниження і подібне однозначно є ознаками булінгу. Та є не такі очевидні дії, які теж підпадають під термін «цькування». До них належать:

  • Жарти, які порушують особисті межі людини, змушують її почуватися не у своїй тарілці та комплексувати. Якщо колеги один раз невдало пожартували і після прохання так не робити справді не порушували більше вразливої теми, це не булінг. Якщо ж, попри всі зауваження і прохання, співробітники/-ці продовжують жартувати і насміхатися — це можна розцінювати як цькування.
  • Придирки щодо якости роботи. Межа доволі тонка: з одного боку, дуже хочеться звинуватити в цькуванні шефа/шефиню, якого/-у не задовольняє якість роботи. З іншого – не забуваймо, що слід розрізняти справедливу критику й придирки. Постійний провал дедлайнів, ігнорування листів на робочій пошті, погано виконана робота — керівництво має право висувати претензії (та не зриватися, не переходити на особистості чи крик). Інша справа — коли роботу виконано вчасно, а зауваження, іноді абсурдні, не закінчуються. Якщо розмови і з’ясування ситуації безрезультатні, це теж класичний приклад цькування.
  • Плітки про особисте. Так, ми всі хоча б раз перемивали кісточки колегам, і загалом це варіант норми. Не норма — якщо за вашою спиною постійно обговорюють деталі вашого особистого життя, насміхаються та постійно шукають привід принизити.
  • Ігнорування. Не бойкот, але максимально холодна реакція на ваші запитання і прохання допомогти. Це теж різновид булінгу — своєрідне виключення з колективу, спроби змусити людину почуватися зайвою.
  • Постійні необґрунтовані скарги та доноси. Якщо колеги готові розповідати керівництву, що ви відходили на перекур на 5 хвилин довше, ніж зазвичай, і взагалі доповідати про найдрібніший промах — вас «підсиджують». І так, це можна назвати цькуванням.

Що робити, якщо ви жертва цькування

Звісно, перша думка — звільнятися. І справді, у найжорсткіших ситуаціях — коли вас ігнорують, насмішки не припиняються, нормально працювати зовсім не виходить, і стрес супроводжує вас 24/7 — краще звільнитися. Особливо якщо питання булінгу не раз виникало, та ставлення до вас не змінилося чи погіршилося. Ви збережете собі нерви та гроші на психотерапевта, залишивши нездоровий колектив.

Та спершу в будь-якому разі варто почати розмову. Все-таки ймовірність, що ситуація зміниться на краще, є. Можливо, вас оточують люди, які звикли до грубих жартів і вважають це цілком нормальним, — у колективі так жартували здавна і ніхто не ображався. Якщо ситуація така, варто все прояснити, — адекватні люди підуть назустріч і принаймні спробують збавити градус гумору. 

Постійні конфлікти з колегами і безрезультатність доброзичливих розмов з ними — привід звернутися до HR або начальства. Якщо керівництво піклується про атмосферу в колективі, цінує співробітників/-ць як особистостей — питання вирішуватиметься. Якщо ж вам радять вирішувати конфлікт самостійно, ігнорують скарги або не сприймають всерйоз, то варто замислитися, чи це те місце, де ви справді хочете працювати.

Якщо ви стали свідком цькування 

Головне — не долучатися і не підтримувати булінг. Це легкий варіант самоствердитися — стати на бік більшости та разом об’єднатися проти однієї людини. Та все ж закликаємо не намагатися завоювати авторитет у такий спосіб, тим паче серед тих, хто практикує булінг, — завтра вони так само можуть зацькувати і вас, якщо попередня жертва, наприклад, піде з компанії через знущання.

Якщо ви відкрито стали на бік людини, яку цькують, – будьте готовими до того, що вас теж можуть зацькувати. Це в жодному разі не заклик змиритися з тим, що відбувається, і не виправдання кривдників — вони винні і мають нести за свої дії відповідальність. Та все ж тих, хто захищає жертв, найчастіше теж булять. Це ще один привід об’єднати сили і разом звернутися до керівництва або ж удвох покинути компанію, якщо жодні спроби налагодити ситуацію нічого не змінили.

P.S. Любий читачу, ми хочемо познайомитися з тобою ближче. Можеш, будь ласка, відповісти на кілька запитань? А ще там знайдеш інфо, як долучитися до секретного клубу з подарунками від наших партнерів ;) Let’s talk!

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Тест. Чи розбираєшся ти в гендерних термінах?

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: